Історія Радянського боксу

Історія боксу в СРСР берет свій початок від першого кружка, створеного в Москві гвардійським офіцером М. О. Кистером у 1894 (див. Арена Kucmepa). У 1887 при Петербурзькому атлетичному о-ві так само була створена секція боксу, який керував запрошений з Парижа чемпіон і тренер із французькому й англійському боксу Е. Лусталло. З цього часу секції, кружки і групи боксу починають стихійно з'являтися в різних містах Російської імперії: Одесі, Севастополеві, Харкові, Смоленську, Маріуполеві. У 1911 у Київ приїхав французький моряк Марсель Ратье, що відразу організував кілька боксерських кружків. У 1913 петербурзький конторський службовець И. Граве на свій скромні заощадження відправився в Лондон, щоб вивчати англійський бокс на його батьківщині. Повернувши на батьківщину він через газету кинув виклик усім боксерам Росії, пропонуючи їм, незалежно від їхньої ваги і майстерності, убитися з ним за звання першої рукавички країни. Його виклик прийняли 3 боксера, усі з Петербурга - А. Кауделька, И. Авксентьєв і Н. Лушев. Граве вийшов переможцем і був оголошений першим чемпіоном Росії 1913. Потім відбулися чемпіонати в 1915 і 1916. У цих змаганнях брали участь в основному московські і петербурзькі боксери: В. Гомолицкий, В. Жуків, В. Коновалів, П. Тастевен, А. Гетье, Н. Алимов, П. Никифоров (Москва), М. Семичев, Г. Мейер, Байнс, Мазі, Кос-совский, Ковальчук, Финтеклюс, Городничий, Шемякин, Слонимський (Ленінград), Соколов (Київ). У 1915 у московському о-ві "Санитас" були розроблені перші Правила змагань по боксі. Їхні автори - московські боксери Т. Романовский, В. Жуків, П. Тастевен. Бокс дореволюційної Росії не мав ніякого організаційного початку, секції боксу виникали стихійно, ніякої учбово-методичної системи підготовки боксерів не було. Перемога Жовтневої революції поклала початок якісно новому етапу розвитку спорту, у т.ч. і боксу, через широку мережу військово-спортивних клубів Всевобуча (с.н. Енциклопедію). Уперше був створений фізкультурний навчальний заклад - Главн. школа физич. утворення трудящих. У се навчальні плани входила і підготовка тренерів з боксу. Заняття в школі вели відомі боксери П. Никифоров, М. Фомін, В. Самойлов, пізніше А. Харлампиев. Така ж робота велася в одному з військово-спортивних клубів Петрограда. Її вели П. Вертков, Е. Лусталдо, И. Граве і по зднее В. Осечкин. Великий внесок у розвиток боксу в СРСР внесло ДСО "Динамо", організоване в Москві в 1923 - тренери К. Градополов, А. Гстье, П. Соколов. Однак серед спортивного керівництва країни було чимало таких, котрі вважали бокс атрибутом буржуазного спорту. Їм удалося домогтися заборони на проведення офіційних змагання з боксу майже у всіх регіонах, де цей вид спорту розвивався і набирав силу. Прихильникам боксу удалося настояти на проведенні в 1925 Усесоюзній дискусії по питанню: чи бути не бути боксу в системі загальфізичного виховання трудящих. Дискусія тривала до січня 1926. Для підведення підсумків дискусії була створена комісія з представників спортивного, профспілкового керівництва на чолі з Зикмупдом, Ракітін, Левиним і спец. медиц. комісія в складі лікарів Гориневского, Гориневской, Егорова, Рудика, Буніна, Бирзина, Шабашева, Кузьміна. Перед обома комісіями були проведені 4 боксерських матчі за участю боксерів: Лнкудинова, Бессонова, Белохвостова, Бреста, Гетье, Градополова, Ерезова, Селюнина, Князєва, Клаузинского, А. і П. Лебедєв, Пелькина, Мусаилова, Петрова, Павлова, Руктешсля, Скиндера, Терехова, Турипина, Еберга. Завдяки зусиллям цих людей бокс у СРСР був остаточно включений у систему физк.-спорт. руху. Відразу після закінчення дискусії були розроблені нові Правила змагань {див. Правила змаганні), проведений чемпіонат Москви, а в квітні 1926 був проведений 1-й чемпіонат СРСР - 23 учасника, 16 боїв, звання чемпіонів були розіграні в 4-х в.к.: "пера" до 57 кг - Л. Вяжлинский, лекг.в. - А. Павлов, н/ср.в. - Я. Браун, средн.