Податкова система. Самостійна робота

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а земельна частка (пай), перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Платником є власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі оренда;

Плата за землю справляється у двох формах:

- земельний податок;

- орендна плата.

Земельний податок сплачують власники земельних ділянок та землекористувач ( крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата за землю.

2. Сутність та призначення фіксованого сільськогосподарського податку. Платники. Порядок обчислення і сплати в бюджет.

Фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного Законом "Про фіксований сільськогосподарський податок" терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Фіксований сільськогосподарський податок належить до загальнодержавних податків та сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі та/або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.

Запровадження фіксованого сільськогосподарського податку передбачає суттєве спрощення механізму нарахування та сплати податків, адже фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок 12 податків і зборів (обов'язкових платежів). Серед них:

• податок на прибуток підприємств;

• плата (податок) на землю;

• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• комунальний податок;

• збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

• збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

• збір на обов'язкове соціальне страхування;

• збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування;

• збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• збір до Державного інноваційного фонду;

• плата за придбання торговельного патенту на здійснення торговельної діяльності;

• збір за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Платниками фіксованого податку можуть бути:

• сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм;

• селянські та інші господарства, які займаються виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції;

• власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію.

Література: I – 7. III- 1, 2, 4,5.

Самостійна робота №12

Тема "Місцеві податки і збори"

Опрацювавши рекомендовану літературу студенту необхідно вивчити такі основні питання:

1. Роль місцевих податків і зборів в забезпеченні доходів бюджетів органів місцевого самоврядування.

Досвід застосування місцевих податків і зборів в Україні засвідчує поки що незначну їх роль у формуванні фінансів органів місцевого самоврядування. Порівняно з практикою західних країн інститут місцевих податків і зборів в Україні фактично залишається недієздатним.

Аналіз фінансових проблем місцевих органів влади, проведений відомим ученим В. Кравченком, свідчить, що подат­кові доходи на території України формуються досить нерівномірно. Лідером у податкових доходах на душу населення є Київ. Друге та третє місця за показником абсолютного обсягу податкових доходів займають відповідно Донецька та Дніпропетровська області. До категорії «багатих» територій, тобто до тих, де середні показники доходів на душу населення були вищі, ніж у середньому по Україні, крім зазначених, належали Полтавська, Запорізька, Львівська, Сумська та Харківська області. В той же час дуже низькі середні податкові доходи на душу населення в Тернопільській та в Івано-Франківській області.

У таких умовах проблеми бюджетного вирівнювання продовжують загострюватися. При збільшенні диспропорцій у територіальному розміщенні податкової бази центральній владі дедалі важче здійснювати бюджетне вирівнювання для забезпечення єдиного стандарту послуг, які надаються за рахунок бюджету на всій території держави.

2. Місцеві збори та їх склад. Платники, об’єкти оподаткування, порядок обчислення і сплати в бюджет.

Місцевий збір - обов'язковий платіж, який згідно із законом запроваджується i зупиняється органом місцевого самоврядування на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та зараховується до його бюджету. Місцевий збір запроваджується у якості компенсації вартості комунальних послуг, які надаються платнику місцевого збору відповідною територіальною громадою.

Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку, встановленого статтею 15 Закону України "Про систему оподаткування" і статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" та в межах установлених Декретом граничних розмірів ставок, крім збору на проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.

В межах своєї компетенції, органи місцевого самоврядування мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.

Платники зобов'язані сплачувати місцеві податки і збори, відповідно до вимог рішення органу місцевого самоврядування про впровадження платежу і тільки після набрання чинності цього рішення.

На сьогодні в Україні справляються такі місцеві збори:

· Збір за паркування транспортних засобів;

· Ринковий збір;

· Збір за видачу ордера на квартиру;

· Збір з власників собак;

· Курортний збір;

· Збір за участь у бігах на іподромі;

· Збір за виграш на бігах;

· Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

· Збір за право використання місцевої символіки;

· Збір за право проведення кіно- і телезйомок;

· Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;

· Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;

· Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.

3. Місцеве оподаткування в контексті проекту Податкового Кодексу України.

Місцеве оподаткування є однією з точок перетину двох різних систем: складаючи частину системи оподаткування держави, місцеві податки і збори є атрибутом місцевого самоврядування. У світовій економічній і правовій думці місцеві фінанси та місцеве оподаткування можуть розглядатися як структурна ланка в державному управління фінансами країни або як природне право територіальних общин (громад) та ін.

Місцеві податки і збори повинні втілювати в собі ту частину дохідної бази місцевих бюджетів, щодо якої центральні органи влади не мають жодних повноважень відносно вилучення і навіть урахування в складі доходів при складанні проектів місцевих бюджетів. Ці кошти повною мірою повинні бути власністю місцевого самоврядування, на яке вони опираються при виконанні своїх завдань і функцій.