Так, до прикладу, англійський юрист В.Дженкс вважає, що резолюція Генеральної Асамблеї ООН 1884 (XVIII) не може служити підтвердженням існування норми звичайного права, і не створює нового обов’язку. Ця резолюція, на його думку, може розглядатися в ролі простого звичаю, який з часом може обернутися в норму звичайного права.
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 1884 (XVIII) заборонила розміщувати в космічному просторі та на небесних тілах будь-які об’єкти із зброєю масового пораження, перш за все з ядерною зброєю. Договір 1967 р. закріпив цю заборону у вигляді писаної норми міжнародного права, поширивши сферу її дії на всі держави. Таким чином, ця норм набула загальновизнаного характеру. Договором 1967 року встановлювався для Місяця та інших небесних тіл режим повної демілітаризації. Договір передбачає, що Місяць та інші небесні тіла використовуються всіма його учасниками виключно в мирних цілях. Відповідно на небесних тілах забороняється створення військових баз, споруд та укріплень, використання та випробування будь-яких типів озброєнь та проведення військових маневрів. Разом з тим допускається використання військового персоналу для наукових досліджень чи будь-яких інших мирних цілей, а також використання будь-якого обладнання, необхідного для мирного дослідження Місяця та інших небесних тіл.
В майбутньому, на випадок досягнення угоди стосовно повної демілітаризації цього космічного простору, а не лише Місяця та інших небесних тіл, в Угоду про принципи діяльності держав з дослідженням космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, буде включено принцип використання цього простору у винятково в мирних цілях. Цей принцип замінить собою принцип часткової демілітаризації космічного простору та повної демілітаризації небесних тіл*.
На даний час такої угоди ще немає, і тому в міжнародних документах говориться про винятково мирне дослідження та використання космічного простору як мети, до якої слід прямувати.
Для досягнення цієї мети необхідно ще домовитись відносно заборони:
1) вивозу на орбіту навколо Землі, Місяця та інших небесних тіл будь-яких об’єктів військового призначення;
2) використання космічного простору для (чи під час) військових маневрів, а також з метою випробування будь-яких видів озброєнь (бойових ракет, бойових аерокосмічних пристроїв та ін.).
В останні десятиліття з усією гостротою постала проблема попередження забруднення земного, водного та атмосферного середовища.
Зараз актуальності набули питання, пов’язані із запобіганням шкідливому забрудненню космосу, а також земного середовища внаслідок доставки наземної речовини. Принцип свободи дослідження та використання космічного простору та небесних тіл не дозволяє одним державам діяти на збитки іншим державам. Договір 1967 р. встановлює, що при “дослідженні та використанні космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, держави-учасники Договору здійснюють вивчення та дослідження космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, з певним врахуванням відповідних інтересів всіх інших держав-учасників Угоди. Держави-учасники Угоди здійснюють вивчення та дослідження космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, таким чином, щоб уникати їх шкідливого забруднення, а також несприятливих змін земного середовища, внаслідок доставки позаземної речовини, із цією метою, у випадку необхідності, вживають відповідних заходів” (ст. ІХ). Забруднення космосу можна розглядати як частину більш загальної проблеми експериментів в космосі, з потенційно шкідливими наслідками. Заходи міжнародно-правового характеру покликані запобігти можливості таких шкідливих наслідків. Поняття забруднення космосу охоплює як його засмічення, так і зараження.
На орбітах навколо Землі обертається біля 3 тисяч космічних об’єктів. Більшість з них вже виконали свої завдання і не представляють ніякої наукової цінності. З метою запобігання подібному забрудненню космосу слід визнати бажаним скорочення до мінімуму кількості космічних об’єктів, які втратили наукове та практичне значення, але продовжують рух по орбіті навколо Землі. Такого скорочення можна було б добитися шляхом домовленості стосовно видалення таких “мертвих” об’єктів із космосу. Сюди ж слід віднести і питання про припинення радіопередач з борту космічних об’єктів після виконання ними свого призначення.
