Біографія подається досить таки докладно, і стилем написання трошки виділяється зі “стислої” концепції (якщо вона взагалі була) сайту:
Роман Петрович Безсмертний народився 15 листопада 1965 року в селі Мотижин Макарівського району Київської області. Батько — Петро Кирилович працював обліковцем, трактористом і землевпорядником Мотижинської сільської ради; мати — Ольга Дем’янівна працювала молодшою медичною сестрою Мотижинської дільничної лікарні. Зараз вони на пенсії. З 1983 по 1990 рік Роман Безсмертний навчався у Київському педагогічному інституті ім. Горького (тепер: Національний педагогічний університет ім. Драгоманова) на історичному факультеті. Після закінчення служби в армії, повернувся "довчатися" до ВУЗу. Одружився ще у студентські роки на студентці історичного факультету. У 1989 році у молодого студентського подружжя Людмили Леонідівни та Романа Петровича Безсмертних народилася дочка, Лілія. Ще під час навчання в інституті, на четвертому і п’ятому курсах, працював у місті Вишневому в середній школі №3. По закінченні вищого навчального закладу Роман Петрович іще глибше занурився у вчительську роботу. Працюючи у Бородянській середній школі №2 у дуже своєрідний період повалення ідеологічних ідолів тоталітарної епохи, займався вдосконаленням освітнього процесу, розробляючи свої методики викладання історії. У кабінеті історії завдяки його зусиллям було створено краєзнавчий музей, який існує і донині. Мрію про видання свого підручника не полишає й донині, згадуючи з ностальгічними нотками у голосі часи свого учителювання. Політичні процеси, які переживало наше суспільство у часи пробудження національної самосвідомості не пройшли повз молодого вчителя. Роман Безсмертний активно включився у політичне життя новопосталої держави, вступивши до лав Української Республіканської партії. У лавах партії доля звела Романа Безсмертного із Олексієм Васильовичем Голубом. Він, побачивши у молодому вчителі перспективу, переконав його балотуватися до Верховної Ради. У 1994 році — участь у виборах у рідному окрузі та… перемога! Попереду велика політика… Ставши народним депутатом, активно включився у вир політичної діяльності, будучи секретарем депутатської групи "Державність". На ниві законотворення працював у Комітеті Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності рад і місцевого самоврядування. Досвід політичної та депутатської діяльності приходив до молодого народного депутата у копіткій роботі поряд з досвідченими політиками, такими як Ігор Рафаїлович Юхновський. Його значення у становленні Романа Безсмертного як політика важко переоцінити. Роман Петрович був серед учасників підготовки та прийняття у червні 1995 року Конституційного договору, а згодом — у червні 1996 року Конституції України. Саме роботу над Конституційним Договором і Конституцією України Роман Безсмертний вважає одним з найбільш визначальних моментів своєї політичної біографії. Тим більше, що протягом розробки цих основоположних для української держави актів Роман Петрович знайшов однодумців. Саме під час важких перевантажень підготовчого процесу Конституції України зав’язалися і загартувалися його дружні стосунки із Михайлом Сиротою. Після прийняття Основного Закону Роман Безсмертний став членом депутатської групи "Конституційний Центр". Згодом він вступає до лав Народно-демократичної партії. Вихід з УРП був цілком зрозумілим, адже у партії намітилася страшна криза, яку вона вже ніколи не змогла подолати. Фактично, було знищено політичну базу партії, яка все більше відривалася від неоконсервативної модерної ідеології та скочувалася на манівці традиціоналізму і радикалізму. Ці процеси набули такого надзвичайного рівня загострення, що згодом з партії було виключено, навіть, тих, хто стояв біля витоків українського правозахисного руху і самої УРП. НДП, яка утворилася внаслідок злиття, а не розколу, на той час була найбільш перспективною партією, яка мала усі шанси стати осердям об’єднання національно-демократичних, прогресивних сил суспільства. 14 січня 1997 року — Указом Президента України Романа Петровича Безсмертного було призначено Постійним представником Президента України у Верховній Раді України. На цій посаді він працював у Верховній Раді України XIII та працює у парламенті XIV скликання. Серед основних завдань своєї діяльності бачить узгодження позицій Верховної Ради і Президента України та ефективне представлення політичної лінії Глави Держави у законодавчому органі. Хобі Романа Безсмертного — спорт, а конкретніше — футбол. Роман Петрович, як кажуть фахівці, досить непогано ганяє шкіряний м’яч по футбольному полю. Він грає у футбольній команді депутатів Верховної Ради України. Під час зустрічей з парламентарями інших країн не раз демонстрував гарний футбол. Сам Роман Безсмертний каже, що гра у футбол — це для нього найкраща форма відпочинку, спосіб оновити сили та отримати заряд позитивних емоцій.
Цей сайт був створений не до виборів і являє собою якраз один з тих не багатьох який створювався за для того щоб подати певну інформацію про людину взагалі, і можна сказати, що своєї мети він досягає.
Останнім я хотів би розглянути сайт (навіть не сайт, а сервер) Олександра Мороза. Він займає зовсім окреме місце в групі політичних сайтів просторів Уанету. Цей сайт можна по праву вважати взірцем для створення не тільки політичних ресурсів, а й сайтів взагалі – таке враження, що над його створенням працювала група досвідчених дизайнерів та психологів – настільки продуманим та красивим він виглядає. Наповненість цього сайту вражає – тільки в розділі «Людина» міститься 3 (!) різні біографії Мороза – в тому числі й статті про його життя з різних видань, як звичайних, так і Інтернет. І що вражає найбільше – цей сайт чи не єдиний з усіх розглянутих мною політичних сайтів інформація на якому дійсно поповнюється. Сайт містить останні новини українського політичного життя, які будь яким чином пов’язані з Олександром Морозом. Також там можна знайти аудіо та відео файли (фрагменти інтерв’ю та виступів), інформацію про Мороза як політика, про життя його родини, подивитися родинний фотоальбом, прочитати цілу статтю присвячену його родині, навіть завітати на Літературну сторінку де міститься лірика Мороза, в розділі «Виступи» можемо переглянути всі основні промови Мороза, отже знайти все, що тільки може впасти на думку стосовно цієї людини.
Тут я хотів би подати фрагмент (бо в цілому цей документ займає більш ніж 6 сторінок) біографії Олександра Мороза, на мою думку якнайкраще викладення з усіх трьох. (Цей варіант був поданий в одному з видань минулого року).
МОРОЗ Олександр Олександрович. Народився 29 лютого 1944 року у селі Буда Таращанського району Київської області у селянській багатодітній родині, українець, закінчив Українську сільськогосподарську академію (інженер-механік), Вищу партійну школу при ЦК КГПУ. Служив в армії, працював викладачем, заввідділом технікуму механізації сільського господарства, інженером районного та обласного об'єднань "Сільгосптехніка". 3 1976 року - завідуючий сектором, заступник завідуючого сільськогосподарським відділом Київського обкому КПУ. 1983- 1989 рр. - секретар Київської облпрофради, перший секретар РК КПУ. 3 1989 року - завідуючий аграрним відділом обкому КПУ.
Завантажити реферат