Розглянемо деякі соціально-демографічні характеристики респондентів, які заявили про свою довіру до тих або інших органів влади, посадових осіб. Як можна побачити, Президент України Л.Кучма більшою довірою користується на заході країни: в цьому регіоні він набрав 30.3% підтримки, при середньому - 19.9%. До речі, звертає на себе увагу, що найменші показники за цим параметром Л.Кучма отримав в АР Крим (3.9%). Досить явно серед тих, респондентів, які висловили свою довіру, виокремлюються мешканці сільської місцевості. Є тенденція до того, що частіше про довіру до Президента висловлюються опитані із дещо вищими ніж в середньому по виборці доходами.
Досить схожими з попередньою групою є соціально-демографічні особливості тих, респондентів, які висловили довіру Кабінету Міністрів та Прем’єр-міністру. Однак є і певні. Так, дещо частіше КМ та В.Пустовойтенко користуються довірою серед мешканців східних та північних регіонів України. Насамперед це мешканці невеликих міст, сіл.
Досить явно виокремлюються особливості тих респондентів, які довіряють Верховній Раді та, особисто, А. Ткаченко (до речі, як виявилося, стосовно як ВР, так і її Голови схвально висловились досить схожі за соціально-демографічними характеристиками респонденти). По-перше, набагато частіше це - мешканці сходу та центру країни, які мешкають у невеликих містах. Серед цих респондентів превалюють люди більш похилого віку: 22% вікової групи 56-70, при середньому - 14.1 (у випадку А.Ткаченка). Великою мірою це - пенсіонери. До того ж респонденти, які висловили довіру ВР та А.Ткаченко, характеризуються більш низьким освітнім рівнем.
Як можна побачити високій рівень довіри до обласної владної ланки продемонстрували мешканці крупних міст (від 1 млн.) насамперед західних регіонів країни та м. Київ у разі голови міськдержадміністрації. На противагу цьому районна ланка виявилася більш популярною на північ країни.
Деякі висновки та узагальнення:
· Як свідчить опитування найбільшою довірою користуються такі соціальні інститути як засоби масової інформації, збройні сили та релігійні організації.
· Звертає на себе увагу той факт, що, респонденти найменшою мірою довіряють інститутам влади. В першу чергу це торкається влади центральної. Розглядаючи динаміку змін у ставленні респондентів до владних структур необхідно відзначити, що “фоном” для цим змін виступає загальне зниження довіри до центральних органів влади. На противагу цьому, за шість останніх місяців значно зросла довіра до регіональних органів влади. Насамперед це стосується районних (міських) органів влади.
· Найбільшою довірою засоби масової інформації користувалися в грудні 1997 року. Потім довіра до цього соціального інституту поступово знижувалася і найменші цифри по цьому показнику датуються червнем 1998. За наступні шість місяців довіра до цього соціального інституту дещо зросла.
· Аналізуючи характеристики тих респондентів, які довіряють ЗМІ слід зазначити, що набагато вищим виявився рівень довіри в центрі та півночі країни. Тут виокремлюються великі міста та села. У той же час, найбільшою довірою ЗМІ користуються у представників двох вікових груп: до 35 та після 56 років. В першу чергу, це - пенсіонери, та студенти.
· Розглядаючи соціально-демографічні особливості опитаних, які заявили про довіру до збройних сил, здається враження, що для певних соціальних груп вони залишаються своєрідним символом держави. При цьому, не має значення в яку ідеологічну “обгортку” він обгортається. Збройні сили залишаються важливим символом як для тих, хто пов’язує з ними спогади про величність держави, яка займала “одну шосту світу”, так і для тих, хто бачить в них запоруку української незалежності.
· У зв’язку із особливостями тих респондентів, які заявляють про довіру до профспілок та загальним ростом довіри до цього соціального інституту можна припустити, що у великих містах формується певна культура висловлювання та більш легального відстоювання (лобіювання) своїх політичних та економічних інтересів певними соціальними групами.
Завантажити реферат