Особливості перехідної економіки України

Об'єктивна необхідність і реальні можливості переходу

Командно-адміністративна система господарювання функціонує як єдине ціле на основі загального одержавлення економіки та на цій базі централізованого планування усього соціально-економічного життя. Обмін між відомствами здійснюється через розпорядження про матеріальний баланс, а особи, відповідальні за прийняття рі­шень у центрі, примушують кожну галузь або державне підприєм­ство функціонувати як складову частину єдиного цілого. Підприєм­ства поставляють обумовлену кількість продукції, але їм дозволяється залучати ресурси, особливо трудові, без вимоги зведення до міні­муму витрат або проведення стратегії ефективності витрат у ви­робництві. Не керуючись ціновими сигналами ринкової економіки, директори підприємств дістають стільки трудових ресурсів, скільки можуть. Одним з результатів цього є оптове утримання робочої сили, яке забезпечує необхідні її запаси для задоволення єдиної мети центральних плануючих органів: виробництва фірмою запла­нованої кількості продукції незалежно від використаних ресурсів. За таких умов на так званому ринку при квазітоварному вироб­ництві панує диктат виробника, а споживачі через відсутність ви­бору змушені купувати несучасну, неякісну продукцію. В умовах ринкової економіки подібна фірма зазнала б краху через високі витрати на ресурси, що не забезпечують ефективності, а також, під натиском конкурентів, здатних продавати продукцію за цінами, ниж­чими, ніж у цій завеликій фірмі. Однак будучи захищена від конку­ренції, ця фірма з її філіями та підприємствами продовжує функ­ціонувати.

Тому в період розбудови незалежної Української держави гост­ро постало питання про економічні реформи. Перехід до ринку — одна з ключових проблем, вирішення якої визначить перспективи розвитку економіки України, подальшу долю української нації.

Навіщо потрібна економічна реформа? Командно-адміністратив­на система господарювання, яка існувала у недалекому минулому, не відповідала новим вимогам розвитку економіки, стала гальмом реалізації об'єктивних вимог світової економіки. Вона не може бути поліпшена або удосконалена зміною окремих елементів, а потре­бує перетворень у своїй основі відповідно до вимог нового госпо­дарського механізму. А щоб сформувати новий економічний меха­нізм, потрібна радикальна реформа. Командно-адміністративна система господарювання сформувалась за часів, коли економічне зростання йшло за рахунок використання додаткових ресурсів. Ти­повими умовами тоді були такі, наприклад, коли за п'ять років при­ріст чисельності працівників у народному господарстві становив 10—11 млн чол., на 25—З0 відсотків збільшувався видобуток палива і сировини, на 40—50 відсотків зростали капіталовкладення і на 50—60 відсотків збільшувався обсяг основних виробничих фондів. Проте до початку 90-х років економічна ситуація в Україні доко­рінно змінилась. На одиницю національного доходу витрачалось в З—4 рази більше ресурсів, ніж у країнах ринкової економіки, част­ка наукоємної продукції в експорті впала до 1 відсотка. Частка ек­стенсивних факторів в економічному зростанні різко скоротилась, а це зумовило об'єктивну необхідність переведення економіки пе­реважно на інтенсивний шлях розвитку. В той же час у світовому господарстві розгортається новий етап науково-технічної революції:

орієнтація на якість, нововведення і високу кваліфікацію кадрів.

