3. Конфлікти серед різних соціальних шарів. Можна виділити три типи соціальних відносин, що можуть привести до конфліктів, наприклад, серед різних груп городян: відносини між зайнятими в державному і недержавному секторі економіки; відносини між управлінським шаром і державною торгівлею, з одного боку, і тими “працюючими”, до яких примикає велика частина зайнятих поза державним сектором, ‑ з іншої; між частиною корінних городян і обличчями некорінних національностей. Причому найважливішим об'єктом конфліктів, що зріють, виступає прагнення людей до знаходження високого соціального статусу і досягненню кращих умов життя. Оскільки надалі соціальна диференціація буде підсилюватися, можна екати, що тло напруженості буде постійно зберігатися і виявлятися в глухому невдоволенні й осуді не тільки “багатих”, але і більш заможних співгромадян, у раптових коротких сутичках представників різних шарів і т.п.
4. Міжнаціональні конфлікти. Викликані причинами, зв'язаними із соціально-економічним розвитком, рівнем життя в різних регіонах Росії, політичною обстановкою в них. Аналіз проблем цього рівня ведеться співробітниками Інституту соціально-політичних досліджень РАНЕЙ. Справедливо відзначається, що ігнорування культурної специфіки народів, а тим більше репресії і дискримінація нарощували внутрішнє невдоволення і протест. Постійне відкладання дозволу проблем, що нагромадилися, збільшувало потенціал майбутніх колізій. Дослідники підкреслюють, що в міжнаціональних конфліктах чимало стихійного, вибухового, зв'язаного з імпульсивним поводженням великих мас людей, об'єднаних однією ідеєю, настроєм, устремлінням. Неприйняття людей іншої національності в складних соціально-економічних умовах зростаючих дефіциту, інфляції, безробіття ‑ “міна уповільненої дії”, що може привести до раптового загострення конфліктів. Соціально-психологічну напруженість культивують і низька культура міжнаціонального спілкування, і порушення прав особистості, що дискримінує національна меншість, і протекціонізм. Для врегулювання міжнаціональних конфліктів потрібний комплекс мір від правових до соціально-психологічних.
Прогнозуючи ситуацію в Росії, можна сказати, що на етнічну напруженість і конфликтность будуть впливати два принципових фактори. Насамперед те, що в нас у суспільстві не довершене соціальне структурування. Практично немає чіткого усвідомлення групових інтересів. Разом з тим ми спостерігаємо невідповідність ліберально-демократичних идеологем і реальних економічних і соціально- політичних відносин. У цій ситуації створюється як би вакуум у пізнанні визначеності інтересів. Цей вакуум може заповнитися двома идеологемами. Одна з них ‑ державність. Зараз надію на неї харчують усі. А друга ‑ етнічна. Її беруть на озброєння політичні партії й об'єднання, що не додають значення слабко вираженому в дійсності структуруванню соціальних інтересів. Коли головний вектор посттоталітарного розвитку проходить по двох детермінантах державність і этничность можна прогнозувати поглиблення етнічних конфліктів, не завжди відкрито виражених, порию носящих спонтанний, нерідко латентний характер. Вибухи будуть малопрогнозируемыми і слабко контрольованими.
Зараз у Російській Федерації ми фіксуємо в основному три типи конфліктів етнополитического характеру.
В‑ перших, це конституційні конфлікти. Три республіки прийняли конституції, що суперечать минулій і теперішній конституціям РФ: Саха (Якутія), Тува, Татарстан. А Башкортостан провів референдум і, судячи з конституції, що готується, тут теж будуть протиріччя. Перше протиріччя полягає в тім, що в конституціях говориться про верховенство законів республік над федеральними, друге зв'язано з контролем за використанням природних ресурсів, третє ‑ з безпосереднім виходом на міжнародну арену. Ряд республік проводять політику, що ми можемо оцінити як економічний націоналізм. Вони не хочуть вийти з Федерації, але бажають мати право виходу на міжнародну арену. Ще одна обставина зв'язана з тим, що Федеративний договір, як відомо, цілком у Конституцію не ввійшов. Але він підписаний федеральною владою і суб'єктами Федерації. Боротьба буде розгортатися навколо конкретних пунктів договору, не включених у Конституцію.
Другий тип конфліктів, що і в перспективі будуть мати гостроту, ‑ це територіальні конфлікти. Спірних зон зараз на території Росії 180. Навколо деяких з них уже йдуть локальні воєнні дії. Можна прогнозувати можливість їхнього виходу на міждержавний рівень.
Третій тип конфліктів, дуже ймовірних у найближчому майбутньому, ‑ межгрупповые конфлікти.
Соціальна нестабільність, економічна депривация, політичні протиріччя усередині республік і між республіками і Центром стимулюють такі конфлікти. Напруга існує й у відносинах чеченців і козаків, інгушів і осетин, кабардинців і балкарців, у молодіжних групах у Якутії, Туві й ін. Недостатня увага до етнічних конфліктів чревате тим, що конфліктів буде більше і вони будуть гостріше.
Може бути два стратегічних підходи до рішення етнічних, національних проблем; у залежності від їхнього вибору бачиться і прогноз розвитку конфліктів. Один підхід продемонстрований президентською командою. Він полягає в тому, щоб зблизити республіки з областями Росії і якось погасити націоналізм. Розраховувати на спокійне рішення питання при такому підході все-таки не можна.
Існують ще й етнічні проблеми в Росії, що не зв'язані з етносами, що мають республіки. Це этнодисперсные групи, але з мільйонним населенням: 4 млн. українців, 1.5 млн. білорусів і інші народи, основний материковий етнос яких знаходиться в нових державах на території колишнього СРСР чи за його межами. Деякі претендують на свою державність (ногайцы, лезгини й ін.), хочуть автономії. Можна реалізувати їхні інтереси в рамках національно-культурної автономії, але для цього необхідні великі гроші держави, банкірів, підприємців. Їх ніхто поки не дає. Ця проблема сама собою не відпаде.
Другий стратегічний підхід полягає в тому, щоб визнати: етнічний фактор може "працювати на позитив", оскільки патріотизм здатний сприяти прогресу. А чи може він працювати на так називане випереджальне розвиток у зонах, що здатні обігнати центр Російської Федерації? Мені здається, найбільш реальний підхід, що себе виправдав у минулому і виправдує в сьогоденні ‑ варіативний.
5. Соціальні конфлікти в різних суспільних структурах. Вони можуть виявлятися як міжнаціональні, соціально трудові і політичні конфлікти і найчастіше викликаються наслідками економічних і політичних реформ. Їхній аналіз охоплює аспекти, що стежать: економічні корені соціальної напруженості в суспільстві; політичні аспекти, соціально-етнічна ситуація; криміногенна обстановка, зв'язана з реакцією частини населення на проведені зміни, на свою неможливість адаптуватися до них. На основі такого аналізу можна зробити висновок про характер кризи, у якому виявилося суспільство, і про необхідність системного підходу до дослідження і прогнозування соціальних конфліктів. Як свідчать результати досліджень і зроблені на їхній базі прогнози, соціальна напруженість ще довго збережеться в російському суспільстві.
Завантажити реферат