Ставлення населення до соціальних інститутів

Традиційно високою довірою – рівень якої за згаданий період зріс на 4 відсотки - користуються релігійні організації. Однак слід зазначити, що за рахунок тих, хто не визначився в попередніх опитування зросла і кількість респондентів, що не довіряють цьому інститутові. Як свідчать дані дослідження, 67% опитаних на заході країни та 45% на півдні – при середньому 41% - довіряють саме цьому соціальному інститутові. Переважно це мешканці сіл. Значна кількість респондентів, які висловили свою довіру до релігійних організацій відносять себе до тих, у кого “низький” та “дуже низький” рівень матеріального становища. Великою мірою - це пенсіонери та респонденти, які не працюють більш старшого віку (54%). Набагато частіше ці респонденти визначають себе як прихильників національно-демократичних сил.

Згідно із тим, що такий соціальний інститут як профспілки починає відігравати все більш помітну роль в житті суспільства за останні шість місяців значно скоротився обсяг респондентів, які не можуть визначити своє ставлення до нього. Разом з цим, дещо збільшилась як кількість респондентів, які йому довіряють, так і тих, які не довіряють.

Аналізуючи соціально-демографічні особливості тих респондентів, які заявляють про довіру до профспілок необхідно відзначити, що насамперед це мешканці великих міст центральних регіонів країни. Є тенденція, що ці варіанти відповіді стосовно профспілок частіше вибирають люди вікової групи до 35 років. Дещо частіше ці респонденти визначають себе як прихильників ідеї возз’єднання України з Росією та політичних цінностей, притаманних лівим течіям. У зв’язку з цими особливостями, можна припустити, що у великих містах формується певна культура висловлювання та більш легального відстоювання (лобіювання) своїх політичних та економічних інтересів певними соціальними групами.

Довіра та задоволеність населення діяльністю органів влади, посадових осіб. Розглядаючи динаміку змін у ставленні респондентів до владних структур (табл. 2.5) необхідно відзначити, що “фоном” для цим змін виступає загальне зниження довіри до центральних органів влади. Це має свою прояву як у збільшенні кількості респондентів, які “повністю” або “частіше” не довіряють владним структурам, так і скороченні обсягу тих, хто заявив про довіру до них. Винятком тут може бути лише президент України Л.Кучма, довіра до якого за останні шість місяців зросла.

На противагу цьому, за згаданий період, значно зросла довіра до регіональних органів влади. Насамперед це стосується районних (міських) органів влади. Як можна побачити, кількість респондентів, які з довірою ставляться до своїх керівників райдержадміністрацій (меров городів) зросла на 9 відсотків. У зв’язку з цим можна говорити про досить високий рівень легітимності регіональних (в першу чергу, районних) органів влади в порівнянні з легітимністю центральних. Також здається враження, що цей перекіс у бік регіональної влади буди посилюватися.

Розглядаючи причини цього можна припустити більшу популярність влади регіональної як існування сьогодні більшого соціального “попиту” на регіональну владу, яка певною мірою б дистанціювалася від політики центральної та виступала б не стільки з ідеологічної позиції, скільки прагматичної - захисту інтересів населення. Здається враження, що цей мотив був одним із провідних на виборах-98, які, загалом, були важливим чинником легітимізації регіональних владних структур та органів місцевого самоврядування. У зв’язку з цим, звертає на себе увагу те, що скорочення обсягу більш критично налаштованих респондентів у відношенні до регіональних владних структур відбулося головним чином з березня по червень 1998 року.

Табл. 2.5 Динаміка зміни довіри населення до органів влади, посадових осіб