Імунологічна несумісність материнського і плодового організмів за групами крові (АВО), резус-фактором та іншими чинниками також може приводити до переривання вагітності [7, 8, 9, 27, 29, 137].
Хромосомні порушення займають значне місце в етіології МВ. Це обумовлено тим, що порушення хромосомного набору приводить до зупинки ембріогенезу та загибелі ембріона. Ось чому більшість хромосомних порушень закінчуються МВ у першому триместрі вагітності [7, 8, 9, 27, 29, 136, 137].
До сприяючих чинників належать перш за все так звані “критичні періоди” ембріогенезу. У ці періоди ембріон найбільш чутливий до дії різних чинників зовнішнього середовища та захворювань материнського організму. При дії цих чинників в “критичні періоди” ембріони або гинуть з наступним викиднем, або виникають різні аномалії розвитку.
Патогенетично визначають 4 варіанти переривання вагітності:
1) по типу відшарування плідного яйця (переважно у першому триместрі вагітності);
2) по типу пологів (другий та третій триместри вагітності);
3) по типу пологів, але з меншою їх тривалістю при істмікоцервікальній недостатності (другий та третій триместри вагітності);
4) нездійснений викидень при первинній загибелі плоду в будь-який термін вагітності.
У патогенезі розвитку НВ значна роль належить імунологічним механізмам, порушенню імунологічної толерантності материнського організму до антигенів плідного яйця, які на 50% є батьківськими, чужорідними. При загрозі переривання вагітності активність системи Т-лімфоцитів у материнському організмі значно підвищується порівняно із здоровими вагітними, що сприяє відторгненню фетоплацентарного комплексу завдяки виділенню лімфокінів [7, 8, 9, 27, 29, 136, 137, 138].
Білки вагітності (плаценти, плоду), які проникають в материнський кровообіг, у нормі створюють інгібуючий вплив на активність Т-лімфоцитів. До таких білків належать: альфа-2-глобулін, бета-1-глобулін, фетопротеїн, альфа-фетопротеїн плодового походження, гамаглобуліни з плаценти. На сьогодні вже відомо, що трофобласт має власні механізми переборювання бар’єра тканинної несумісності між організмами матері і плода, які можуть порушуватися при НВ. Гормони плаценти (хоріонічний гонадотропін, прогестерон, естрогени) також пригнічують активність материнських лімфоцитів. Таким чином, для збереження і нормального розвитку вагітності існує багато досить надійних і, можливо, дублюючих механізмів захисту плода. Тільки при порушенні цих механізмів можливе самовільне переривання вагітності. Крім порушень імунологічного і гормонального гомеостазу в патогенезі НВ велике значення мають порушення обміну речовин у плаценті. Допоміжне значення в процесах НВ має активація системи серотоніну, простагландинів, гістаміну, кінінів, системи згортання крові і фібринолізу [7, 8, 9, 26, 29, 136, 137].
З наведеного видно, що в механізмах передчасного переривання вагітності беруть участь багато взаємопов’язаних чинників. Але їх дія в кінцевому результаті однотипна – основний “удар” припадає на матку і плаценту. Узагальнюючи викладене, в патогенетичному плані можна виділити чотири варіанти самовільного переривання вагітності. Перший – порушення імунологічного і гормонального гомеостазу у фетоплацентарному комплексі. Таке поєднання цих двох чинників зумовлене загальними центральними механізмами регуляції імуногенезу та гормоногенезу. Ці механізми передчасного переривання вагітності в основному переважають у ранні терміни вагітності (до 12 тижнів) [7, 8, 9, 27, 29, 136].
Другий патогенетичний варіант самовільного переривання вагітності характерний для другої половини вагітності. У цьому періоді в матці наступають значні морфологічні і функціональні зміни: гіпертрофія і гіперплазія м’язових волокон, накопичення актоміозину, ферментних білків, АТФ та ін. Матка стає чутливою до дії утеротонічних речовин. Тому відторгнення плоду здійснюється по типу пологів, тобто переважають механізми скорочувальної діяльності матки [7, 136].