в. - К. Градополов. У 4-х в.к.: "мухи", "півня", п/тяж. і тяж. було по одному уч-ку і звання чемп. були привласнені умовно: В.Руктешелю, Ф. Бресту, А. Анкудинову і В. Езерову. Ці боксери провели показові бої. Незважаючи на те, що бокс був введений у сист. физич. воспит. труд. у багатьох містах Росії, у т.ч. і в Ленінграді, у містах України, Білорусії й ін. регіонах, він продовжував залишатися під забороною, і 2-й чемп. країни удалося провести лише в 1933. З цього часу чемп. СРСР проводилися щорічно, за винятком 1941, 1942, 1943, коли чеми. СРСР були перервані Вів. Отеч. війною (див. Чемпіонати СРСР). У 1930 була створена Всесоюзна рада физич. культ. Практичну роботу з розвитку боксу в країні став вести відділ боксу ВСФК. У березні 1935 була прийнята урядова Постанова про створення громадських організацій - секцій по видах спорту. Секції працювали на суспільних початках, обиралися з найбільш авторитетних боксерів, фахівців, спортивних діячів і робили активну, практичну допомогу відділу боксу ВСФК. У квітні 1935 року створена 1-я Всез. секція боксу. Головою секції був обраний колишній боксер, командир РККА Н.В.Ракітін, секретарем - Л. М. Вяжлинский - чемп. СРСР 1926. Члени секції: Г. Малаховский, С. Бартольд, А. Гетье, А. Пустовалов, К. Нікітін, П. Никифоров, В. Самойлов, Б. Денисов, А. Краевский. У 1959 Усез. секція була реорганізована у Федерацію боксу (див. Енциклопедію). У 1950 Вазі. секція б. вступила в АИБА. Перші представники рад. боксу Л. М. Свиридов, Г. Г. Степанов, Г. М. Морозов взяли участь у роботі Конгресу АИБА в 1949 як спостерігачів. Першим офіційним представником у Виконкомі АИБА з 1952 по 1954 був В. Г. Максимов, у 1954 його перемінив голова Всесоюзної секції боксу Н. А. Никифоров-Денисов (див. Енциклопедію). У рознос час у роботі комісій АИБА брали участь: В. Енгибарян, К. Градополов, В. Гордиенко, А. Капусткин. Більш 30 років у мед. комісії АИБА проробив професор В. И. Францев. Радянські боксери одержали право на участь в ОИ, чемпіонатах Європи й ін. офіційних міжнародних змаганнях. Почався новий етап у розвитку радянського боксу - олімпійський. Передолімпійський період розвитку боксу в СРСР, що охоплює роки з 1919, з моменту випуску першого загону тренерів з боксу Гл. шк. військового обр. трудящих, до 1950, моменту вступу радянських боксерів в АИБА, характеризується масовим розвитком боксу, розробкою чіткої учбово-методичної системи навчання і підвищення спортивної кваліфікації боксерів. Якщо в 20-х і 30-х роках бокс розвивався тільки у великих містах - Москві, Ленінграді, Тбілісі, Баку, Харкові, у ряді обл. центрів РСФСР - Іванову, Ростову н/Д, Свердловську, Владивостоці, а число боксерів у країні ледь досягало 13 тис. ч., то до 1950 число боксерів зросло до 36 тис. ч., а секції і клуби боксу були розгорнуті у всіх республіках. Найбільше успішно розвивався бокс у РСФСР - 16, 8 тис. б. (без обліку Москви і Ленінграда), на Україні - ок. 5 тис. б., по 1,5 тис. б. нараховувала кожна з трьох прибалтійських республік, 1300 чел. займалися боксом у Казахстану, 1800 боксерів було в Москві і 1200 у Ленінграді, по 1 тис. б. мали Грузія й Азербайджан. У цей період було проведено 16 особисто-командних першостей і чемпіонатів СРСР (див. Чемпіонати СРСР), 17 командних першостей країни, у т.ч. 11 - територіальних, 6 - відомчих (див. Командні змагання), 6 абсолютних чемпіонатів (див. Абсолютні чемп. СРСР), I Усесоюзна Спартакіада (1928) за участю закордонних боксерів (див. Спартакіади), 558 товариських матчів і зустрічей з боксерами закордонних робочих боксерських союзів Німеччини, Латвії, Естонії, Фінляндії, Норвегії, Швеції, Англії, США, Швейцарії, Туреччини, Данії, Чехословакии, Франції, Польщі і Югославії, у яких здобута 371 перемога, 155 зустрічей програні, 32 зведені внічию. За цей період 8 разів перевидавалися Правила змагань по боксі. Їхній зміст було більш близько до правил професійного боксу, чим