3. Особливості нарахування та сплати податку з окремих видів доходу: від надання нерухомості в оренду, процентів; дивідендів; виграшів та призів; інвестиційного прибутку; благодійної допомоги; за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування; іноземних доходів.
Закон України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб", який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Законом визначені особливості оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм), процентів, дивідендів, роялті, виграшів та призів, інвестиційного прибутку, благодійної допомоги, доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування, доходів нерезидентів, іноземних доходів, а також операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням, операцій з продажу об'єктів нерухомого майна та інше.
5. Податок на промисел, його призначення, порядок обчислення і сплати в бюджет.
Сплата податку на промисел здійснюється в Україні відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17 березня 1993 р.
Особливістю цього податку є те, що його застосування поширюється тільки на торгову діяльність фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності. З торгової діяльності, власне, розпочався процес демонополізації економіки.
Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі — громадяни), які мають або не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виготовленої, переробленої або купленої продукції, предметів або товарів.
Платниками виступають громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та особи, що не мають постійного місця проживання. Підставою для подібного розмежування є статус громадянина, що визначається Законом України від 18 січня 2001 р. «Про громадянство України». Громадянство України визначає постійний правовий зв'язок особи і держави, що полягає в їх взаємних правах і обов'язках.
Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що визначається громадянином у декларації, поданій до державної районної (міської) податкової інспекції за місцем проживання, а громадянином, що не має постійного місця проживання в Україні,— за місцем реалізації товару.
Література: I – 18, 19. . II – 22. III – 1-5.
(Журнал Баланс бюджет № 1, 2004р. )
Самостійна робота №10
Тема "Майнове оподаткування"
З даної теми студенту необхідно опрацювати наступні питання:
1. Сутність майнового оподаткування та його значення в сучасних умовах.
До майнових податків, які справляються в Україні та які тільки передбачається ввести, належать: податок на майно підприємств, податок на нерухоме майно громадян, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Із цих трьох податків поки що стягується лише останній, два інших готуються до введення. Як свідчить назва цих податків, об’єктом оподаткування тут є майно. Що перебуває у власності юридичних осіб та громадян, при цьому перший податок справлятиметься виключно з юридичних осіб, другий – з фізичних осіб (громадян), третій стягується і з юридичних і фізичних осіб.
Джерелами сплати цих податків є особистий дохід громадян або доход (прибуток) підприємств. Податки цієї групи поповнюють дохідну базу бюджетів усіх рівнів. Так, податок із власників транспортних засобів надходить до бюджетів Республіки Крим, областей та міст Києва та Севастополя. Податок на нерухоме майно громадян має надходити виключно до бюджетів місцевого самоврядування. Податок на майно підприємств розподіляється між державним бюджетом, бюджетами Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя у порядку, що визначається в Законі України про державний бюджет України на відповідний рік.
2. Види майнового оподаткування та світовий досвід його застосування.
До майнових податків, які справляються в Україні та які тільки передбачається ввести, належать: податок на майно підприємств, податок на нерухоме майно громадян, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
3. Податок на нерухоме майно в контексті проекту Податкового кодексу України.
До платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належать власники об’єктів житлової нерухомості – фізичні особи, тобто громадяни як учасники цивільних відносин, а також юридичні особи – організації, створені та зареєстровані у встановленому порядку. Крім того, платниками даного податку можуть бути власники об’єктів житлової нерухомості нерезиденти – громадяни, які мають постійне місце проживання за межами нашої держави, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи і суб’єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами нашої держави, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до нормативно-правового поля іноземної країни.
Також визначено перелік платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб. У цьому випадку механізм визначення платників податку на нерухоме майно наступний.
Об’єкти оподаткування – це житлова нерухомість, а саме: будівлі, віднесені, згідно з нормативно-правовим полем, до житлового фонду, дачні та садові будинки.
У Податковому кодексі України передбачаються у вигляді зменшення бази оподаткування об’єктів житлової нерухомості та повне або часткове звільнення від сплати податку.
Сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Фізичні особи сплачують даний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, а юридичні – щоквартально до 30 числа, що наступає за звітним кварталом, тобто, до 30 березня, 30 червня, 30 вересня і 30 грудня.
Література: Навчальний посібник “Податкова система” під ред. Крисоватого А.І. Т., Карт-бланш, 2004р., Розділ 11, с.237 -245.
Самостійна робота №11
Тема "Плата за землю"
Студенту необхідно опрацювати Закон України "Про плату за землю", відповідну літературу та звернути увагу на такі питання:
1. Плата за землю як інструмент раціонального використання земельних угідь і регулювання розміщення виробництва та населення в регіональному розрізі. Форми плати за землю.
Плату за землю в Україні введено з 1 липня 1992 року відповідно до Закону України від 03.07.92 р. № 2535-ХП "Про плату за землю". 31 січня 1997 року набрала чинності нова редакція Закону України "Про плату за землю" від 19.09.96 р. № 378 ВР, яким було змінено ставки земельного податку та порядок справляння цієї плат пільги щодо оподаткування землі та відповідальність платників, а також визначено,» використання землі в Україні є платним.
Завантажити реферат