Позитивна сторона широкої трактовки права, яка найбільш грунтовно пов"язує його розуміння з принципами, цінностями і ідеалами соуіальної волі1, полягає як раз в тому, що вказана трактовка орієнтована на демократію, гуманізм, соціальний прогрес. І та обставина, що при цьому опускаються з поля зору інші важливі соціальні основи і риси права, перш за все його особливості як юридиного явища, його інституційність, само по собі не повинно затінювати вказану позитивну сторону широкої, етико-філософської трактовки права.
-----------------------------------------------------------
1Див.: Широкая трактовка права (о которой дальше ещё пойдёт речь) обосновьівалась рядом советских правоведов (В.С. Нерсесянцем, В.А. Тумановьім, В.Е. Гулиевьім и др.). В одной из своих работ В.С. Нерсянц назвал право "математикой свободьі" (см.: Вопросьі философии. 1990. №3. - ст. 48).
Отже, початковепризначення права заключається в тому, щоби повідомити нормативність домінуючим початкам цивілізації - впорядкованості соціального життя і волі людини як автономній особистості і гарантувати їх реальність. Причому зробити це в нормальному, так в конфліктному сценарії, з розрахунком, в окремих випадках, на ситуації, коли відбувається "помилка" класових інтересів і політичних дій. Так і само з"єднання вищезгаданих початків, в чомусь різноплощинних (впорядкованість далеко не завжди співпадає з волею людини, її проявами), як раз і характеризує специфічні риси правової матерії, яка виключається перш за все юридичними дозволами (в їх співвідношенні з юридичними заборонами), складним співіснуванням правового статусу суб"єктів, суб"єктивних прав і обов"язків, засобів захисту і юридичної відповідальності.
Саме в зв"язку з тим, що право являє собою явище цивілізації, яка виражає ї глубинні вимоги, основоположені цінності, може бути обмальований свого роду "образ права", його ідеал, орієнтований на такого роду вимоги і цінності.
Саме в такому напрямку будуються, потрібно гадати, тактичні розробки, які виражені, зокрема, в вищезгаданих широких трактовках права, і в ряді інших наукових підходів, філософських і правових.
Наприклад, на думку Л.С.Мамута, признаками права, поряд з обов"язковим характером, яляються рівність, справедливість, свобода1.
----------------------------------------------------------
1Див.: Мамут Л.С. Анализ правогенеза и правопонимания. Историческое в теории права. Тарту, 1989. - ст. - 18-20.
В.О. Мушинский з опорою на гегелівські визначення припускає розуміти право як історично обумовлену людською волею динамічну рівновагу між особистим інтересом і громадською необхідністю1. Ще один з авторів припускає, що юридичні норми - це правила, які відміряють "зону" волі поведінки людини2.
Зараз - і це являється свого роду знаменом часу - на перше місце при визначенні права висувається його якість як "засобу громадського компромісу, зброї зняття громадських протирічь, механізму управління громадськими справами"3, "ідеї людської справедливості і волі"4.
В такому ж напрямку будується розробка в філософській літературі. Розвиваючи класичні філософські концнпції, кантіанське розуміння права, Е.М. Соловйов бачить суть даних концепцій в тому, що "право для філософів-класиків - це мораль, яка регламентує керівника", і важає, що право призвано забезпечувати "сумісне громадянсько-політичне існування людей на засадах особистої волі і при мінімумі караючого насильства"1. І дальше: "Правового регулювання в суворій суті цього слова просто немає там, де відсутні права
------------------------------------------------------
2Див.: Мушинский В.О. Правовое государство и правопонимание // Сов. государство и право. 1990. №2. - ст. - 24.
3Див.: Разумович Н.Н. Источники и формьі права // Сов. государство и право. 1988. №4. - ст. - 21.
4Див.: Лившиц Р.З. Теория права. М., 1994. - ст. - 48.
5Див.: Общая теория права. Курс лекций (под ред. В.К.Бабаева). Нижний Новгород, 1993. - ст. - 111.
людини, законодавчі заборони на класові привілегії і на їх соціальні аналоги . і, накінець, законодавчі гарантії активного гроиадянства. Якщо в діючому законодавстві нехватає хоча би одного з важливх признаків автономї (волі), його вже не можна вважати строго правовим".
Суть феномена права як явища, яке виражає вимоги цивілізації, не вичерпується тільки тим, що воно, право, нормативно об"єктивує і реалізує ці вимоги. Право є також явище культури як сфери творчості, його аккумуляції, самопідвищення.
В чому це має вираз? Перед усім в тому, що право в специфічному виді відобраає життя у всіх його складнх проявах, причому в прояван надзвичайно високого діапазону - від головних і глибинних пластів життя (економічної організації суспільства, структури політичної влади і т. п.) до самих що не є прозаїчних, життєвих, сімейних, побутових питань.
При цьому юридичні норми орієнтуються на основи якісного стану суспільства, говорять про те, якими повинні бути поступки людей. Вони призвані наперед регламентувати поведінку людей, визначати, що можна, а чого не можна, плюс до того з таким розрахунком, щоб вирішувались всі можливі конфлікти, зіткнення інтересів.
Недарма закони попередніх епох, скажімо закони ХІІ таблиць, закони Ману, Руска Правда, Кодекс Наполеона, являються свого роду вікнами в минулі часи, дозволяють
---------------------------------------------------------
1Див.: Вопросьі философии. 1989. №8. - ст - 69-90. №6. - ст. 3-7. 1990. №6. - ст. - 6.
побачити існувавші тоді відносини, конфлікти - словом, наглядно побачити минуле1.
Саме тому, що в юридичних нормах відображається життя людей, так при тому під кутом зору всіх можливих конфліктів, юридична наука - юриспруденція все була тісно пов"язана з мистецтвом, з літературою, з театром. В стародавній Греції юридичні проблеми, конфлвкти між свободою і деспотизмом прямо втілювалися в трагедіях Есхіла та Софокла і виносилися на сцену старогрецького театру, який на той час мав великий автритет.
Таким чином, поскільки реалізація права - юридична практика виявляє і концентрує осноні життєві конфлікти і проблеми, вона. як правило, має культурну цінність.
Але справа не тільки в цьому.
Може бути, саме через право втілювалось головне, в чому виражалось призначення культури, - потенціал накопичених духовних багатств творчості, які призначені і здатні відгороджувати і захищати людину від негативних сил природи і суспільства. Культурний потенціал права кориниться в особливостях правової матерії. В тому числі, і в тому, що діюче позитивне право, право як інститутська освіта - це право писане і що правова матерія втілена в письмових текстах, а також в тому, що нормативність права поглиблюється шляхом розвитку в правовій матерії нормативних узагальнень і шляхом підвищення в ній інтелектуальних елементів, сторін. А це приводить до того, що в саму тканину права попадають інші прояви культури, перед усім духовної.
Завантажити реферат