во-касового обслуговування юридичних та фізичних осіб. Першу з
цих функцій закріплено за Національним Банком України, що вис-
- 10 -
тупає як найвищий рівень банківської системи, а решту функцій
- за мережею комерційних банків, які складають її другий рі-
вень.
Законом визначено підзвітність Національного банку України
(НПУ) безпосередньо Верховній Раді України. На нього покладено
виключно функцію емісійного центру, кредитного та розрахунко-
во-касового обслуговування комерційних банків. Йому також до-
ручено нагромаджувати і зберігати золото-валютні резерви дер-
жави, проводити єдину політику, координувати діяльність усіх
ланок кредитної системи, визначати курс національної валюти,
обслуговувати разом з комерційними банками державний борг, ре-
гулювати рівень процесійних ставок.
Комерційні банки можуть здійснювати широке коло операцій по
кредитуванню, розрахунково-касовому та іншому обслуговуванню
юридичних та фізичних осіб. Усі операції банки повинні викону-
вати на договірних умовах, що ставить їх у партнерські відно-
сини з клієнтами. Комерціїні банки кредитують підприємства в
межах власних і мобілізованих коштів.
У разі нестачі цих коштів вони можуть брати позички в інших
комерційних та в Національному банку. Банки не відповідають за
зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за
зобов'язаннями банків.
Крім акціонерно-комерційних банків, Законом передбачено
створення на державних засадах ощадного банку України та Екс-
пертно-імпортного банку.
За характером виконуваних операцій всі банки можна поділити
на центральні емісійні та комерційні. В першому випадку це оз-
начає, що продуктом банку є емісійне регулювання; така опера-
- 11 -
ція виконується центральними банками. Вони є державними (наці-
ональними, народними) банками. Головним завданням таких банків
є зміцнення позицій грошової одиниці як всередині країни, так
і за кордоном. Як правило, емісійні банки не займаються креди-
туванням народного господарства та населення, ця операція вхо-
дить в компетенцію комерційних банків, які надають різноманіт-
ні позики як підприємствам, так і окремим громадянам.
а) ХАРАКТЕРИСТИКА І ФУНКЦІЇ ЦУНТРАЛЬНОГО БАНКУ.
Центральні банки грають головну роль и управлінні
банківською системою і виступають державними органами
економічного управління. Центральне місце в банківській
системі України займає Національний банк України (НБУ).
Роль центральних банків у розвитку економіки більш
значна, коли ширше використовуються економічні заходи
управління народним господарством, коли більш розвинуті
товарно-грошові відносини. Так як центральні банки ви-
конують функції банку банків, регулювання грошового
обігу і кредиту вони мають право адміністративного
контролю і реального економічного впливу на операції
комерційних банків.
Функції центральних банків.
1. Емісія кредитних грошей та вилучення грошей з
обігу.
2. Акумуляція та збереження касових резервів інших
кредитних установ.
- 12 -
3. Збереження офіційних золото-валютних резервів.
4. Надання кредитів і виконання розрахункових опера-
цій для урядових органів.
5. Здійснення розрахунків і перевідних операцій для
комерційних банків.
6. Грошово-кредитне регулювання економіки.
7. Контроль за діяльністю кредитних установ.
8. Надання ліцензій на операції із іноземною валютою.
9. Обслуговування державного боргу країни.
З підприємствами та фірмами центральний банк в опе-
рації не вступає.
Регулюючі функції Центральних банків можна в загаль-
ному поділити на адміністративні та економічні. Цент-
ральні банки мають наступні можливості адміністративно-
го впливу, які фіксуються в законах про банківську ді-
яльність або в спеціальних законах про Центральний
банк: встановлення вимог до об'єму статутного фонду та
ліквідності банку; проведення ревізій та інспекцій ста-
ну, операцій банків; видавництво обов'язкових для вико-
нання інструкцій та додатків для банківських законів;
збір та узагальнення звітності банків з метою запобі-
гання можливого погіршення фінансового стану окремих
кредитних інститутів, а також визначення перспектив
розвитку кредитної системи; розгляд заявок та надання
права на створення нових банків та розширення діяльнос-
ті діючих банків; обмеження конкурентної боротьби за
залучення ресурсів (заборона виплачувати відсоток або
його кількісне обмеження по певних видах депозитів) і
- 13 -
за надання кредитів (заборона або обмеження купівлі
певних активів).
Укономічні функції банків здійснюються за вибраним
напрямом грошово-кредитної політики. Вони сприяють до-
сягненню збалансованого розвитку грошово-кредитної сфе-
ри, обмеженню інфляції, підтриманню надійності кредит-
ної системи та економічного росту.
Інструментами здійснення економічних функцій висту-
пають:
- облікова ставка, яка приймається Центральним бан-
ком в його операціях з комерційними та іншими кредитни-
ми інститутами. Вона дозволяє регулювати масу грошових
коштів в обігу у відповідності з потребами окремих бан-
ків, регіонів та всього народного господарства;
- операції на відкритому ринку. До них відносяться:
купівля цінних паперів, які знаходяться в портфелі ко-
мерційних банків, у випадку, якщо Центральний банк має
намір збільшувати суму ліквідних коштів, які знаходять-
ся у розпорядженні комерційних банків; продажа цінних
паперів з портфелю Центрального банку;
- обов'язкові резерви. Законом встановлені певні
пропорції, в рамках яких банки зобов'язані тримати час-
тину своїх коштів на беспроцентних рахункахв Централь-
ному банку. Ці кошти складають строковий фонд для за-
хисту інтересів вкладників. Крім цього, обов'язкові ре-
зерви забезпечують контроль зі сторони Центрального
банку за діяльністю банків та дозволяють регулювати
умовно-кредитний обіг;
- 14 -
- прямі кількісні обмеження, які застосовуються у
необхідних випадках, зокрема, обмеження на приріст кре-
дитів комерційних банків.
До економічних регуляторів Центрального банку можна
віднести також передачу грошових ресурсів в банківську
систему при виникненні тимчасової потреби в них і на-
дання фінансової допомоги окремому банку або банкам,
які мають недостачу коштів в зв'язку з погіршенням фі-
нансового стану.
Грошово-кредитна політика центрального банку здійс-
нюється через сукупність заходів, спрямованих на зміну
грошової одиниці в обігу, обсягів кредиту й емісії, або
на їх обмеження - залежно від стану економіки.
Мета грошово-кредитної політики центрального банку -
створити сприятливі умови для зайнятості робочої сили,
стримування інфляції, регулювання темпів економічного
Завантажити реферат