Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах

На кооперативи у Германії припадає 5% промислового виробництва й всіх, 7, 5% зайнятості в промисловості, 14% у роздрібній торгівлі і 5% від числа усього працюючого населення. У Германії 2/3 домашніх господарств тим або іншою подобою пов'язані кооперативами. На споживчі кооперативи доводиться 20% продажів товарів повсякденного попиту. Від 1/2 до 2/3 продовольства, споживаного у Германії, виробляється фермерами, що входять у кооперативи, а по молоку і м'ясу ця частка дорівнює 99% і 80% відповідно.

Термін “кооператив” звичайно відноситься до економічного поняття, що засновується на спільних діях і взаємодопомозі. Кооперативне підприємство повинно мати прямий зв'язок із потребами й економічним інтересом його членів. З-поміж принципів кооперативного руху: воля членства - ніхто не може бути виключений, крім випадків порушення статуту ; незалежність від політичних партій і віросповідань; демократичне управління - “один член - один голос”; обмеження прибутків на вкладений пай, кооперативне товариство - асоціація людей, а не капіталу; нагромадження капіталу на розвиток і економічну самостійність; просвітительська діяльність; взаємодія кооперативів.

Сфера діяльності кооперативів широка; крім згаданих існують кооперативи житлові, страхові, туристичні, автомобільні і навіть похоронні.

Таким чином, кооперативи грають важливу роль у сучасному суспільстві . Але в 50-60 роки зрушення до укрупнення економічних підприємств із метою зниження витрат зробили вплив і на кооперативи, також як і на інші види бізнесу. Ця тенденція стала серйозно загрожувати демократії в кооперативах. В цей час кооперативне рух шукає способи підсилення впливу рядових членів на положення справ у кооперативах.

3. Проблеми соціальної політики в умовах економіки соціальної орієнтації.

Кожна соціально-економічна модель переслідує і створена для певних цілей. У германській моделі першорядну роль грає соціальна політика, що покликана створювати більш-менш нормальні умови відтворення робочої сили (переважно висококваліфікованої ) -обставина виняткової важливості для Германії, якщо мати на увазі специфіку її розвитку і місце в міжнародному поділу праці, - і постає інструментом ослаблення соціальної напруженості, нейтралізації класових антагонізмів і конфліктів.

У германській моделі соціальна політика сприяє перетворенню суспільних відносин у дусі соціальної справедливості, зрівнянню прибутків, згладжуванню класових нерівностей і в результаті побудові нового суспільства демократичного соціалізму на базі держави добробуту.

Рівень життя у Германії вважається одним із найбільш високих у світі і у Європі. Рівень життя визначається комплексом різноманітних показників. По ВВП і споживанні на душу населення, по ступені вирівнювання прибутків, по відношенню зарплатні жінок до зарплатні чоловіків Германія займає одне з перших місць у Європі.

Відповідно до однієї із цілей германської моделі - рівності, прибутки є дуже прогресивною системою прибуткових податків. Широкий перерозподіл через систему соціального страхування сприяє значному скороченню розходжень у прибутках. У 1986 р. у Германії на 20% самих багатих родин доводилося 37, 5% прибутків, на 20% самих бідних - 12% ( для США відповідно 43, 7% і 4, 6%). Помітно скоротилася різниця в оплаті чоловіків і жінок; у 1987 середня заробітна плата жінок складала 89, 6% з зарплатні чоловіків ( для порівняння : в Італії - 84, 8%; у Великобританії - 70, 5% ; у Японії - 48, 5%).

Після тривалого зростання чистих (після відрахування податків) прибутків у повоєнний період реальні (у постійних цінах) чисті прибутки домашніх господарств у 1981-1983 скоротилися. У 1984-1989 у середньому щорічно вони росли на 2, 2%. Реальні прибутки трудящих відставали по темпах від прибутків інших прошарків населення (наприклад, пенсіонерів). У 1950 на чисті прибутки домашніх господарств доводилося 70% ВВП. До 1989 ця частка впала приблизно до 50%. Прямі податки і внески на соціальне страхування населення росли помітно скоріше оберненого потоку переказів із державного сектора домашнім господарствам.

Більш половини власності домашніх господарств припадає на матеріальну власність, а фінансові активи у вигляді рахунків у банках, облігацій, акцій і іншої вимоги складають біля 40%. На автомашини, човни й інші споживчі товари тривалого користування припадає іще 10%. Власність розподілена менш рівномірно, ніж прибутки, але за останні десятиліття була помітна тенденція до більш рівномірного розподілу. Розподіл власності у Германії більш рівномірне, ніж у більшості інших країн.

Показники життєвого рівня (на 1000 . ) у 1987

Рівень прибутків у 1987