Крім здійснення процесу демонополізації антимонопольна служба покликана боротися зі зловживаннями. Така боротьба може бути ефективної тільки при активній участі споживачів. Тому широкі маси населення повинні розуміти практичне значення антимонопольної політики в повсякденному житті. Допомогти в цьому повинна насамперед преса й інші засоби масової інформації. Пресі повинно даватися право на відповідне повідомлення, але лише в об'єктивній і чесній формі, без якийсь дискредитації. Кожна антимонопольна служба повинна мати співробітника для зв'язку з пресою, що повідомляє про діяльність служби і коментує її.
На Україні єдиною монопольною службою держави, крім самої держави, є Антимонопольний комітет України, про функції і задачі котрого вже було сказано вище.
Безумовно, від проведення антимонопольної політики в теперішніх важких економічних умовах України чудес очікувати не припадає. Але дуже важливо, щоб проведення антимонопольної політики завоювало довіру і підтримку населення, щоб люди знали, що вони можуть звернутися в антимонопольні служби зі своїми проблемами. Необхідно переконати людей, що вільна конкуренція є добром для усіх.
Висновок.
Підводячи результати, можна охарактеризувати антимонопольне законодавство й антимонольную політику України як необхідні атрибути структурних перетворень у всіх сферах економіки країни. На даному етапі проблема монополізації і несумлінної конкуренції перестає бути чисто економічної вона усе більше стає політичної і суспільної. Тому надзвичайно необхідно, щоб населення України усвідомило всю згубність і всі негативні наслідки монополії. Безперечно, у деяких випадках (але лише в малій дещиці від їхньої загальної кількості) існування монополії є виправданим і необхідним, але за цими процесами повинний здійснюватися жорсткий контроль із боку держави по недопущенню зловживання своїм монопольним положенням.
Вирішальну роль у створенні на ринку сприятливого конкурентного середовища грають антимонопольне законодавство і діяльність антимонопольних органів, правильне поводження яких сприяє стабілізації всієї економіки в цілому.
Антимонопольна служба України ще дуже молода, але вже зроблені її перші кроки до нормалізації ситуації за даними проблемам. Їй ще багато потрібно зробити рішучих дій, та ці дії повинні здійснюватися одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавства України. У даному напрямку потрібно звернути особливу увагу на більш ніж віковий досвід антимонопольного законодавства США і на антимонопольну практику інших розвитих країн.
Список літератури.
1. Закон України “Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності” “Правда України”, 1992 р., 15 травня
2. Закон України “Про антимонопольний комітет України”
“Голос України”, 1993 р., 21 грудня
3. Дахно И. “Антимонопольне законодавство України”
“Украина-бизнес”, 1995 р., №24
4. Караваев А. “Боротьба з несумлінною конкуренцією”
“Директор”, 1995 р., №7, с. 40-55
5. Пигу А. “Економічна теорія добробуту”,
Т.1, М., 1985 р., с.326
6. Андрощук Г. “Несумлінна конкуренція: попередження і відповідальність”, “Українські ділові новини”, 1994 р., №41
7. Олійник О. “Заборони, межі, санкції в антимонопольному законодавстві”, “Закон”, 1995 р., №4, с. 13-15
8. Мороз С. “Антимонопольний комітет України”
“Закон і бізнес”, 1995 р., №38, с.6
8. Жидков О. “Антитрестовське законодавство США”, М.,1963 р., с.34
10. Прохоров А. “Що таке несумлінна конкуренція і як із ній боротися”, “Бізнес”, 1994 р., №23
11. Мозолин В., Кулагин М. “Громадянське і торгове право капіталістичних країн”, М., 1980 р., с. 96
12. Никифоров А. “Виявлення монопольно високих цін”
“Економіка і життя”, 1994 р., №30
13. Стародубровская И. “Основ антимонопольної політики”
“Питання економіки”, 1990 р., №6, с. 31-37
14. Тотьев К. “Державна і природна монополії”
“Закон”, 1995 р., №4, с. 60-63
15. Сальников Е. “Монополія: учора, сьогодні, завтра”
“Економіка і життя”, 1995 р., №28
16. Нікітін С., Глазова Е. “Держава і проблема монополії” “МЭ і МО”, 1994 р., №7, с. 92-93