Аналогічний вплив спостерігається і відносно планово-облікового періоду. Так, замість місяця стає можливим застосовувати як планово-обліковий період пятиднівку або декаду.
Завдяки застосуванню ЕОМ для управління виробництвом стає можливим розробляти календарні плани роботи основних цехів на більш значні планові періоди в порівнянні з ручним способом їх побудови.
2. ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ
І РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА (ВИРОБНИЧЕ ДИСПЕТЧИРУВАННЯ)
2.1. СУТЬ І ЗАДАЧІ ВИРОБНИЧОГО ДИСПЕТЧИРУВАННЯ
Диспетчирування є складовою частиною оперативно-виробничого планування. Воно включає безперервний облік фактичного ходу робіт по виконанню встановленого плану виробництва і змінно-добових завдань; вживання оперативних заходів по попередженню і усуненню відхилень від плану і перебоїв в ході виробництва; виявлення і аналіз причин відхилень від встановлених планових завдань і календарних графіків виробництва і вживання оперативних заходів по ліквідації цих причин; координацію поточної роботи взаємопов'язаних ланок виробництва; організаційне керівництво оперативною підготовкою всього необхідного для виконання змінно-добових завдань і календарних графіків виробництва. Таким чином, диспегпчирування є безперервний централізований контроль і оперативне регулювання ходу виробництва з метою забезпечення рівномірного і комплектного виконання плану випуску продукції.(1;456)
Для ефективного виконання цих задач необхідно, щоб диспетчирування базувалося на обгрунтовано складених виробничих програмах і календарних планах-графіках і здійснювалося на основі точної і своєчасної інформації. Розпорядження повинні виконуватися швидко і чітко, а диспетчерська служба оснащуватися самими сучасними технічними засобами.
Зміст і методи оперативного контролю і регулювання багато в чому залежать від типу виробництва.
У серійному виробництві об'єктами диспетчерського контролю є терміни запуску і випуску партій деталей і складальних одиниць, стан складських заділів деталей і складальних одиниць і міра комплектної забезпеченості складальних робіт.
Контроль здійснюється відповідно до встановлених планів-графіків міжцехових подач або комплектування виробів деталями і складальними одиницями з урахуванням норм випереджень.
У масовому виробництві об'єктами диспетчерського контролю є дотримання встановлених ритмів роботи потокових і автоматичних ліній і норм заділів на всіх стадіях виробничого процесу. Контроль здійснюється застосовно до добових і часових графіків.
У одиничному і дрібносерійному виробництві об'єктами диспетчерського контролю є терміни виконання робіт по окремих замовленнях. Диспетчерський контроль здійснюється застосовно до розроблених циклових або мережевих планів-графіків виконання замовлень.
Найважливішою умовою безперебійного виконання виробничих завдань є своєчасна і комплектна технічна підготовка виробництва виробів. Тому диспетчерське керівництво виробництвом повинно здійснювати поточну ув'язку роботи підрозділів технічної підготовки виробництва, а також керувати комплектуванням технологічного оснащення і необхідних матеріалів.
При будь-якому типі виробництва незмінними об'єктами диспетчерського контролю залишаються випуск заводом товарної продукції і забезпечення виробництва всім необхідним. Регулювання ходу виробництва не повинне здійснюватися по відхиленнях, як це має місце в цей час на багатьох підприємствах. Регулювання по відхиленнях не є ефективним напрямом, оскільки йому не належить профілактичний характер. Такий напрям вимагає значних матеріальних витрат, пов'язаних з оплатою понаднормових робіт і відносним зростанням дефектної продукції.
Більш ефективним є напрям, який зводиться до створення виробничих умов, що забезпечують виконання плану-графіка протягом певного, досить тривалого періоду часу.
