Народний депутат України з квітня 1990 року (Таращанський виборчий округ № 223). 1990-1994 рр. - секретар, заступник голови Комісії Верховної Ради з питань АПК. До серпня 1991 року лідер парламентської більшості Верховної Ради України.
Кандидат у Президенти України на виборах 1991 року. Від участі у виборах відмовився. У виборчій кампанії 1994 року посів третє місце. 3 18 травня 1994 року - Голова Верховної Ради України.
Співголова Конституційної Комісії. Голова СПУ. Автор книг: "Куди йдемо?", "Вибір", "Тема для роздумів".
Дружина Валентина Андріївна - пенсіонерка по інвалідності, дочки Ірина та Руслана, четверо онуків.
Вважаємо, що найвлучніше про нього сказав наш видатний сучасник, талановитий український поет, народний депутат України Борис Ілліч Олійник:
- Олександр Мороз - соціаліст центристського вибору. Себто, сповідує ідеї соціальної справедливості, істинного народовладдя. У деяких вузлових питаннях зближується з комуністами, особливо ж у неприйнятті концепції, за якою земля має стати товаром, себто - піти на продаж. Тут у ньому гору бере і його сільський родовід, і практика фахівця-аграрія .
Олександр Мороз - державник у найточнішому розумінні цього поняття. Він - за суверенну, незалежну Україну. Але водночас відкидає категорично вузьколобу, хуторянську модель самоізоляції від сусідів, далеких і близьких. Йому категорично ворожа русофобія і - взагалі - будь-яка фобія. Він - інтернаціоналіст у сенсі братерства з усяк сущими народами на землі .
Клопіт Морозові завдає і завдаватиме, як не парадоксально, його головний позитив, а саме - неординарність, - вважає Б.Олійник.
- Супротивники його "ловлять" і "ловитимуть" на довірливості до людей. 3 часом, зрозуміло, він стане обережнішим у доборі друзів і порадників, але в суті своїй - не зміниться.
Що особливо дратує і викликає патологічну лють у його опонентів? Те, що Мороза не можна зламати і зігнути, оскільки у будь-якій царині - чи то суспільно-політичній, чи в суто економічній, - він почувається вільно, маючи за плечима не дилетантський набір фраз, а досить ґрунтовні знання. Це дає йому можливість "осаджувати" кавалеристські наскоки як справа, так і зліва. Причому, інколи на грані фолу. Тут уже діє емоційність його натури .
Зрозуміло, - завершує свою думку Б.Олійник, - що "осаджені" інколи мстять теж на грані фола. І так було та буде завжди, оскільки пересічність ніколи не прощала і не прощатиме неординарній особистості.
.
- Розумієте, - висловився якось Мороз, - щодня на мене накочується безліч усіляких клопотань і звернень, і я бачу шляхи їхнього вирішення, проте не маю фізичної можливості зробити це сам. Не раз стає лячно, що не всі вони будуть реалізовані.
А й справді. Прохачеві його питання видається найважливішим, тому кожен розраховує на увагу саме до себе, забуваючи, що таких, як він, протягом дня перед Головою проходять десятки. Це для нього болюча тема.
Леонід Федорович, один з охоронців Олександра Олександровича, сказав, що бачив багатьох державних діячів у роботі, але з тим, щоб людина цілком забувала про себе, з таким самозреченням зустрівся вперше.
- Я його знаю багато років, - розповів Володимир Савченко, - зі стану перевантаження він майже ніколи не виходить. Трапляється, уже по дорозі додому у машині щось пригадає - і маршрут змінюється: знову робота.
І все ж, незважаючи на щоденну перевантаженість і зайнятість, він встигає приділяти увагу багатьом людям, особливо тим, хто конче потребує його опіки й допомоги. Не забуває привітати ювіляра чи іменинника, сказати добре слово з нагоди свята чи якоїсь небуденної події.
Пригадується, як минулого року у перерві одного із засідань Політради, щоб викликати посмішку у зосередженого і похмурого Голови, йому подарували сувенірну цукерку. Подякувавши за неї, він несподівано відбувся жартом:
- Через кілька днів у моєї онучки день народження, ось їй вона й дістанеться.
.
Про Олександра Мороза можна ще багато розповідати. Інколи слухає класичну музику у концертному залі "Золоті ворота", у колі друзів з натхненням заводить "Ой чий то кінь стоїть?" чи грає в шахи, радіє кожній зустрічі з природою, її дарунками. Якось, тримаючи в руках букетик лісових суниць, замріяно сказав:
- Уявляю, якими вони були на лісовій галявині . То диво .
Так сказати може лише Людина, як кажуть, від землі, яка бачить і відчуває красу життя, знає їм ціну. То ж чи не звідси виростають пагони його толерантності і виваженості?
Отож, у нас є Голова. І не лише для Соціалістичної партії, але й для усієї України, її талановитого і мудрого народу.
Отже Олександр Мороз постає перед нами чи не як батько всієї нації, лідер всього нашого народу. Кожна деталь його сайту повністю продумана, на мою думку, такий сайт повинен би бути створеним для нашого Президента.
4. Висновки
Сайт Олександра Мороза вражає найбільше з усіх переглянутих. Нажаль сайтів такої якості дуже й дуже мало в політичному Уанеті, але існує все ж таки тенденція до їх появлення. Якщо ж розглядати існуючи зараз ресурси з точки зору сприйняття цих політиків відвідувачами їх сайтів, тобто розглянути процес творення іміджу конкретних політиків саме в глобальній мережі то виходить ось що – людина яка була прихильником наприклад Михайла Павловського та зайшла на його сайть може буквально втратити повагу до нього, а зайшовши після цього на сайт, наприклад, Мороза може навіть змінити свої політичні переконання. Іноді навіть починаєш розмірковувати – з я кою метою створюються ці ресурси? Цілком логічним, здавалося б, було їх створення з метою агітації, привернення уваги людей до політичних партій або окремих політиків, але після їх перегляду іноді навіть здається, що зроблені вони були з цілком зворотною метою. Іноді зустрічаються ресурси (наприклад, сайт Юліі Тимошенко) які судячи з їх вигляду були створені за принципом «Щоб було», бо майже ніякої корисної інформації не містять. Політичний Уанет в сучасному його стані – це «криве дзеркало» реального політичного життя в країні. І це стосується не тільки сайтів політиків, а й політичних ресурсів взагалі.
Майже кожний ресурс в Інтернет має свій еквівалент в реальному житті. Онлайн-бібліотеки, інтернет-видання, магазини. Політичні сайти таких аналогів не мають і не можуть мати. Де ще ви зможете так швидко знайти таку кількість інформації про цікавлячого вас діяча? Де ще цей діяч має змогу подати себе в такому світі як він цього бажає? Нажаль, більшість сучасних політиків це не розуміє або просто не використовує, хоча певні кроки в цьому напрямку вже зроблені й робляться. Будемо сподіватися, що невдовзі Політичний Уанет перетвориться з «кривого дзеркала» у прозоре вікно, та наші політики будуть повністю використовувати ті безмежні можливості що їх надає Інтернет як те сталося вже в багатьох розвинутих країнах світу.
Завантажити реферат