Платіжний баланс, його структура і методологія складання

особам- іноземцям. особам - іноземцям.

Категорія 5 : рахунок короткострокових операцій з державним капіталом

1.Збільшення короткострокових 1. Зменшення короткострокових

закордонних активів, які закордонних активів, які

належать уряду даної країни які належать уряду

даної країни ( інститутам даної країни ( інститутам

грошово-кредитної політики) грошово-кредитної політики)

2. Зменшення короткострокових 2. Збільшення короткострокових

національних активів, які національних активів, які

належать урядам інших країн належать урядам інших країн

( інститутам грошово-кредитної ( інститутам грошово-кредитної

політики) політики)

Хоча платіжний баланс являє собою форму обліку, в основі якого лежить принцип подвійного запису, але в дійсності уряди прак­тично не користуються цим методом під час обліку кожної операції, пса відображається при його розрахунку. Причина цього криється у відсутності повної та достовірної інформації про всі без винятку міжнародні економічні контакти країни протягом року. Відповідні державні установи, як правило, роблять один запис за кожною позицією, користуючись при цьому різними джерелами інформації, які відріз­няються одне від одного з точки зору її повноти та однорідності. Внаслідок цього дебет та кредит в агрегованому вигляді ніколи не збігаються. Ось чому з метою досягнення рівності між ними, як це має бути в системі подвійного запису, в платіжному балансі є спеці­альна стаття «помилки та пропуски» (або «статистична похибка»). І це слід мати на увазі, аналізуючи наведену раніше схему.

2. СТРУКТУРА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

Кожна позиція платіжного балансу містить досить важливу характеристику тій чи іншої форми зв'язку національної економіки зі світовим господарством, та на практиці економічного аналізу користуються певними агрегованими показниками (різнови­дами платіжного балансу), а саме:

1. Операції з експорту та імпорту товарів (товарна торгівля) яв­ляють собою товарний торговельний баланс.

2. Операції з експорту товарів та послуг — це баланс торгівлі това­рами та послугами (всі операції категорії ї). Він характеризує фінансові потоки, пов'язані з експортом-імпортом товарів та послуг. Зазначимо, що об'єктами товарної торгівлі є фізичні продукти, тоді як до сфери об­міну послугами (або невидимої торгівлі) відносяться такі операції, як

а) транспортне забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків. Ця позиція охоплює рух коштів, пов'язаних з оплатою переміщення то­варів та приватних осіб всіма видами транспорту;

б) туризм. За цією статтею обліковуються виграти туристів та ін­ших осіб під час перебування на території іншої держави (оплата житла, продуктів харчування, екскурсійних та транспортних послуг на території країн перебування);

в) купівля-продаж патентів, ліцензій;

г) різні послуги, що надаються приватним особам (страхування;

банківські та посередницькі послуги, консультування, поштово-теле­фонний зв'язок тощо);

д) утримання дипломатичних та інших офіційних представництв за кордоном;

е) військові витрати за кордоном (утримання військових об'єктів та військовослужбовців в інших країнах);

є) переказ коштів, отриманих від інвестиційної діяльності вітчиз­няних інвесторів за кордоном та іноземних підприємців на території даної країни (дивіденди, проценти, тобто різні види доходу за надан­ня послуг у вигляді факторів виробництва).

3. Операції категорій І та П становлять поточний платіжний ба­ланс або баланс поточних операцій (Бпо). Слід зазначити, що до кате­горії П належать односторонні перекази грошей приватними особами (наприклад, заробітної плати робітників, що працюють за кордо­ном, своїм родичам на батьківщину), а також урядові гранти та дари Важливість цього різновиду платіжного балансу для економічного аналізу полягає в тому, що він значною мірою відображає джерела та напрями використання національного доходу. Так, експорт товарів та послуг є джерелом доходів відповідних виробників, які разом з пе­реказами, отриманими з-за кордону, є джерелом доходу резидентів у поточному періоді. З іншого боку, ці поточні доходи використову­ються для придбання товарів і послуг за кордоном та переказу гро­шей в інші країни.

4. Операції категорій Ш та IV становлять баланс руху капіталів (Брк), оскільки вони спричинюють рух фінансових активів.

5. Операції категорій І, П та III належать до так званого балансу руху поточних коштів та довгострокового капіталу, який частіше на­зивають базовим або основним балансом (у даному випадку йдеться про основні статті платіжного балансу). Базовий баланс відображає глибинні довгострокові тенденції, які визначають розвиток даної країни. Іншими словами, якщо поточний баланс характеризує вплив факторів типу національного доходу та його динаміки, структури споживання, міжнародної конкурентоспроможності країни, то рух довгострокового капіталу свідчить про оцінку інвесторами прибут­ковості вкладення коштів удома та за кордоном. Очевидно, що такі інвестиційні рішення базуються, в свою чергу, на оцінці довгостро­кових перспектив розвитку як окремих галузей, так і економіки кра­їни загалом.

6. До категорії V належать так звані «офіційні резервні операції», тобто збільшення (зменшення) золотовалютних резервів, резервна позиція країни в МВФ, офіційні іноземні позики тощо. Ці операції становлять баланс офіційних резервів (Бор).

7. Операції категорій І — IV разом являють собою загальний пла­тіжний баланс (ПБ).

Таким чином, у принципі можна говорити про сім видів платіж­ного балансу, тому, коли йдеться про платіжний баланс якоїсь кра­їни, необхідно чітко визначитися, що саме мається на увазі.

Взаємозв'язок між окремими складовими частинами платіжного ба­лансу можна записати у вигляді такої формули:

Бпо + Брк + Стат. похибка + Бор = 0 . (1)

Ця рівність відображає той факт, що з точки зору бухгалтерсько­го обліку сальдо платіжного балансу завжди дорівнює нулю, тобто величина потоку грошових надходжень у країну дорівнює величині потоку її зовнішніх платежів.

Але така технічна збалансованість (нульове сальдо) позбавлена якогось економічного змісту, оскільки в такому випадку ми не може­мо нічого сказати про місце країни у світовому господарстві.

3. РІВНОВАГА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

Для того щоб перейти від аналізу платіжного балансу з позицій бухгалтерського обліку до його розгляду через призму еко­номічної теорії, необхідно визначити природу операцій, які відобра­жаються в ньому. Такий аналіз дає змогу поділити їх на дві великі групи. Першу групу становлять так звані «автономні» або «самостій­ні» операції, які здійснюються первинними економічними агентами під час виробничо-комерційної діяльності без урахування їхніх на­слідків для платіжного балансу в цілому (категорії І — IV). Всі інші операції об'єднуються в другу групу і називаються компенсаційними (категорія V). Вони здійснюються як відповідь на автономні опера­ції, оскільки внаслідок останніх у платіжному балансі з'являються певні «розриви», які необхідно заповнити. Іншими словами, метою компенсаційних операцій є вплив на платіжний баланс як такий. У платіжному балансі всі автономні операції записуються над умо­вною рискою, тоді як компенсаційні записи робляться під нею. У принципі така риска може бути проведена будь-де, залежно від того, який вид платіжного балансу аналізується.