Варто процитувати такі рядки з “Правды” за 1926 р. (підкреслено авт.):
“Для того, чтобы дело жилищного строительства сдвинуть с мертвой точки (! - авт.), нужен кредит . Но кредита . жилсоюз не дает, так как он не имеет реальных ценностей” (19 січня).
“Следует коренным образом изменить жилищную политику, отказавшись от собесовского принципа, и перейти на принцип хозрасчетный” (24 січня).
Змінюється разом з лексикою проблематика виступів преси: звичні теми постачання на село мануфактури або взуття відходять на друге місце перед новими завданнями, що виникли внаслідок бурхливого розвитку у цих галузях. Про це, зокрема, стаття в “Правде” від 22 січня 1926 р., в якій інформаційний підхід до справи будівництва житла відступає перед аналітичним, завдяки чому показані економічні рушійні сили всієї справи. Далі в цій же газеті за 17 березня 1927 року редакція йде вглиб, розкриваючи проблеми розвитку будівельної бази та виробництва будматеріалів у тому ж контексті.
Ось публікація “Чергові завдання місцевої промисловості” (“Вісти .”, 1927 р., 1 квітня): на підприємствах провідних галузей вже досягли межі навантаження, і газета закликає шукати шляхи розширення робіт, переобладнання потужностей.
Певні зрушення спостерігаються під час непу і в жанрах газетних публікацій. Від 1924 року відроджуються репортаж (“День врожаю” в газеті “Вісти .”, 24 вересня), фейлетон (“Пишіть, пишіть” та “Ох і любить райвиконком сількора” (там же, 21 та 17 травня), обидва під псевдонімом “О. Вишня”.
Серед наслідків розвитку газет в умовах непу треба відзначити появу на їхніх сторінках численних повідомлень про заходи, вжиті після опублікування критичних матеріалів (наприклад, “Вісти .”, 1927 р., 19 червня) та зміцнення практики повертання до тем, піднятих раніше. Редакції навіть розпочинають самотужки проводити крупні газетні акції, виявляють наполегливість у розробці актуальних проблем соціалістичного будівництва, добиваються прийняття конкретних заходів по реальній зміні стану справ на краще у його комуністичному розумінні.
Набувають дедалі більшого розмаху масштаби та ускладнення форми висвітлення пресою окремих соціальних проблем.
Показовим є приклад із великою газетною кампанією харківських “Вістей .” щодо розвитку кооперації у сфері рибного промислу. Мета була поставлена редакцією перспективно: пошук додаткових шляхів покращення постачання робітників великих міст продуктами харчування. Зазначимо, що в умовах панування приватної власності, розвиненої ринкової економіки та демократично організованого суспільного життя нічого подібного редакції газет не змогли б, та й не схотіли б виконувати. Але неп все-таки був залишком капіталізму, тимчасово дозволеним комуністами, і в його надрах продовжував визрівати новий тип виробничих відносин - радянський, коли всім до всього було діло, але мало хто конкретно за щось відповідав.
У травні 1927 року ця газета саме так поставила проблему у статті “Рибний промисел у загоні”
Отже, виконуючи вказівку ЦК партії про курс на кооперацію “дрібнобуржуазного виробника”, газета так висвітлює стартову позицію проблеми:
“Погано те, що рибалки темні й неорганізовані, кооперація серед рибалок розвинена слабо . Рибальський ринок знаходиться цілком в руках у приватника”.
Висновок - по суті партійна вказівка:
“Треба кооперативно-громадським організаціям Маріупольщини виступити єдиним фронтом проти приватника. Треба допомогти рибалкам і тим самим зміцнити рибне господарство. (1927 р., 17 червня).
В журналістиці, відповідальній перед суспільством, а не перед ЦК партії, такий імператив (“треба виступити єдиним фронтом”) звучав би неприродно: газета не може в умовах демократії давати громадянам вказівки, що і як вони мусять робити. Наведений приклад якраз і показує протиріччя в діяльності ЗМІ того часу. З одного боку, пресі була заздалегідь відведена роль “гвинтика” у величезному механізмі партійного керування суспільством. З іншого, оскільки нова влада проголосила своє правління найвищою формою демократії, необхідно було зберігати певні ознаки уваги до волевиявлення трудящих. Врешті формула була знайдена: партія окрім визначеної для неї Марксом у відповідному “Маніфесті” ролі провідника в маси ідей марксизму перебрала на себе роль висловлювача народних сподівань, акумулятора народного досвіду і керманича до мети, яку вона ж сама щоразу визначала. Народові дозволялося в межах проголошеної верхівкою політики виявляти свою ініціативу задля кращого виконання прийнятих за нього рішень.
Але у 1927 році такий баланс ще не було знайдено. Втім, досвід поволі нагромаджувався, у тому числі й у справах газетярських. Відновлена економіка з елементами госпрозрахунку та ринкових відносин вимагала від керівних органів партії постійно і наполегливо вдосконалювати форми і методи роботи - і пресі у цих планах відводилася одна з провідних ролей.
У чому не можна відмовити авторам вказаних матеріалів, як і багатьом їх сучасникам-газетярам, так це у щирості спроб вкласти й свою цеглину у підмурок нового суспільства - царства трудящих, в прагненні зайняти своє місце у робітничих лавах.
Цікаво, як далі харківські “Вісти .” продовжували тему рибальських кооперативів. Через п’ять днів після виходу проблемної статті, 22 червня, тут з’явилася оглядова стаття “Рибна справа на Україні”, в якій було викладено історію питання, висвітлювався досвід успіхів та невдач у попередніх спробах організувати працю рибалок по-новому. Ще три дні пізніше газета надає слово спеціалістам з рибальства та торгівлі нею: “Рибальський кооператив і ринок” (25 червня), а наступного дня подає свіжу інформацію, що підтримує обраний газетою напрямок на розвиток кооперації. Врешті, всі зусилля газети (які не могли бути сепаратними, а включалися в контекст втілення в життя політики партії у цьому питанні) привели до прийняття кардинальних рішень по перебудові роботи, прийнятих на республіканському рівні кооперативними органами.
Інший приклад участі ЗМІ у проведенні в життя політики партії стосується дуже актуальної під час непу проблеми зниження цін на приватному ринку. “Вісти .” піднімали цю тему, наприклад, у номерах за 11, 17, 22, 23, 26 березня, 6, 11 квітня, 11 травня, 15 червня і далі. Як відомо, частиною політики партії з цього питання було роз’яснення населенню причин завищення цін приватниками - та налагодження громадського контролю за необгрунтовано високими цінами на окремі товари.
Зазначимо, що ціла низка згаданих публікацій є, за своєю суттю, пропагандою, тобто напівправдою. Всі матеріали написані з однієї позиції: за негайне створення кооперації. Це нагадує дії недолугого учня, який замість пошуку рішення задачки з арифметики підганяє дії під відповідь у кінці підручника. У даному випадку такою “відповіддю” були вказівки партії - об’єднувати одноосібників, створювати кооперативи, притискати “дрібнобуржуазний елемент” як класового ворога.
Водночас відзначимо у наведеному прикладі й певні риси “кампанійщини” - родової хвороби громадського життя, жорстко контрольованого і керованого з центру. Приходила вказівка - її відробляли. За нею надсилали іншу - всі мобілізувалися на віконання нового завдання, забувши про попереднє. Про це свідчить різке зменшення кількості, та й наступальності згадуваних матеріалів у травні й червні порівняно з березнем.
Завантажити реферат