аматорського. Наприклад, більшість чемпіонатів країни проводилися по формулі 6 раундів по 3 хвилини, а в матчевих зустрічах дозволялося проведення боїв з 10 двухминутних раундів. Боксеру дозволялося виступати на одну категорію тяжелее власної ваги, а до абсолютних чемпіонатів СРСР нарівні з боксерами важку і напівважку ваги допускалися средневеси. Не будучи членами АИБА, рад. б-ри і тренери не мали офіційних контактів з аматорським боксом і створювали свою школу боксу, орієнтуючись головним чином на перекладну літературу професійного боксу і використовуючи документальні кінофільми з боями боксерів-професіоналів, інтерпретуючи ці посібники в дусі аматорського боксу. Навіть як консультанта в 1935 у Москву був запрошений чемпіон світу серед професіоналів Марсель Тиль (Франція), що провів ряд тренувальних занять і показових боїв з радянськими боксерами. Кілька наших боксерів виїжджали за рубіж для вивчення досвіду тренування боксерів-професіоналів. Але сама організаційна структура боксу в СРСР твердо і неухильно дотримувала і цілком відповідала принципам аматорського боксу. Одним з важливих події предо-лимпийского періоду з'явилася Вів. Отеч. війна 1941-1945. З перших днів війни переважна більшість боксерів пішло на фронт, боролося д рядал діючої чи армії в партизанських загонах, виявляючи зразки мужності і відваги. Багатьом з них не призначено було повернутися на ринг. У їхньому числі видатні боксери, що складали колір радянського рингу: Джендо Михайло - Москва, "З", 5-кратний призер чемп. СРСР. Каюрів Олексій - Баку, "Д", чемп. СРСР 1936. Киреев Євгеній - Москва, "Л", призер чемп. СРСР. Кнтасов Микола - Баку, "Д", 2-кратний чемп. СРСР. Климов Федір - Іванову, "З", засновник боксу в Іван. обл. Лавренов Павло - Москва, "З", чемп. Москви, призер чемп. СРСР. Сєров Василь - Ленінград, "Д", 3-кратний чемп. СРСР. Темурян Леван - Москва, СКІФ, 4-кратний чемп. СРСР. Тимофєєв Герман - Ленінград, "Д", чемп. СРСР 1933. Шеронин Євгеній - Ленінград, "Д", чемп. СРСР 1940. Штейн Микола - Москва, "З", 2-кратний чемп. СРСР. 6 боксерів були визнані гідними високого звання Героя Советскою Союзу: Галушкин Борис Лаврентійович, командир партизанскою загону. Загинув у липні 1944 у Білорусії. Коротков Костянтин Олександрович, десантник. Загинув у квітні 1945 в Австрії. Баршт Абрек Аркадійович, дворазовий чемп. Сівба. Кавк. В, льотчик-винищувач. Живе в Ленінграді. Коропів Володимир Васильович, чемпіон Середньої Азії, командир взводу розвідки. Живе в Москві, письменник. Сироткин Юрій Іванович, воював у піхоті, полковник, суддя по боксі Всез.к. Живе в Ярославлеві. Биків Леонід Тимофійович, танкіст. Після війни повернувся в бокс як голову секції боксу ДСО "Зеніт". Умер. Військові роки пам'ятні не тільки військовими подвигами б-рів, але і бурхливим розвитком юнацького боксу. Правда, перша юнацька секція була створена ще в 1935 ДО. Градополовим, але масового розвитку юнацький бокс не одержав. Зате у військові роки в спустілі боксерські зали заюшили школярі й учні ПТУ і РУ. Особливо бурхливо розвивався бокс у ДСО "Трудові резерви". З числа юних боксерів воєнного часу вийшло чимало чудових спортсменів і тренерів: А. Булаков, В. Меднов, С. Мулин, А. Чеботарев і мн.ін. Усі військові роки регулярно проводилися чемпіонати Москви серед дорослих, у 1943 був розіграний черговий абсолютний чемпіонат СРСР, переможцем якого став средневес Е. Огуренков. А в 1944 відновилися чемпіонати країни. Х ювілейний чемпіонат СРСР, зірваний у 1941 війною, зібрав 54 б. з числа фронтовиків, що повернулися з чи війни з госпіталів після поранень, а також тих, хто вів велику і важку роботу в тилу. Переможцями цих змагань стали москвичі: Л. Сегадович, И. Авдєєв, В. Пушкін, Із Щербаков, Е. Огуренков, В. Степанов і тбилисци Ш. Горгаслидзе й А. Навасардов. Установилася стабільна система змагань: чемпіонати СРСР, щорічні командні першості країни, проведені по територіальній чи відомчій ознаці (з 1968 - розиграші Кубка СРСР), з 1956 разів у 4 роки стали проводитися Спартакіади нар. СРСР, на яких виступали збірні команди союзних республік і м.