Коротко охарактеризувати перифразу можна як описовий зворот, за допомогою якого явище, предмет, особа, реалія називаються не прямо, а описово,через характерні їх риси. Ось деякі зразки вдалих перифраз: свячений – a consecrated dagger; постоли – ox-hide footwear; полонина – a mountain meadow; староста – the county chief; опришок – a peasant rebel; вип’ємо могоричі –we`ll seal a bargain with a drink; за скриню подбай – start thinking about the dowry; на покуті – in the only corner by an icon; коровай – a wedding bread; оселедець- a long forelock.
За допомогою описової перифрази відтворюють семантику часових реалій селянського календаря,наприклад: “Коли це, в пилипівку оце, сидимо з Явдохою,вечеряємо”- “Well, one evening, it was around the fasting time before Cristmas, we were having our little dinner with Yavdokha”.
Оскільки дескриптивні перифрази майже ніколи повністю не відтворюють семантики оригіналу для іноземного читача, перекладач, застосовуючи дескриптивний метод, не повинен втрачати почуття міри, щоб у погоні за правдою деталі не розминутися із художньою правдою цілого.
Комбінована реномінація – найчастіше транскрипція з описовою перифразою– досить ефективний, хоча й багатослівний, спосіб максимальної передачі семантики реалій, зв’язаний з лінійним розширенням тексту.
Комбінований спосіб розтлумачення семантики реалій поширений у наукових і науково-популярних текстах. Так ще в 1874р. у провідному англійському журналі “Антенеум” було вміщено кваліфіковану рецензію на збірку чумацьких пісень І.Рудченка. Рецензент, спираючись на етнографічний нарис І.Рудченка “Чумаки в народних піснях”, описує чумацтво як реалію українського побуту та характеризує чумацькі пісні. Поруч з транскрибованим словом “chumaks”, він подає дескриптиви: “wandering carriers”, “those Little-Russians whose oxdrawn carts fetch salt from the Crimea and fish from the Black Sea and the Sea of Azov”.
Такий прийом часто застосовується і в художній творчості. Наприклад її широко використовує Ф.Ласвей: “А про вечорниці так і не згадуй!”- “And also, don`t mention to her the Vechernitzi, the evening gathering and revel of youths and maidens”.
Іноді у склад комбінованоі реномінації входять транскрибоване слово і гіперонім. Так, в англомовній статті прогресивного російського публіциста І.Головніна “Пісні, історія і доля козаків” (1856) можна побачити реалію “чумак”, передану гіперонімом з транскрипцією: “Many traces and indications of them are perceptible in the waggoners (tschoumaks)”.
Калькування – особливий вид запозичення, коли структурно-семантичні моделі мови-джерела відтворюються поелементно матеріальними засобами мови-сприймача. Калькування своєрідно відображає суть перекладу як процесу біполярного: адже мета перекладу- перетворити цільовою мовою оригінальний текст. Така ж і суть калькування. Цей метод, що передбачає відтворення внутрішньої форми слова, а разом з нею – структури образного переносу значень, активізує словотворчі засоби, дає поштовх до утворення семантично містких неологізмів.
Розрізняють повне і часткове калькування. При повному калькуванні слова або словосполучення буквально перекладаються. Точна калька в лексичному і семантичному відношеннях повністю збігається з відповідником у мові-джерелі. При частковому калькуванні вислови частково перекладають, а частково будують з іншомовного матеріалу чи бодай за іншомовним зразком.
Іноді калькування може перетворитися в буквалістський переклад, особливо в випадках пов’язаних з реаліями-фразеологізмами. Наприклад, “…тобі лоб забриють”- “…then your head will surely be shaven”. Тут калька “не спрацювала” через розбіжності в позамовній дійсності. Українська реалія фразеологічного характеру “лоби забрити” (“забирати в царську армію”) була породжена наказом, чинним до 1874р.: голити передню частину голови всім рекрутам до царського війська. Оскільки англомовний світ не знав такого брутального звичаю, англомовний читач може сприйняти цей вислів лише в прямому розумінні, тобто в цитованому вище контексті зовсім не сприйняти його. Тут єдиний вихід – описова перифраза з свідомою втратою значної частини країнознавчої інформації: “Брати на панщину ходили, Поки лоби їм поголили!”- “My brothers slaved on the estate And then, conscripted,marched away!”.
Інколи у тканині художнього твору реалія майже повністю втрачає денотативне значення і функціонує лише в конотативному плані з затемненням локальної характеристики. Це трапляється найчастіше тоді, коли вона- компонент тропа. У таких випадках доречно застосовувати міжмовну конотативну транспозицію (транспозицію на конотативному рівні), замінюючи українську реалію реалією англомовного світу з іншим денотативним, але рівновартним конотативним значенням.
Так, в українському художньому мовленні дуже часто вживається слово “калина” і в денотативному плані як поширена на Україні рослина, і в конотативному як ознака червоної барви, символ дівочої цнотливості, невинності. Для англійців же калина – не більше, ніж кущ з гіркуватими ягодами. Якщо реалія “калина” в оригіналі несе денотативну інформацію, то її англійські часткові відповідники – це складні слова a guelder-rose, a snowball tree, які, одначе, ніяких конотативних асоціацій не спроможні викликати. В асоціативному плані відносним відповідником реалії “калина” є лексема a cranberry (“журавлина”). Уже в 19 ст. ця лексема вживалася в англійській літературі з конотативною семантикою дівочої цнотливості й червоної барви.
Транспозицію на конотативному рівні можна застосовувати лише тоді, коли сема локальності не актуалізована в тексті оригіналу.
Суть методу уподібнення полягає у відтворенні семантико-стилістичних функцій реалії мови-джерела іншомовним аналогом – реалією мови-переймача. І.Лєвий називає цей вид перекладу “субституцією” або “підстановкою”, стверджуючи, що його доречно застосовувати тоді, коли концентрація спільного досить сильна. Іноді знаходимо його і в оригінальній англомовній літературі на іноземну, зокрема, українську, тематику, як у повісті “Найстрашніший злочин” англійської письменниці Д.Джерард: “Besides the national beetroot soup, there were pirohy ( a sort of small dumplings) which absolutely swam in butter, and the most artistic sour cream dumplings”.
Зацікавившись творчістю Т.Шевченка, відомий американський літературознавець В.В.Брукс опублікував у 1921р. статтю про нього, що не раз передруковувалася у прогресивній пресі , під заголовком “Out of a Kozak they made a valet and out of a valet a genius was born”. Як випливає із змісту статті, її автор ужив лексему valet (“ a man-servant performing duties chiefly relating to the person of his master”) для розкриття семантики української реалії “козачок” (“у сародавньому дворянському побуті- хлопчик-слуга”) . В англомовній україніці зафіксовано і дескриптивне відтворенн цієї реалії- a house servant boy, але в заголовку статті воно було б недоречне.
При методі уподібнення виникає небезпека штучного перенесення читача в рідне середовище, а тому цей метод не завжди бажаний з погляду стилістичного й національно-культурного.
Завантажити реферат