Платіжний баланс, його структура і методологія складання

Виходячи з цього рівність (1) можна переписати в такій формі:

Бпо + Брк + Стат. похибка = - Бор. (2)

Таким чином, можна зробити висновок, що платіжний баланс (точніше — його сальдо) та баланс (сальдо) офіційних операцій рів­ні за величиною, але протилежні за знаком. Отже, рівновага платіж­ного балансу має місце тоді, коли надходження та витрати збалансо­вані й офіційні резерви не змінюють своєї величини.

В економічній науці рівновага платіжного балансу розглядається в трьох аспектах, кожен з яких пов'язується з відповідним його різновидом.

У довгостроковому плані платіжний баланс перебуває в рівнова­зі, якщо країна протягом значного часу здатна платити за імпортні товари та послуги за рахунок експортних надходжень (тобто сальдо поточного платіжного балансу дорівнює нулю). Отже, в довгостро­ковому плані країна не має потреби в іноземних кредитах та грантах для розрахунків із закордонними постачальниками товарів та послуг.

Від'ємне сальдо поточного балансу свідчить про те, що витрати країни перевищують надходження. Якщо ж це сальдо позитивне, то країна отримує від міжнародних операцій більше, ніж витрачає на світовому ринку. Загалом же наявність сальдо є показником нерівно-ваги балансу за поточними операціями.

У реальному житті аналіз платіжного балансу практично не ви­ходить за межі 3 — 5 років і, як правило, охоплює економічний цикл. У середньостроковому плані країна може мати негативне сальдо по­точного балансу, якщо вона отримуватиме необхідні кошти для роз­рахунків за імпортні товари та послуги у формі кредитів та грантів. І навпаки, позитивне сальдо експорту — імпорту товарів та послуг оз­начає, що дана країна може надавати кредити іншим суб'єктам світо­вого господарства.

Середньострокова нерівновага вимірюється сальдо базового (ос­новного) балансу. Цей баланс є фактично характеристикою довго­строкової або структурної стабільності національного господарства В основі аналізу основного балансу лежить припущення про його не­чутливість до факторів короткострокової дії (як, наприклад, коли­вання валютного курсу та відсоткових ставок) і реагування лише на довгострокові зміни в розподілі ресурсів за галузями виробництва та цін на них, продуктивності пращ, смаків та уподобань споживачів та інших економічних змінних немонетарного характеру. Дефіцит (над­лишок) базового балансу є індикатором як довгострокової, так і середньострокової нерівноваги, оскільки зовнішні розрахунки не мо­жуть нормально здійснюватися без відповідного коригування зв'яз­ків країни зі світовим господарством.

У короткостроковому плані рівновага платіжного балансу має місце тоді, коли державні грошово-кредитні інститути не користу­ються своїми золотовалютними резервами. Виходячи з цього можна зробити висновок, що показником нерівноваги в короткостроковому плані є сальдо операцій за статтею «офіційні резерви» (категорія V). Від'ємне сальдо свідчить про збільшення резервів з метою запобіган­ня або обмеження подорожчання (зростання курсу) національної ва­люти, тоді як позитивне означає, що грошово-кредитні інститути користуються офіційними резервами, щоб запобігти або обмежити знецінення (падіння курсу) національної грошової одиниці.

У цілому можна назвати п'ять джерел нерівноваги платіжного ба­лансу.

Це, по-перше, сезонна та випадкова нерівновага. І й основу ста­новлять сезонні коливання у виробництві та споживанні, причому та­кі зміни не збігаються в часі й мають різний характер у кожному кон­кретному випадку. Сезонні відхилення не мають якихось вагомих на­слідків довгострокового характеру, оскільки вони існують протягом короткого проміжку часу, а дефіцит в одному періоді компенсується надлишком в іншому. Випадкова нерівновага може викликатись яки­мись непередбаченими причинами неекономічного характеру. Так, повінь чи землетрус може змусиш вдатися до форсованого імпорту продовольчих товарів, тоді як несприятливі природні умови виклика­ють скорочення експорту сільськогосподарської продукції. Очевид­но, що такі та подібні їм події (страйки, ембарго тощо) є випадкови­ми та мають, так би мовити, «одноразовий» вплив на платіжний ба­ланс. Якщо ж економічні наслідки громадянських заворушень, рево­люції та інших подій відчуваються протягом досить тривалого про­міжку часу, тоді вони не підпадають під категорію випадковостей.

Другим різновидом є циклічна нерівновага. В її основі лежить циклічний характер економічної кон'юнктури. Так, на початку 30-х років великомасштабне падіння реальних доходів та виробництва на фоні масового безробіття, яке охопило практично всі індустріальні країни, призвело до нерівноваги у платіжних відносинах. Велика депресія негативно вплинула і на платіжні баланси країн сільсько­господарського профілю, оскільки викликала катастрофічне падіння цін на аграрну продукцію та зниження заробітної плати, погіршення умов торгівлі.

Третьою формою можна вважати структурну нерівновагу. Її ос­новою є розрив між змінами в попиті на експортні й імпортні товари та пристосування національної економіки до нових умов. Відсут­ність такої пристосувальної реакції і викликає структурну нерівнова­гу платіжного балансу.

Для того щоб платіжний баланс знову повернувся до стану рівно­ваги, необхідні відповідні зміни в структурі виробництва. Такі зміни можуть запізнюватись або гальмуватися насамперед через недоліки функціонування цінового механізму. Основою таких недоліків мо­жуть бути високий рівень монополізації окремих секторів вироб­ництва, протекціоністські заходи, адміністративне регулювання цін та інші причини.

Безпрецедентна за своїми масштабами ситуація структурної не­рівноваги склалася в 1974 p., коли країни — члени ОПЕК практично в 4 рази підвищили ціну на нафту. Саме труднощі з оплатою імпор­ту нафти, з якими зіткнулися нафтоімпортуючі країни, значною мі­рою спричинили економічну кризу в середині 70-х^юків. Немає сум­ніву, що наступне подвоєння цін на нафту в 1979 p. викликало світо­ву економічну рецесію на початку 80-х років.

Дестабілізуючі валютні спекуляції та відтік («втеча») капіта­ну вважаються четвертою причиною нерівноваги платіжного балан­су. Хоча ці явища мають різну природу, але, як правило, вони відбу­ваються одночасно. Слід підкреслити, що відтік капіталу сам по собі викликає нерівновагу, оскільки невпевненість його власників щодо безпеки коштів інколи не має економічного підґрунтя, а спричи­нюється побоюваннями таких подій, як війна, революція, націоналі­зація іноземних підприємств унаслідок зміни політичного режиму в країні тощо.

Крім зазначених, існують й інші джерела нерівноваги. Так, дуже часто нерівновага виникає внаслідок нереалістичного валютного курсу, в основі якого, в свою черіу, лежить комплекс заходів валют­ного регулювання. Окремі економісти говорять про вікову нерівно­вагу, яка виникає внаслідок технологічних та інших змін у міру пе­реходу економіки з одного ступеня розвитку на інший.

4. Державна політика коригування платіжного балансу України

Платіжний баланс не може залишатися в стані нерівноваги протягом невизначеного часу. Тому поява досить стійкого платіжного дефіциту змушує уряд країни здійснювати інтервенцію в економіку. Масштаби, час та інструменти такої інтер­венції залежать від величини дефіциту та його характеру.