• ідентифікація найважливіших у кризові періоди цільових аудиторій і підготовка комунікацій для них;
• визначення центру керування кризою (це може бути головний або регіональний офіс);
• визначення дублерів для антикризової команди, бо хтось може бути відсутнім у потрібний момент;
• моделювання можливих кризових ситуацій;
• підготовка осіб, які спеціально працюватимуть з пресою;
• опрацювання порядку швидкого виклику керівництва в центр керування кризою;
• розробка та передача інструктивних матеріалів керівництву (результати моделювання можливих кризових ситуацій, інструкції щодо контактів з пресою в цей період, списки телефонів менеджерів з управління кризою та членів антикризової команди тощо);
• відповідна підготовка прес-офісу, служб зв'язків з громадськістю, кадрових служб, а також консультантів.
Коли криза вже сталася, команда з управління кризою має зробити такі кроки:
• оприлюднити заяву, яка правдиво висвітлює події, у засобах масової і внутрішньої інформації;
• регулярно надавати інформацію про те, як розвивається ситуація;
• використовувати найефективніші засоби комунікації (електронна пошта, факс, брифінг, радіо тощо) для поширення інформації як назовні, так і всередині підприємства;
• надання достатньої кількості каналів зв'язку для запитів із зовні.
Прогнозуючи можливі кризові ситуації та моделюючи процес розв'язання проблем, які виникають, служба паблік рилейшнз має в такий спосіб мінімізувати втрати підприємства, передовсім все те, що стосується його іміджу. Дуже важливо знайти правильний тон у стосунках із журналістами, їх треба розглядати як доброзичливих союзників, а не як людей, що хочуть нажитися на чужій біді. Перетворення журналістів на ворогів лише ускладнить ситуацію.