Лікування НВ носить комплексний індивідуальний характер, залежить від терміну вагітності, стадії переривання вагітності і включає в себе як терапевтичні так і хірургічні методи лікування. При загрожуючому МВ і загрожуючих ПП, а також при почавшомуся МВ проводиться зберігаюча терапія. У випадках аборту в ходу, неповного аборту проводиться інструментальна ревізія стінок порожнини матки. Зберігаюча терапія включає як медикаментозні так і немедикаментозні методи лікування. До немедикаментозних методів лікування відносять – голкорефлексотерапію, ендоназальну гальванізацію, електрофорез магнія синусоїдальним модульованим струмом, електроаналгезію, електрорелаксацію матки. У першому триместрі використовують ліжковий режим, психотерапію, седативні середники, спазмолітики, вітаміни, коригуючу замісну гормональну терапію під контролем рівня гормонів у крові або кольпоцитограми (естрогени, прогестерон, хоріонічний гонадотропін, глюкокортикоїди, тироксин). У другому триместрі вагітності рекомендують ліжковий режим з піднятим ніжним кінцем ліжка, седативні препарати, спазмолітичні середники, токолітична терапія, кільця Гольджи, хірургічна корекція істміко-цервікальної недостатності і замісна гормональна терапія [7, 8, 9, 23, 29, 81, 129, 130, 131, 136, 149].
Лікування НВ у третьому триместрі вагітності полягає у лікуванні загрожуючих ПП. Метою лікування вагітних з ПП є їх відкладення, по можливості, до досягнення зрілості легенів плода. Лікування включає два основних завдання: 1) визначення і лікування розладів, пов’язаних з передчасними пологами; 2) лікування самих передчасних пологів. Враховуючи, що дегідратація може призводити до збільшення чутливості матки, терапія ПП завжди починається з внутрішньовенної інфузійної терапії. Важливим етапом є седативна терапія. При неефективності зазначених заходів використовують токоліз (бета – адреноміметики, препарати магнія) [7, 8, 9, 23, 29, 131, 136, 140, 204, 213].
Аналізуючи дані літератури, ми бачимо, що незважаючи на значні досягнення у області діагностики та лікування НВ частота даної патології не має тенденції до зниження.
1.4.Роль бактеріального вагінозу у не виношування вагітності та інфікуванні плода і новонародженого.
На сьогодні є багато досліджень, у яких відмічається зв’язок БВ з НВ і ПРНО, які бувають у 2,6-3,8 раза частіше у жінок з БВ. Патогенетично мехіназми цього феномена продовжують вивчатися, але вже відомо, що багато, БВ-асоційованих мікроорганізмів виробляють різні протеази, які можуть руйнвапт певні типи колагену, котрий складає каркас сполучної тканини і визначає міцність і еластичність плідних оболонок. Ці мікроорганізми продукують також муцинази і Ід А - протеази. Муциназа здатна руйнувати цервінальний слиз, а Іда – протеаза – Іда слизових оболонок – головного елементу захисну нижнього відділу статевих шляхів. ОАБ виробляють ряд цитотоксичних субстанцій. Такі летні жирні кислоти, як масляна, пропіонова, є інгібіторами фібробластів і викликають пошкодження з некрозом ділянок аміона і хоріона, які передлежать до шийки матки. Збільшення концентрації янтарної клекоти різко понижує хемотанеле полінуклеарів і лімфоцитів, пригнічуючи реакцію організма на БВ-асоційовані збудники. Оскільки при БВ концентрація мікроорганізмів у піхвовому вмісті досягає астрономічних цирф (1010-1011 КУО/мл), вміст токсичних речовин різко зростає.
Окрім того, умовно-патогенні мікроорганізми мають багато антигенів, схожих з тканинними антигенами макроорганізма. Зокрема, вони виробляють фосфоліпази, аналогічні фосфоліпазам амнікнального епітелію, які є біохімічними тригерами пологової діяльності. Фосфоліпаза А2, яка продукується у основному ОАБ, каталізує виділення арахідонової кислоти із фосфоліпідів цитоплазматичної мембрани. З вільної арахідонової кислоти через групу ендопероксидів утворюються простагландини (А2, F”), які є основними утеротоніками. Таким чином, простагландиновий механізм, який запускають БВ-асоційований мікероорганізма, приводить до НВ.
За останні роки змінилася структура причин перинатальної смертності. Ведуча роль залишається за гіпоксією плода та асфіксією новонародженого. Доля вроджених вад розвитку практично не змінилася, і вони, як і колись, займають друге місце. Збереглася питома вага синдрому респіраторних розладів і гемолітичної хвороби, але значно зросла доля внутрішньоутробної інфекції, а також внутрішньошлуночкових крововиливів.
Успішний розвиток перинатології призвів до того, що останні 25-30 років перинатальна смертність е економічно розвинутих країнах знизилася в 4-7 разів. Найнижчим її рівень є у Фінляндії (6,4% о), Швеції (7,5% о), Німеччині 7,8% о), Японії (8% о), США (9,6% о). На жаль в Україні, починаючи з 1991 р. показники дитячої смертності мають тенденцію до зростання.
Однією з основних проблем акушерства залишається внутрішньоутробна інфекція плода. В останні роки особливо зросла частота захворювань, які передаються статевим шляхом, у тому числі хламідіозу, природженого імунодефіциту тощо. Разом з бактеріальною все більшого значення набуває вірусна інфекція, зокрема герпетична і цитомегаловірусна.
Інфекційні процеси у новонароджених бувають внутрішньоутробними і набутими після народження. Внутрішньоутробні інфекції можуть бути антенатальними і інтранатальними.
Під інтранатальними інфекціями розуміють інфекції, набуті перед початком пологів або після початку пологів, до родорозрішення шляхом кесарського розтину або під час проходження плода через родові шляхи. Серед інтранатальних видів інфекції домінують мікробні інфекції (частіше стрептококи групи В, кишкова паличка, лістерії, клебсієли, вульгарний протей, анаероби – цитробактер, бактероїди і інші, рідше – стафілококи. Інфекційна патологія ведуча причина як захворюваності так і смертності новонароджених.
Неонатальні інфекції займають важливе місце серед патологічних станів перинатального і неонатального періодів, підвищують ризик захворюваності, малюкової смертності та інвалідності з дитинства. Збільшення кількості вагітних і новонароджених груп ризику, погіршення репродуктивного здоров’я молоді зумовило підвищення перинатального інфекційного ризику. Крайнім проявом ІП і Н є перинатальний сепсис, який залишається важливою причиною захворюваності та летальності немовлят. Особливо високий ризик сепсису у новонароджених з перинатальною патологією в відділеннях інтенсивної терапії, а також у немовлят з дуже малою масою тіла, а саме, менш ніж 1000 г. Передчасно народжені діти мають найвищий ризик генералізації інфекції з розвитком перинатального сепсису, що зумовлено незрілістю системи імунітету, застосуванням інвазивних методів інтенсивної терапії.
Ризик ІП і Н має безпосередній зв’язок із станом здоров’я вагітної жінки, гострими та хронічними урогенітальними інфекціями, зниженнями антимікробних властивостей навколоплідних водів, хоріоамніонітом, передчасними пологами.
Сучасні екологічні та соціально-економічні умови життя сприяють контактам жінок з різними групами перинатальних інфекційних патогенів. Погіршення репродуктивного здоров’я населення України, що спостерігається протягом останніх років, має безпосередній зв’язок з гострими і хронічними урогенітальними інфекціями групи TORCH.
Завантажити реферат