Брак активної інвестиційної політики, вивіз капіталу за кордони України, значна «тінізація» економіки зумовлюють необхідність дбайливого вибору структурних пріоритетів, тобто тих наукових напрямів, які необхідно в першу чергу розвивати за рахунок бюджету та позабюджетних фондів, внутрішніх кредитних ресурсів та іноземних інвестицій. Процес вибору загальнодержавних пріоритетів потребує врахування таких головних факторів, як науково-технічне забезпечення найважливіших для України галузей виробництва, способи розв’язання найбільш гострих проблем даного періоду, реальний потенціал в окремих галузях науки і техніки.
5. Зміст, засади і види зовнішньоекономічної діяльності.
Зовнішньоекономічна діяльність — це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об’єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб’єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму.
До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать: забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн. Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних послуг. Ці напрями діяльності регулюються, з одного боку, державою в особі її органів, а з іншого — недержавними органами управління економікою (біржами, торговельними палатами, спілками тощо) та самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі укладених між ними координаційних угод.
6. Методи і засоби регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою адміністративних та економічних методів. Адміністративні методи безпосередньо впливають на господарські відносини, а економічні — діють через ринковий механізм.
Адміністративні методи найдоцільніше застосовувати за умов економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. Ними користуються, як правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.
Економічні методи регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту).
Важливу роль з-поміж економічних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності відіграють валютні обмеження, які спрямовано на розширення або стримування розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни. Валютні обмеження охоплюють сферу зовнішньої торгівлі, рух капіталів та кредитів, переказ прибутків, податкових та інших платежів. У галузі зовнішньої торгівлі валютні обмеження вважають опосередкованим фактором стримування імпорту, оскільки використання валюти на закупівлю іноземних товарів дозволяється лише після отримання на це спеціального дозволу. Регулювання залучення та вивозу капіталу в цілому спрямовується на підвищення ефективності іноземного інвестування в економіку країни. Воно має подвійний характер. З одного боку, державне регулювання сприяє створенню сприятливого інвестиційного клімату за допомогою державних гарантій та надання пільг, а з іншого — обмежує вплив іноземного капіталу на економіку країни, яка залучає такі кошти.
Самостійна робота № 6
Тема: «Функціонування інфраструктури національної економіки»
1. Формування інформаційної інфраструктури ринкової економіки.
2. Інфраструктура товарних ринків та її роль в організації державного регулювання економіки.
1. Формування інформаційної інфраструктури ринкової економіки.
Існують різноманітні визначення інформаційної інфраструктури, проте всі вони неодмінно пов'язані з інформаційними технологіями та інформаційними системами. Найбільш поширеним є тлумачення, запропоноване фахівцями США, де інформаційна інфраструктура, розвитком якої постійно опікується держава, є однією з найрозвиненіших у світі. Інформаційна інфраструктура - це не тільки обладнання для передачі, зберігання, оброблення даних, голосу, образів. До неї входять різноманітні пристрої, у тому числі камери, сканери, клавіатури, телефони, комп'ютери, перемикачі, компакт-диски, кабелі, проводи, оптичні кабелі, лінії передачі, монітори, принтери тощо. Інформаційна інфраструктура об'єднує різні компоненти, не віддаючи жодному з них вирішальної переваги. Крім технічних, цінність інформаційної інфраструктури визначається такими її компонентами, як:
- інформація, яка може мати вигляд наукових або ділових баз даних, записів звуків, бібліотечних архівів тощо;
- програмне забезпечення, яке дає змогу користувачам маніпулювати даними, отримувати доступ і переглядати великі масиви інформації;
- стандартні мережі і коди передавання, які полегшують установлення взаємозв'язків між мережами, забезпечують захист інформації і надійність мереж;
- фахівці зі сфери інформаційного бізнесу, які створюють інформацію, програмні продукти, обладнання.
Завдяки розвитку інформаційної інфраструктури кардинально змінюються всі ланки ланцюга від виробництва до споживання. У виробників з'являються можливості значно знизити витрати, вони отримують нові ефективні важелі управління. Споживачі набувають необмеженого доступу до інформації, що сприяє реалізації їх інтересів.
2. Інфраструктура товарних ринків та її роль в організації державного регулювання економіки.
Під інфраструктурою товарного ринку слід розуміти сукупність підприємств, організацій, установ різних організаційно-правових форм, які створюють організаційно-економічні умови прискорення руху товарів та коштів, зростання інвестиційних можливостей підприємств та забезпечують обслуговування і регулювання безперервного та ефективного функціонування й розвитку ринкової економіки.
Завантажити реферат