Аеропорт Шеннон в Ірландії протягом десятиліть використовувався як пункт дозаправки трансатлантичних лайнерів. Наприкінці 50-х років авіакомпанії почали експлуатувати на лініях далекого сполучення реактивні літаки, що зменшило потребу у дозаправці. Навантаження аеропорту Шеннон стало помітно скорочуватися. Це призвело до різкого скорочення авіаруху і падіння ваги Шеннонського аеропорту, що змусило уряд Ірландії розробити особливу стратегію підтримки через сприяння вантажо- та пасажирообороту внаслідок розвитку зовнішньої торгівлі, виробництва і туризму. Першою ланкою названої стратегії є залучення значної кількості туристів з Північної Америки шляхом зацікавлення їх доступними цінами на квитки та готельне обслуговування. Друга ланка полягала у створенні промислової зони поблизу аеропорту на базі іноземних інвестицій, які б приваблювали перспективи використання фрахтових можливостей аеропорту для імпорту деталей і напівфабрикатів та експорту готової продукції.
У 1959 p. парламент Ірландії прийняв закон про створення на базі аеропорту вільної промислової зони (ВПЗ). З цього ж року реалізується цільова комплексна програма, головною метою якої є прискорений соціально-економічний розвиток регіону та активне включення економіки західної Ірландії у міжнародний поділ праці. Ця програма на практиці пов"язана зі створенням на базі міжнародного аеропорту та прилеглих до нього територій промислової зони і подальшим її розвитком.
Завданнями або цілями ВПЗ, що випливають з зазначеної мети, стали: розширення транзиту пасажирів та вантажів, що прямують через аеропорт Шеннон; розвиток сучасної
експортоорієнтованої промисловості; сприяння міжнародному туризму; стимулювання Інвестиційної діяльності на території регіону; залучення іноземних Інвестицій; залучення передових технологій та створення технологічно місткого виробництва.
ВПЗ "Шеннон" пройшла наступні три етапи становлення та розвитку:
1 - розміщення на території зони технологічно не пов"язаних між собою виробництв, заснованих на Іноземному капіталі (переважно дочірніх фірм транснаціональних корпорацій), які використовують імпортовану сировину та виробляють продукцію, призначену на експорт;
II - становлення спеціалізації ВПЗ, переорієнтація промислових підприємств зони з трудомістких на капітало- та наукоємні виробництва, сприяння розвитку технологічних та комерційних зв"язків зони з ірландськими позазональними підприємствами;
III - розширення сфери діяльності зональних підприємств за рахунок міжнародних кредитно-фінансових, лізингових, консультативних та інших видів послуг.
Оскільки будь-яка вільна (спеціальна) економічна зона за визначенням є територією з особливим пільговим інвестиційним кліматом, ВПЗ "Шеннон" має режим, що відрізняється від загальноприйнятого в Ірландії та спрямований на стимулювання розвитку підприємництва. Цей пільговий режим інвестування та реінвестування полягає у наступному:
- товари, що імпортуються в зону або реекспортуються, звільняються від митного обкладення (виключення становить експорт до країн ЄС, на який нараховується мито, виходячи із задекларованої вартості "імпортного компоненту");
- пільгова ставка корпораційного податку 10%, що гарантовано діє до 2000 p.;
- звільнення від податку на прибуток;
- звільнення від податку на додану вартість;
- дозвіл на здійснення прискореної амортизації основних фондів.
Крім того, підприємствам зони надаються державні безповоротні субсидії в разі, якщо вони: закуповують машини та обладнання або проводять власне будівництво на території ВПЗ (розмір субсидії 45-60% вартості відповідних витрат); здійснюють науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи в обробній промисловості (розмір субсидії 50% вартості відповідних витрат); проводять спеціальну професійну підготовку та перепідготовку персоналу (розмір субсидії 100% вартості відповідних витрат); орендують готові виробничі приміщення на території зони.
За даними, опублікованими у середині 90-х років, на території ВПЗ "Шеннон" діяло близько 100 підприємств, включаючи як самостійні компанії, так і філії та дочірні підприємства всесвітньо відомих концернів. Внутрішній господарський простір ВПЗ майже на паритетних засадах займають виробнича (40%) та невиробнича (60% від загальної кількості зональних компаній) сфери. Сучасна структура промисловості ВПЗ складається з таких галузей обробної промисловості, як: електронна промисловість - 35%, машинобудування- 25%; виробництво пластмас та хімічна промисловість - 7.5%; текстильна промисловість - 5%. Невиробнича сфера представлена зовнішньоторговельними компаніями - 42%. фінансово-кредитними інститутами - 20% та підприємствами по наданню транспортно-експедиторських, туристичних, маркетингових, консультативних послуг - 38%. Перевага (80 %) належить малим фірмам з кількістю зайнятих до 50 чол.
Список використаної літератури
· Конституція України. 1996р., Розділ XI. Місцеве самоврядування // Урядовий Кур”єр. – 1996. – 28 червня.
· Лукінов І.І. Концептуальні основи регіональної економічної політики //Економіка України. – 1992. - №1.
· Регіональна економіка / Під ред. Т.Г. Морозовой. – М.: “ЮНІТІ”, 1995.
· Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.1994р. №167 // “Орієнтир”. – 1994. – 28 квітня.
· Пила В.І., Чмир О.С. Спеціальні (вільні) економічні зони: теорія та практика: Навчальний посібник – К.: Київський державний торговельно-економічний університет, 1998.
Завантажити реферат