Сьогодні широке використання знайшов 0,75% метронідазоловий гель, який використовують інтравагінально на протязі 2-х тижнів. Ефективність його використання складає 85-91%. Особливу популярність набув препарат дала цин-вагінальний крем (2% крем кліндаміцина фосфата), який представляє собою антибіотик широкого спектру дії, особливістю якого є його дія на анаеробний компонент мікрофлори піхви. Препарат випускається у тубах з 3-х разовими аплікаторами. Ефективність його складає, за даними різних авторів, від 86 до 92%. Серед найбільш частих ускладнень відмічають кандідозний вульвовагініт (6-16%). Для профілактики кандідоза необхідно призначати протигрибкові препарати (ністатин, леворин, клотрімазол у стандартних дозах або флуконазол) одночасно з початком місцевого лікування.
Разом з тим, при всіх вищезгаданих методах лікування число рецидивів, виникаючих у різні терміни після лікування, достатньо велике і досягає, за даними різних авторів, 40-70%. Можливо це пов’язане з тим, що антибіотикотерапія, ліквідуючи умовно-патогенні мікроорганізми, часто не створює умов для достатньо швидкого відновлення нормальної мікрофлори піхви. У зв’язку з цим для її відновлення сьогодні використовують біопрепарати, такі як ацилакт, біфікол, біфідумбактерин, лактобактерин, вагілак, які сприяють відновленню нормальної мікрофлори піхви. Їх використовують на протязі 10-14 днів інтравагінально у вигляді свічок, капсул або тампонів. Проведені дослідження показали високу ефективність комплексного двох етапного методу лікування БВ, який полягає у використанні на першому етапі дала цин-вагінального крему у дозі 5 мг на протязі 7 днів у поєднанні з препаратом дифлюкан у одноразовій дозі 150 мг всередину. Поєднане використання цих двох препаратів дозволило різко знизити концентрацію ОАБ, запобігти розвитку вагінального кандідозу, який виявляється у кожної четвертої пацієнтки при використанні тільки дала цин-вагінального крему. Другий етап включає відновлення нормального мікро ценозу піхви шляхом використання еубіотиків, зокрема ацилакта, який стимулює ріст власної лактофлори, сприяє зниженню числа рецидивів захворювання за рахунок підвищення захисних властивостей піхви. Рецидиви захворювання після комплексного двохетапного метода терапії зустрічається у 13,2% хворих, тобто у 1,6 раза рідше, чи при використанні дала цин-вагінального крема у вигляді монотерапії.
У вагінальних у основному використовуються місцеві методи лікування, а пероральне застосування препаратів використовують починаючи з другого триместра вагітності. Методи лікування БВ у вагітних розроблені ще не достатньо.
Аналізуючи дані літератури можливо зробити висновок, що методи лікування БВ розроблені недостатньо і особливо під час вагітності.
першому етапі далацин-вагінального крему у дозі 5 мг на протязі 7 днів у поєднанні з препаратом дифлюкан у одноразовій дозі 150 мг всередину. Поєднане використання цих двох препаратів дозволило різко знизити концентрацію анаеробів, запобігти розвитку вагінального кандідозу, який виявляється у кожної четвертої пацієнтки при використанні тільки далацин-вагінального крему. Другий етап включає відновлення нормального мікро ценозу піхви шляхом використання еубіотиків, зокрема ацилакта, який стимулює ріс власної лактофлори, сприяє зниженню числа рецидивів захворювання за рахунок підвищення захисних властивостей піхви. Рецидиви захворювання після комплексного двох етапного метода терапії зустрічається у 13,2% хворих, тобто у 1,6 раза рідше, чим при використанні далацин-вагінального крема у вигляді монотерапії (прилєпська і співав., 1999).
У вагітних у основному використовуються місцеві методи лікування, а пероральне застосування препаратів використовують починаючи з другого триместра вагітності. Методи лікування БВ у вагітних розроблені не достатньо.
Клінічне значення БВ у вагітних підтверджується тим, що це захворювання може бути причиною таких ускладнень вагітності, як не виношування вагітності, передчасний розрив навколоплідних оболонок, хоріоамніоніт, післяпологовий ендометрит, ранева інфекція. У умовах дисбіозу створюються сприятливі умови для інфікування плідного яйця при будь-якому терміні вагітності.
Клінічні дослідження останніх років показали, що висхідна інфекція гентального тракту відіграє значну роль у етіології передчасного переривання вагітності і розвитку синдрому інфікування навколоплідних водів. З вираженою бактеріальною колонізацією піхви пов’язаний і розвиток хоріоамніоніту. Та як ендометрит – інфекція висхідна, то один із ведучих факторів ризику його розвитку може бути БВ. Окрім того, БВ може бути причиною розвитку раневої інфекції.
Завантажити реферат