Забруднення космосу загрожує не лише ризиком зіткнення (який ще довго буде, вірогідно, мінімальним), але і радіоперешкодами (які вже є нагальною проблемною). Спостереження за космічними об’єктами, які відслужили свою службу, може згодом стати непосильним тягарем для наземних станцій спостереження.
Проблема запобігання забрудненню космосу включає в себе проблему запобігання радіоактивному, біологічному та хімічному забрудненню космосу. Важливе значення в цьому плані має заборона розміщення ядерної зброї в космосі, яка була встановлена в 1967 р. Угодою*.
За умов суворого дотримання державами цієї Угоди небезпека зараження космосу радіоактивними продуктами буде значно зменшена.
Важливого значення набуває питання про розробку конкретних правил, покликаних запобігти чи зменшити шкідливі наслідки можливого зараження земними речовинами космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, а також виключити можливі небажані зміни земного середовища внаслідок доставки позаземної речовини. Перш за все мається на увазі розробка правових норм, які б передбачали стерилізацію міжпланетних літальних апаратів та інші профілактичні заходи по запобіганню зараженню.
Виникає також запитання стосовно міжнародної відповідальності держав за збитки, спричинені в результаті зараження чи забруднення космосу. Така відповідальність має свої специфічні особливості і тому вимагає особливої міжнародно-правової регламентації.
Як було зазначено вище, питання запобігання забрудненню та зараженню космосу охоплюються загальною проблемою запобігання потенційно шкідливим наслідкам експериментів в космосі, яка обговорюється ООН та цілим рядом інших міжнародних організацій. В рамках комітету з дослідження космічного простору (КОСАР) в 1962 році була утворена спеціальна Консультативна група для визначення можливих шкідливих наслідків експериментів в космосі. Ця група підготувала доповідь щодо потенційно шкідливих наслідків експериментів в космосі, який був представлений до розгляду Загальних зборів КОСАР, які відбулися в травні 1964 року у Флоренції. З цього питання Загальними зборами КОСАР була ухвалена спеціальна резолюція.
Велика увага проблемі запобігання потенційно шкідливим наслідкам експериментів в космосі приділяється Організацією Об’єднаних Націй. На необхідність запобігання таким шкідливим наслідкам звернув особливу увагу в 1964 р. Науково-технічний підкомітет Комітету ООН з питань космосу. Рекомендації Науково-технічного підкомітету увійшли в доповідь Комітету ООН по космосу, який був представлений ХХ сесії Генеральної Асамблеї ООН.
В резолюції 2130 (ХV від 20 грудня 1965 р.) Генеральна Асамблея ООН схвалила рекомендації Науково-технічного підкомітету відносно запобігання потенційно шкідливим наслідкам експериментів у космосі. Слід також мати на увазі можливість проведення міжнародних консультацій, які передбачаються Угодою по космосу 1967 року. Обов’язок проведення таких консультацій покладається на державу, яка планує проведення експерименту з потенційно шкідливими наслідками. Угода гласить: “Якщо будь-яка держава – учасник Угоди має підстави вважати, що діяльність чи експеримент, заплановані цією державою-учасником чи громадянами цієї держави-учасника Договору в космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, створять потенційно шкідливі перешкоди діяльності інших держав-учасників Угоди у справі мирного дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, то вона повинна провести відповідні міжнародні консультації, перш ніж приступити до такої діяльності чи експерименту” (ст. ІХ). Державам, які не беруть участь у проведенні експерименту, надано право вимагати, на випадок необхідності, проведення таких консультацій. У відповідності з договором “держава-учасник Договору, яка має підстави підозрювати, що діяльність чи експеримент, заплановані іншим учасником Договору в космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, може запросити проведення консультації стосовно такої діяльності чи експерименту (ст. ІХ).
Завантажити реферат