Які ж основні критерії оцінки реальних можливостей економіч­ного устрою в умовах переходу від командно-адміністративної сис­теми господарювання до ринкових відносин? Першим критерієм є визначення ступеня можливості забезпечення підвищення прибуг-ку підприємств за рахунок повнішого використання всіх наявних ресурсів і підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт, послуг. Другий критерій — це ступінь спроможності економічного устрою створити умови для підвищення норми прибутку за раху­нок удосконалення технічного розвитку суспільного виробництва на основі активізації творчої діяльності з розвитку елементів, які орієнтують на реалізацію у виробництві виявлених можливостей нових наукових розробок, удосконалення технології виробництва, переходу до використання продуктивніших засобів виробництва і кардинального підвищення якості продукції. Третій критерій — ступінь спроможності устрою швидко реагувати на зміни попиту і відповідно до цього здійснювати дії, спрямовані на реструктуриза­цію економіки. Четвертий критерій — ступінь спроможності за­безпечити зростання продуктивності праці за рахунок розвитку подетальної спеціалізації праці та виробництва на основі переходу до широкого використання новітніх, більш продуктивних засобів виробництва, обчислювальної техніки, інтегральних схем, широкої комп'ютеризації та автоматизації, принципово нових ресурсозбе­рігаючих технологій. П'ятий критерій — ступінь ефективності сис­теми виробничого обліку і контролю, направленого на підвищення продуктивності праці за рахунок більш повного використання наяв­них ресурсів, своєчасного прийняття відповідних коригуючих дій.

Ці основні критерії дають можливість оцінити ступінь спромож­ності економічного устрою забезпечити підвищення ефективності виробництва за рахунок зростання продуктивності праці, поліп­шення якості продукції, робіт, послуг у розрахунку на максималь­ний попит конкретних споживачів при одночасному зниженні со­бівартості. При цьому загальним критерієм оцінки економічного устрою є спроможність підвищувати соціальну захищеність, добро­бут суспільства в цілому та кожного його члена.

Серед країн, що переходять від командно-адміністративної сис­теми господарства до ринкових відносин, визначилося кілька груп за специфікою шляхів переходу.

Першій групі властиве створення в надрах старої командно-ад­міністративної системи нових соціальне орієнтованих ринкових відносин. Найхарактернішим є приклад Китаю, де цей процес від­значався тривалою боротьбою серед правлячих кіл за шляхи роз­витку, що закінчилася перемогою проринкових сил у керівництві країною. По-перше, у Китаї процес переходу був ретельно теоре­тично осмислений і розроблений та визначений як тривалий і по­етапний, з відпрацюванням Його через соціально-економічні екс­перименти [щодо форм приватизації, пристосування старої бюро­кратії до нових умов господарювання, розв'язання проблем зайня­тості, залучення іноземного капіталу, розвитку підприємництва тощо). По-друге, перехід провадиться через саму командно-адміні­стративну систему з урахуванням конкретно-історичного досвіду розвитку країни. Ця система не руйнується, а реформується відпо­відно до завдань, які ставляться перед нею для здійснення перехо­ду до ринку. По-третє, перехід до ринкових відносин було розпоча­то з провідної галузі економіки країни — сільського господарства, у якій зайнята основна частина населення, Перелічені заходи дали позитивні результати, варті ретельного вивчення іншими країна­ми. Подібний шлях розвитку обрали В'єтнам, Монголія та деякі інші країни,

Другу групу країн відзначає поступовий, еволюційний початок переходу до ринкових відносин через різні експерименти та пере­творення, які також: розпочинаються в надрах командно-адмініс­тративної системи. На основі підготовленого соціально-економіч­ного середовища, розпочатого розвитку ринкового господарства відбуваються руйнування командно-адміністративної системи і по­дальший перехід до ринкових відносин. Найхарактернішим є при­клад Угорщини, яка розпочала такі перетворення з другої полови­ни 50-х років. Поступове накопичення ринкових елементів дає змогу країні переходити до сучасних форм господарювання без великих соціальних потрясінь і масового зубожіння населення, минаючи історичний період дикого, розбійницького первісного нагромаджен­ня капіталу. Цей період у нинішніх країнах розвиненої ринкової економіки тривав у минулому кілька століть. Його головним істо­ричним завданням, з одного боку, було відокремити безпосереднього працівника від засобів виробництва і перетворити його на юридич-но вільного продавця своєї робочої сили, а з іншого — зосередити засоби виробництва і кошти у незначного прошарку великих під­приємців. Сьогодні такий спосіб нагромадження загрожує гострою соціальною конфронтацією з усіма можливими в епоху ядерної зброї наслідками.