Підтримка ритмічного ходу виробництва забезпечується попередженням, а у разі виявлення швидким усуненням 1 відхилень в ході виробництва, що в значній мірі залежить від вибраного кроку регулювання. На різних машинобудівних заводах встановлюється різний крок регулювання. Так, за крок регулювання в автомобілебудуванні прийнятий 1 ч. Він включає час очікування, отримання і обробок інформації, часу аналізу отриманих результатів і прийняття рішення. Одним з шляхів підвищення ефективності регулювання є максимально можливе скорочення перших складових кроку регулювання, що може бути досягнуто автоматизацією процесів збору, обробки і видач інформації, т. б. впровадженням АСУП.
У гнучких автоматизованих виробництвах (ГАП) підвищується вимога оперативності до регулювання. Важливо, щоб керуючі сигнали, що забезпечують реалізацію постійних або змінних цілей, вироблялися в реальному масштабі часу і використовувалися в процесі функціонування виробничої системи. Особлива увага повинно приділятися прогнозуванню можливих простоїв у виробничому процесі і завчасному вживанню заходів по їх попередженню і ліквідації.
У ГАП можливі організаційно-технічні простої, пов'язані з надійністю обладнання, і організаційно-дисциплінарні, зумовлені дисципліною труда і його організацією. Компенсація простоїв повинна бути забезпечена створенням дійової системи оперативного регулювання, що можливо тільки при правильному визначенні можливих сбійних точок в ході виробництва.
2.2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ АПАРАТУ ЗАГАЛЬНОЗАВОДСЬКИЙ І ЦЕХОВИХ ДИСПЕТЧЕРСЬКИХ СЛУЖБ
На більшості машинобудівних заводів диспетчерська служба основного виробництва має триступінчату будову: виробниче (планово)-диспетчерський відділ (ПДВ) заводу планово-диспетчерське бюро цеху диспетчер (плановик) дільниці.
На середніх і малих підприємствах ПДВ очолює начальник виробництва, який одночасно є і головним диспетчером заводу. На великих заводах крім начальника виробництва є начальник ПДВ заводу. ПДВ заводу складається з групи диспетчирування основного виробництва і диспетчерського бюро. ПДВ підлеглі також склади готових деталей і складальних одиниць.
Диспетчерське бюро очолюється головним диспетчером, якому підлеглі центральний диспетчерський пункт (ЦДП) заводу, група диспетчирування цехів основного виробництва і група обробки виробничої інформації. Поточний контроль і регулювання ходу виробництва здійснює апарат ЦДП заводу, до складу якого входить старший диспетчер, змінні диспетчери і техніки-оператори. ЦДП заводу повинен бути оснащений необхідними технічними засобами зв'язку прийому і передачі виробничої інформації. Персонал ЦДП заводу стежить за виконанням планів-графіків в поточні доби, здійснюють контроль всіх служб заводу за дотриманням термінів виконання робіт, пов'язаних з поточним ходом виробництва. Кожний виконавець ЦДП виконує певний комплекс робіт. Старший диспетчер ЦДП виявляє в цехах і службах стан об'єктів виробництва і виконання встановлених планів-графіків, вживає необхідні заходів по усуненню відхилень, що є, регулює хід виконання аварійних робіт, готує диспетчерські наради, складає і погоджує проекти розпоряджень начальника ПДВ, аналізує причини невиконання розпоряджень, встановлює нові терміни їх виконання. Змінний диспетчер ЦДП контролює і регулює хід виробництва, розглядає взаємні претензії цехів і відділів заводу, доводить їх до виконавців і приймає по них відповідні рішення, контролює і забезпечує дотримання термінів виконання наказів і розпоряджень, складає зведення невиконаних і прострочених наказів, розпоряджень і претензій, контролює використання обладнання і робочої сили, збирає і готує чергову інформацію про хід виробництва. Технік-оператор ЦДП приймає і передає накази і розпорядження керівництва заводу і начальника ПДВ, що стосуються поточного виконання виробничої програми, приймає запити і претензії цехів і відділів заводу, здійснює пошук на території заводу керівників цехів і служб, передає оперативну інформацію про хід виробництва керівництву заводу.
Завантажити реферат