Історія України

3. Започаткування процесу повернення капіталу в Україну. Для перших років існування незалежної України була характерною "вте­ча" капіталів за кордон. Це означало, що значна частина коштів, виручених за експорт українських товарів, осідала в західних бан­ках. У 1995 р. намітилася суттєва зміна напрямку руху валюти.

4. Інтенсифікація процесу приватизації. Вже 1995 р. привати­зовано 8 тис. великих та середніх підприємств України і прак­тично завершено малу приватизацію.

5. Роздержавлення землі і майна сільськогосподарських підп­риємств. Понад 4 млн. громадян отримали земельні ділянки у приватну власність.

6. Перегляд податкової системи з метою зменшення податко­вого тиску на економічну діяльність і забезпечення рівності юри­дичних і фізичних осіб усіх форм власності. На початку 1995 р. відбувся перехід до оподаткування прибутків підприємств та орга­нізацій за ставкою 30%, скорочено податкові пільги. Ставка по­датку на додану вартість знизилася з 28% до 20%.

7. Суттєве зменшення від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі. У 1998 р. Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції з партнерами із 164 країн світу. Від'ємне сальдо зовнішньої торгів­лі зменшилося майже на третину і становило 1 млрд. доларів.

Однак ці тенденції не набули сталого характеру. Зрушення, спричинені їхньою дією, — це лише прориви в окремих еконо­мічних сферах. Ситуація залишилась складною, що засвідчують економічні показники першої половини 1998 р. У цей час збит­кове працювала більша частина (51%) підприємств, що на 6% перевищила аналогічні показники попереднього року. Тільки 101 із 9,7 тис', обстежених підприємств здійснювали комплексну ме­ханізацію та автоматизацію виробничих процесів. Нову конку­рентоспроможну продукцію освоювали лише 9,2% промислових підприємств, нову техніку — всього 1%. За бартерними умовами підприємствами у першій половині 1998 р. було реалізовано 41,7% продукції. На ринку праці посилилася тенденція зростання без­робіття — на липень 1998 р. кількість безробітних порівняно з початком року зросла на чверть.

Вже восени 1998 р. під впливом руйнівних процесів на фі­нансових ринках Росії та Південно-Східної Азії, які активізува­ли негативні тенденції у вітчизняній економіці, знову розпо­чався спад промислового виробництва, що у вересні сягнув 2,6%, розгорнулась інтенсивна девальвація гривні. Негаразди поси­лювались і значним зростанням заборгованості держави з вип­лати зарплат і пенсій (на 1 жовтня 1998 р. вона становила: із зарплат — 3,2 млрд. грн., із пенсій — 1,1 млрд. грн.).

Загострення проблем реформування економіки зумовлені не­достатнім ступенем обґрунтованості економічних реформ; повіль­ним формуванням правової бази реформування; протистоянням між гілками влади; опором реформам з боку опозиційних сил; недосконалим механізмом соціальних компенсацій; зовнішньо­економічними прорахунками тощо.

Отже, після семи років пошуку оптимальної моделі рефор­мування, апробації різних її варіантів в економіці України по­зитивні тенденції та процеси переплітаються з негативними. Про певне оздоровлення вітчизняного економічного сектора свід­чить зменшення бюджетного дефіциту, певні структурні зру­шення, пожвавлення в літакобудівній, суднобудівній, автомобі­лебудівній та електронній промисловості, започаткування про­цесу повернення капіталу в Україну, зниження від'ємного саль­до зовнішньої торгівлі тощо. Водночас зберігаються негативні процеси — зростає кількість збиткових підприємств, значна кіль­кість продукції реалізовується через бартерні угоди, невпинно збільшується заборгованість держави із виплат заробітної пла­ти, зростає безробіття тощо.

Висновки.

Висновок першого питання.

Давньоруська держава залишила яскравий слід у світовій історії ІХ-ХІІІ ст. її внесок до середньовічного політичного, економічного, суспільного й культурного життя був надзви­чайно вагомим.

Вийшовши на історичну сцену з походам Аскольда на Константинополь і нажахавши середньо­вічний світ середини IX ст., Київська Русь поступо­во перейшла від воєнних сутичок з сусідніми країнами до рівноправної участі в політичному житті Європи та Близького Сходу. Руські володарі уклали мирні й союзні угоди з Візантією й Германською імперією, Польщею й Угорщиною, Литвою та ятвягами, скріп­люючи їх часом, що було нормою міжнародних відносин середньовіччя, династичними шлюбами. Київська Русь відіграла вагому роль у міждержавних відносинах, її втручання в той чи інший конфлікт бу­вало досить, щоб стримати його.

Великий міжнародний авторитет і військова міць Давньоруської держави поєднувалися з високим рівнем економічного розвитку. Високопродуктивни­ми були землеробство і скотарство, ремесла і про­мисли, а енергійні й багаті руські купці були відомі мало не в усьому тогочасному світі. Руські люди створили багату духовну й матеріальну культуру.

Навала орд Батия завдала непоправної шкоди Русі. Перестала існувати держава, загинули сотні тисяч людей, у вогні пожеж були знищені міста і се­ла, палаци і храми, книги й ікони. Та руський народ зумів вистояти й відродити життя. Традиції Київської Русі виявилися настільки живучими й міцними, що дійшли до наших днів, здобувши нове життя в ма­теріальній і духовній культурі українців, росіян і білорусів.

Висновок другого питання.

3 самого початку боротьба охопила "всю Русь" й спрямовувалася проти національно-релігійного гноблення з боку Польщі. Українці прагнули звільни­ти від "ляхів" "Руську землю" й домогтися "відокремлення Русі від Корони". З кінця 50-х рр. Народні маси розпочали також боротьбу проти колоніальної політики Росії, уряд якої намагався звести нанівець суверенітет козацької України; вони також чинили спротив спробам Кримського ханства й Пор­ти підпорядкувати її своїм інтересам.

Невід'ємною складовою революції була соціаль­на боротьба. Незважаючи на виразно окреслені жорстокість та розбійницький й грабіжницький ас­пекти, основний її зміст полягав у ліквідації всіх різновидностей феодальної залежності й існуючих форм експлуатації, у виборені особистої свободи і вільної (фермерського типу) власності на землю. Влітку 1652 р. селяни і міщани де-факто добилися визнання з боку українського уряду головніших соціально-економічних завоювань.

Отже, боротьба носила національно-визвольний, релігійний та соціальний характер, її головніші зав­дання полягали в тому, щоб добитися створення незалежної соборної держави і ліквідувати існуючу феодальну модель соціально-економічних відносин й утвердити нову, в основі якої лежала б дрібна власність фермерського типу.

Наслідки революції виявилися для української нації катастрофічними: не вдалося ні створити держави в етнічних межах України, ні відстояти незалежності козацькій Україні, хоча за свободу було заплачено неймовірно високу ціну – втрати (від воєнних дій, голодовок, епідемій, захоплення в ясир, переселень) становили близько 65-70% усіх українців (2,6 ( 3,2)-3(3,5) млн. осіб від близько 5 млн. мешканців етноукраїнських земель Речі Посполитої), а в Правобережній Україні близько 85-90% жителів регіону; зазнали руйнувань майже всі міста України.