Аналіз та удосконалення оперативного управління

Дільниця працює в дві зміни .На дільниці використовується послідовний вид руху .

Для знаходження тривалості виробничого циклу партії нам перш за все потрібно визначити :

1. Тривалість технологічних операцій при послідовному виді руху ( з урахуванням процента виконання норм ) :

Тm(пос) =

де n – кількість деталей в партії , шт.

t – норма штучного часу на операцію , хв

m – число операцій технологічного процесу .

Тm = (10+18+20)*100/1,15*60*7*2 = 4,97роб.днів

2. Тривалість контрольних операцій :

Tк = 3*100*0,1*2/60*7*2 = 0,071роб.днів

3. Тривалість транспортних операцій :

Ттр = 15*2/60*7*2 = 0,136роб.днів

4. Тривалість міжопераційного зберігання :

Тхр = 0,5/2 = 0,25робднів

5. Тривалість міжопераційного часу:

Тмо = Тк+Тmр+Тхр

Тмо = (0,071+0,036)*0,7+0,25 = 0,33роб.днів

6. Тривалість виробничого циклу партії :

Тц = Тm+Тмо

Тц = 4,97+0,33 = 5,3 роб.днів

Отже , на прикладі даної дільниці ми визначили тривалість виробничого циклу партії деталей .

А на прикладі механічної дільниці цеху № 2 ми розглянемо як визначати оптимальний розмір патійдеталей і періодичність її випуску :

Місячна програма механічної дільниці складає 1100 деталей .

Дуталі проходять слідуючий технологічний процес :

Середній процент виконання норм 120 . Коефіцієнт Кд = 0,06 .

Дільниця працює в дві зміни , 22 робочих дня в місяць .

1. Знаходимо мінімальний розмір партії :

nmin = Тпз/Тшт*Кд

де Тпз – підготовчо-заключний час на партію ,хв

Тшт – норма штучного часу , хв

Кд – коефіцієнт , що являє собою допустиме співвідношення між підготовчо-заключним і штучним часом на провідній операції .

nmin = 60/4.9*0.06 = 204шт.

2. Коректуємо розмір партії до оптимального n = 220 , для отримання цілого числа партій :

5*(1100/220)

3. Періодичність запуска партії :

R = 220/(1100/22) = 4,4роб.днів

Отже , ми на прикладі двох цехів ВАТ “Ковельсільмаш” розглянули ступінь застосування системи календарно-планових нормативів .

3.2. Диспетчерська служба .

На ВАТ “Ковельсільмаш” дисперчерування представлено диспетчерською групою яка безпосередньо підпорядковується помічникові технічного директора .

Група диспетчирування цехів основного виробництва складається з ведучих інженерів і диспетчерів-кураторів, які закріплені за випускаючим або обробляючим цехом (або групою цехів). Група диспетчирування здійснює підготовку і реалізацію заходів щодо попередження відхилень, що намічаються від запланованого ходу виробництва, координацію виробничих зв'язків між цехами, цехами і службами заводу, цехами і відділами заводоуправління, організацію безперервного контролю за матеріальною і технічною підготовкою виробництва. Роботу диспетчерів-кураторів контролює ведучий інженер. Він контролює також стан заділів на складі готових деталей, готує диспетчерські наради, що проводяться начальником виробництва, бере участь в нарадах, що проводяться начальниками обробляючого і складального цехів, контролює і регулює хід комплектації виробів складальних цехів.

На підприємстві також розроблені посадові інструкції для старшого диспетчера диспетчерської групи і диспетчера диспетчерської групи . Див.додаток

Розділ 3 Пропозиції з удосконалення системи оперативного управління виробництвом .

1. Покращення організаційної структури управління виробництвом .

Структура апарату управління повинна бути оптимальною , коли встановлюються раціональні зв’язки при найменшому числі ступенів управління , гнучкою та простою . Вона повинна забезпечувати економічність управління . Основна мета цієї вимоги полягає в тому , щоб потрібний ефект від управління досягався при мінімальних витратах на управлінський апарат . Для удосконалення вже існуючої організаційної структури управління виробництвом нам потрібно сформувативсебічно обгрунтовані структурні підрозділи .

Для обгрунтованого вибору того чи іншого варіанту внутрішньої структури необхідно проаналізувати організаційно-технічні умови та кількість структурних одиниць , що входять до його складу . Для цих цілей можна використати метод ,з допомогою якого отримані наступні залежності :

Y1 = 0.60 + 0.0206X ;

Y2 = 0.06 + 0.0925X ;

Y3 = -0.26 + 0.2567X ;

Y4 = -1.66 + 0.6272X ;

де Y1 – число заступників керівника відділу ;

Y2 – кількість бюро у відділі (керівників бюро) ;

Y3 - кількість груп (старших виконавців) ;

Y4 – чисельність виконавців ;

X – чисельність службовців у відділі .

Таблиця 1 Штатний розклад