В армії застосовувалися жорстокі репресії щодо революційне настроєних солдатів. Тимчасовий уряд 7 липня 1917 p. прийняв постанову про розформування військових частин, які брали участь у липневій демонстрації. Солдатів — активних учасників демонстрації — пропонувалося негайно заарештовувати і притягувати до кримінальної відповідальності за "зраду Вітчизні". Командуючим арміями було надано право "висилати" з театру воєнних дій "підозрілих" осіб. Тимчасовий уряд активно боровся й з процесом українізації армії.
Тимчасовий уряд та його судове відомство, формально зберігаючи головні принципи та основи демократичного судочинства, сформульовані в Судових статутах 1864 p., допускав порушення цих статутів, які виявилися перш за все у відмові від буржуазно-демократичних принципів судочинства в діяльності військово-революційних судів.
Як уже зазначалося, Тимчасовий уряд поновив смертну кару на фронті. У його постанові від 12 липня перелічувалися склади злочинів, за вчинення яких вона передбачалася. Серед них були опір виконанню наказів і розпоряджень начальства, підбурювання до повстання, воєнна та державна зрада тощо. Терміни "державна зрада" та "підбурювання до повстання" тлумачилися досить широко, і будь-яке незадоволення діями командування та уряду могло бути підведено під ознаки цих складів.