Третій варіант переривання вагітності внаслідок істміко-цервікальної недостатності [7, 27, 29 ].
Четвертий варіант викиднів пов’язаний з первинною загибеллю ембріона або плоду в зв’язку з хромосомними мутаціями або генетичними дефектами [7, 29].
Клініка НВ досить динамічна і залежить від стадії її переривання. Визначають ранні клінічні ознаки загрози переривання вагітності. Це поява кров’янистих виділень у дні, які відповідають менструації; ознаки передменструального синдрому у вагітних, які з’являються у дні напередодні і під час менструації; порушення з боку нервової, ендокринної, судинної, сечовидільної систем і обміну речовин. При загрозі переривання вагітності жінки скаржаться на болі внизу живота і попереку, періодичне напруження матки. Розрізняють п’ять стадій перебігу раннього МВ: 1) загрожуючий, 2) почавшийся, 3) аборт в ходу, 4) неповний і 5) повний аборт. Симптоми загрожуючого і почавшогося викиднів розрізняють по стану шийки матки (не змінена при загрожуючому викидні і дещо укорочена з закритим або привідкритим каналом – при почавшомуся викидні) і інтенсивності больового синдрому, напруженню матки і/або наявності кров’янистих виділень. Пізній викидень перебігає по типу пологів: відкриття шийки матки, відходження навколоплідних водів, народження плода, народження посліду. Клінічно проявляється переймоподібними або ниючими болями внизу живота, періодичним напруженням матки і рідше кров’янистими виділеннями [7, 8, 9, 27, 29, 35, 129, 136, 137].
Клінічно розрізняють загрожуючі ПП і ПП, що почалися. При загрожуючих ПП спостерігаються нерегулярні переймоподібні болі внизу живота, тянучі болі в попереку, можуть бути незначні кров’янисті виділення з піхви. ПП, що почалися характеризуються регулярними переймами і відповідними змінами зі сторони шийки матки. Вони можуть перебігати по типу вчасних, але можуть бути і надзвичайно швидкими [7, 8, 9, 136, 137].
Діагностика загрози переривання вагітності у першому і другому триместрах основана на суб’єктивних і об’єктивних критеріях. До останніх належить підвищений тонус і збудливість матки, а також можливі кров’янисті виділення при клінічному обстеженні. До додаткових ознак відносять зниження ректальної температури нижче 37ОС, зміни рівня гормонів в крові і їх екскреції з сечею (прогестерон, прегнандіол, естрадіол, естріол, хоріогонін, 17-КС і ДЕА), певні зміни кольпоцитограм, поява скорочень матки на гістерограмах або підвищенні тонусу матки про тонусометрії. Інформативні дані можливо одержати при ультрасонографії, яка дозволяє виявити ознаки загрози переривання вагітності з 3 тижнів. До ехографічних ознак загрози переривання вагітності відносять низьке розташування ембріона або передлежачої частини плода, зміна форми плідного яйця, скорочення міометрію, відшарування хоріона або плаценти [7, 8, 9, 27, 29, 92, 129, 136, 137, 148, 149, 171, 186, 188, 232].
Діагноз загрожуючих ПП виставляють по відчуттю досліджуючим підвищеного тонусу матки, даних утеро- і гістерографії. При внутрішньому акушерському дослідженні шийка матки може бути укорочена, а інколи відкрита до 4 см. При ПП, що почалися відмічається регулярне періодичне підвищення тонусу матки – перейми, які визначаються по відчуттю досліджуваного, даних утеро- і гістерографії. При внутрішньому акушерському дослідженні визначається укорочена або згладжена шийка матки і відповідно відкриття шийки матки або маткового вічка [7, 8, 9, 27, 29, 100, 129, 133, 136, 149].
Завантажити реферат