Японія в міжнародних економічних відношеннях
У результаті швидкого економічного розвитку Японія зайняла одне з головних місць у міжнародних економічних відношеннях. На початку 90-х років вона вийшла на друге місце у світі по загальному об'ємі закордонних прямих капіталовкладень (15% світовому об'єму). У попередні десятиліття формою відношень виступала зовнішня торгівля. По розмірах експорту Японія поступається тільки США і ФРН, на її частку доводиться 9-10% світового експорту (1994-1995 р.). По розміру експортної квоти вона може бути віднесена до напіввідчиненої економіки. За рубежем реалізується 10-13% ВВП. Ряд галузей промисловості майже цілком працює на експорт (виробництво годинників, магнітофонів - 90%, касових апаратів ~ 83, копіювальних машин - 77%).
Розвиток і структура зовнішньої торгівлі.
За останні 50 років фізичний об'єм експорту Японії збільшився більш ніж у 70 разів, його темпи майже в два рази випереджали приріст світового експорту.
У основі успіхів японських компаній на світових ринках лежить конкурентноздатність продукції, що формується за рахунок високої якості, новітньої технології, кадрової політики, авторитету фірми. Японські фірми відомі ефективно розвитою системою всебічного і послідовного контролю і керування якістю продукції, що зв'язана насамперед із характером організації виробництва. Ритмічність і гнучкість виробничого процесу, його спроможність до переналаживанню і випуску нової продукції, постачання комплектуючих виробів і сировини точно в термін істотно підвищують якість продукції й ефективність роботи підприємств. Ріст рівня автоматизації і роботизації, використання систем контролю за якістю устаткування, високий рівень нормування технологічних меж також дозволяють значно поліпшувати якість що випускаються товарів. Принцип автономизації виробництва припускає випуск кінцевого виробу з повним контролем якості і гарантіями бездефектності.
Один із методів конкурентної боротьби японських фірм - швидка зміна моделей. Період розробки нової продукції в них коротше, чим у США.
При усій важливості зазначених вище чинників високої конкурентноздатності японських товарів на світових ринках варто мати на увазі, що вартість робочої сили в одиниці продукції в Японії була нижче, чим у США і ряді інших промислово розвитих країн. Вартісний компонент компенсував відставання японських компаній в однім із найважливіших чинників конкурентноздатності - продуктивності праці. По оцінках окремих японських - дослідницьких організацій, Японія на 1/3 відстає від США за рівнем продуктивності праці в обробній промисловості. Розрив в цьому показнику скоротився (1975 р. - 50%), але залишається значним. Відставання в рівні продуктивності праці багато в чому зв'язано зі стратегією великого числа японських фірм, що приділяють першорядну увагу не прибуткам, а їхній частці на ринку. На загальний стан справ впливає і та обставина, що продуктивність праці на дрібних і середніх підприємствах значно поступається показникам великих, складаючи 40% від рівня великих підприємств. Це стримує загальні показники всієї промисловості.
Високий рівень продуктивності праці досягнутий у чорній і кольоровій металургії, хімічної промисловості, де він значно перевищує американські показники. В усіх інших галузях відзначається відставання, навіть у таких, як автомобілебудування й електротехніка, де японські компанії мають сильну конкурентноздатність. Там рівень продуктивності складає 78 і 85% американського.
Японія довгий час займала головне місце по конкурентноздатності своїх товарів на світових ринках. У результаті ослаблення цінового чинника вона опустилася на третє місце в 1993 р. після Сінгапуру і США. Відбувся значний ріст вартості робочої сили приблизно з 60% наприкінці 80-х років до 70% доданої вартості в 1994 р. (45% у I960 м.).
У післявоєнний період істотні зміни перетерпіла структура експорту. До 60-х років переважне місце в ній займали споживчі товари: радіоприймачі, теливізори, текстильні вироби. Потім головні позиції зайняли продукція чорної металургії, судобудування, автомобілі - понад 60% експорту. У 80-і роки відбулося нове зрушення в структурі японського експорту. При збільшенні частки автомобілів і побутової електротехніки вперед став виходити експорт капітальних засобів. Значно зросла частка продукції загального машинобудування (13,9 і 24,1%), електромашинобудування (9,9 і 25,6%), наукового устаткування, оптики (3,7 і 4,5% за 1980- 1995 р.).
По окремих видах продукції на частку японських компаній доводиться вагома частина експортних постачань у світі: напівпровідники - 50%, легкові автомобілі - 22, конторське і телекомунікаційне устаткування - 22,6, сталь - 17,4%. Перетворення Японії в одного з головних світових експортерів продукції машинобудування і наукомісткої продукції стало підсумком її промислового і науково-технічного розвитку.
Структура імпорту відбиває процеси міжнародної спеціалізації промисловості, інтернаціоналізації господарства і бідність мінеральної вітчизняної бази. Японії відрізняє найнижча серед промислово розвитих країн ступінь самозабеспеченості сировиною і паливом, країна майже цілком залежить від багатьох видів мінеральної і сільськогосподарської сировини. По багатьох видах мінеральної сировини вона виступає великим покупцем на світових ринках.На неї доводиться понад 30% світового імпорту залізної руди, понад 19% руд кольорових металів, кам'яного вугілля, бавовни і шерсті.
На перших етапах економічного розвитку структура виробництва визначила велику залежність Японії від країн, що розвиваються - біля половини її експорту і понад 40% імпорту. Південно-Східна Азія і країни Перської затоки дотепер є головним ринком збуту і постачань енергетичної сировини. Постачання рудної і хімічної сировини в останні десятиліття локалізуються в промислово розвитих країнах - Канаді, Австралії і Нової Зеландії.
Важливою особливістю географічної структури зовнішньоторговельних зв'язків є їхня концентрація на США. Дотепер на американському ринку реалізується 29% японського експорту і забезпечується 22% імпорту. У свою чергу на Японії доводиться понад 11% американського експорту, у тому числі майже 20% збуту сільськогосподарської продукції.
Японія виступає основним торговим партнером ряду країн Східної і Південно-Східної Азії. Вона забезпечує Індонезії 37% її експорту і 24% імпорту, для Малайзії - 26% її імпорту і 16% експорту, для Сінгапуру - 21% його імпорту і 17% експорту, для Південної Кореі - 26% її імпорту. Японія є також основним експортним і імпортним ринком КНР (15-16%).
Торговий оборот зводиться з величезних позитивним сальдо, що зросло в 6 разів за 1981-1995 р. і перевищило 130 млрд. долл. 40% його об'єму утвориться в товарообігу зі США. Позитивне сальдо складається з усіма регіонами, за винятком країн Середнього Сходу й у 90-і роки - із Східної Європою. Торгові відношення з промислово розвитими країнами супроводжуються спалахами торгових війн, тиском на Японії, установленням «добровільних обмежень» її експорту. Особливо в цьому процвітають США.
Завантажити реферат