м. Москви і Ленінграда, з 1944 почали проводитися Всесоюзні юнацькі пер-ва СРСР, а з 1958 - молодіжні першості країни. З 1947 на чемп. СРСР переможцям (чемпіонам) і боксерам, що зайняли 2 і 3 місце у своїх вес.к., стали вручати, відповідно, золоті, срібні і бронз.м. Олімпійський період розвитку боксу почався з активної підготовки до XV ОИ в Хельсінкі і Х чемпіонату Європи у Варшаві. У 1952 рад.б. вийшли на олімпійський ринг. Дебют виявився вдалим - 2 серебр.м. (С. Щербаков, В. Мед-новий) і 4 бронз.м. (А. Булаков, Г. Гарбузов, Б. Тишин, А. Перов), усі з Москви. На слід. ОИ в Мельбурні три боксери, першими в історії рад.боксу, стали олімпійськими чемпіонами: В. Сафронов (Іркутськ), В. Енгибарян (Єреван), і Г. Шатков (Ленінград). А всього за період 1952-1988 боксери СРСР завоювали на олпмп. ринзі 51 медаль, у т.ч. 14 золотих, 19 серебр., 18 бронзових. Більше тільки в боксерів США, що виступають на ОИ з 1904 (див. Олімпійські ігри). У 1953 збірна СРСР уперше взяла участь у чемп. Європи. Підсумок - 2 зол.м. - В. Енги-барян і Л. Шоцикас, 3 серебр. м. - Б Степанов, А-р Засу-хин, С. Щербаков і 3 бронз, м. - А. Булаков, Б. Тишин, Ю. Егоров. А всього з 1953 по 1989 на чемп. Європи завойовано 155 мед., і т.ч. 90 золотих. 32 срібних і 33 бронзових (див. Чемпіонати Європи). 36 медалей завойоване на 5-ти чемп. світу - 14 зол, 7 серебр., 15 бронз, м. Це другий результат у світі. На 6 мед. більше завоювали боксери Куби, а боксери США на 15 мед. менше, ніж збірні CCCPfc.M. Чемпіонати світу). 16 радянських боксерів є переможцями розиграшу Кубка світу. За період з 1926 по 1990 проведено 56 чемпіонатів СРСР. 316 боксерів володіли титулом двічі і більше. Рекордного результату домоглися москвичі С. Щербаков, що володів титулом чемп. СРСР 10 років підряд, і Н. Корольов, що завоював 'лот титул 9 разів (См. Чемпіони СРСР). За перші 10 років олімпійського періоду (1950-1960) число боксерів у СРСР збільшилося з 36 тис. до 160 тис. ч., а по стані па XII.1990 у країні було ок. 332 тис. боксерів, св. 3 тис. дипломованих тренерів і ок. 2 тис. тренеров-общественников. Більш 2 тис. б. мали кваліфікацію МС СРСР, 211-МСМК, 94-ЗМС. За високу спортивно-методичну майстерність і великий внесок у підготовку боксерів високого міжнародного класу 82-м тренерам привласнені звання Заслужений тренер СРСР. Підготовка б-рів проводилася в 4735 первинних боксерських колективах відомств - ВР, "Д", "ТР", ВДСО: "Б", "Водн.", "З", "Л". "З", "Врожай" і ДСО республік, країв, областей. У 1987 відбулася реорганізація ДСО профспілок шляхом їхнього об'єднання в єдину спортивну організацію (див. ДСО) і з 1987 боксери цих ДСО виступають у змаганнях єдиною профспілковою командою. Розвитком боксу в країні керували: Федерація боксу СРСР, федерації боксу в союзних республіках, автономн. респ., краях і областях. У цій роботі на суспільних початках було задіяно близько 17 тис. активістів і понад 25 тис. суддів різних категорій. Федерації боксу працювали під керівництвом відділів боксу відповідних Спорткомітетів. У 1989 у СРСР утворена перша Всесоюзна асоціація професійного боксу - ВАБ. У серпні 1989 у Москві проведений перший офіційний матч радянських і закордонних боксерів-професіоналів. У 1990 створена друга професійна боксерська організація - ФПБ - Федерація професійного боксу (див. Професійний бокс у СРСР). США, МАТЧІ І ЗУСТРІЧІ. Матчі проводяться з жовтня 1969 щорічно на рівні збірних команд. Кількість матчів визначалося за взаємною домовленістю. 1-й матч вважався офіційним, проводився повними складами команд у Лас-Вегасе (США) чи в Москві (СРСР). Кількість інших матчів, число зустрічей у них щораз могло бути різним, визначалося взаємною угодою і носило товариський характер. Кожний непарний рік матчі проводилися в США, парний рік - у СРСР.