Вибір типу комунікаційної мережі залежить від цілей менеджера. /див.рис.20./
Мережа неформальних комунікацій отримала в теорії управління назву “виноградної гілки”. По такій мережі розповсюджується неточна, неповна неперевірена інформація, яку прийнято називати чутками (які є невід’ємним елементом системи комунікації у будь-якій організації). Вони розповсюджуються значно швидше по каналам неформальної комунікації.
По каналам неформальної комунікації розповсюджується інформація, яку підлеглі вважають:
а) найбільш важливою
б) такою, що викликає стурбованість
3. Управління комунікаційними процесами охоплює:
1) пошук та визначення перешкод на шляху до ефективної комунікації
2) розробку та реалізацію засобів ліквідації таких перешкод
Фактори, що виступають перешкодами:
1. фільтрація, тобто ситуація коли підлеглий говорить те, що бажає почути його керівник. Вона є наслідком (функцією):
а) конфлікту поміж сферами компетенції
б) конфлікту поміж сферами інтересів, потреб відправника та отримувача інформації
в) висоти структури організації
г) досвіду попередніх негативних комунікацій
2. вибіркове сприйняття /отримувач інформації краще сприймає таку, яка відповідає його досвіду, потребам, мотивації і іншим характеристикам. Зацікавленість отримувача інформації визначається його очікуваннями, отже і визначає характер декодування інформації/.
3. семантичні перешкоди – одні і ті самі слова мають різну суть для різних людей; вік,освіта, культурне середовище тощо значно впливають на ефективність комунікацій.
4. поганий зворотній зв’язок
5. культурні розбіжності поміж відправником та отримувачем інформації
6. інформаційні перевантаження – є наслідком відсутності можливостей ефективно реагувати на всю інформацію. Виникає потреба відсіювати менш важливу інформацію і залишати більш важливу.
Для підвищення ефективності комунікації менеджер має вирішувати 2 проблеми:
· має удосконалювати свої повідомлення
· має удосконалювати механізми розуміння того, що інші передають йому в процесі комунікації
Методи вирішення цих проблем:
1. регулювання інформаційних потоків
2. встановлення кращого зворотнього зв’язку на закладі:
а) формулювання запитань до слухача в процесі комунікації
б) повторення всього або частини повідомлення
в) передавання однієї тієї ж інформації в різних варіантах (за допомогою голосу…)
3. використання емпатії – це здатність поставити себе на місце співбесідника
4. заохочення взаємної довіри
5. спрощення мови повідомлення
6. розвиток здібностей ефективно слухати
Стиль та стратегія міжособових комунікацій.(стр.182 Мескон)
Це манера поведінки однієї особи в процесі обміну інформації з іншою. Ця манера головним чином залежить від ступіню обізнаності як однієї, так і іншої сторони про інформацію, яка є предметом комунікації.
Різні комбінації обізнаності-необізнаності відправника і отримувача про інформацію для комунікації наведені у матриці /див.рис.21./
“Вікно Джохарі”
1. “АРЕНА” – у ньому формуються найбільш ефективні комунікації. В межах “Арени” утворюються сприятливі можливості длявзаєморозуміння. Чим більше таке поле, тим ефективнішими є комунікації.
2. “ТЕМНА ПЛЯМА” – отримувач гарно обізнаний, а відправник має невиразне уявлення про інформацію. Це ставить відправника у вкрай невигідне становище; йому важко зрозуміти поведінку і рішення отримувача інформації. У цьому випадку відправник буде намагатися уникати комунікації та руйнувати їх.
3. “ФАСАД” – відправнику відома, а отримувачу невідома інформація. Проблема цього поля – поверховість комунікацій, що пов’язана:
а) з тим, що відправник може не передавати ту інформацію, яку він вважає потенційно шкідливою для взаємовідносин з отримувачем
б) з тим, що відправник побоюється, що та інформація може зруйнувати його владу. Особливу шкоду при цьому “Фасад” спричиняє у ситуації, коли підлеглий обізнаний, а начальник ні.
4. “НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ” - ні відправник, ні отримувач не обізнані. Тут комунікації найбільш неефективні.
Для підвищення комунікацій застосовуються дві стратегії:
1) стратегія “експозиції” - /розкриття/ - яка вимагає аби відправник був більш відкритим та свідомим у доведенні інформації до отримувача
2) стратегія “зворотнього зв’язку” – стосується налагодження гарного зворотнього зв’язку. При цьому необхідно:
а) згода однієї сторони результативно слухати
б) згода другої сторони результативно викладати незрозумілу для першої інформацію
Існує багато підходів і настанов щодо підвищення ефективності комунікації.
10 настанов ефективної комунікації Амереканської Асоціації Менеджменту
1. прояснюйте свої ідеї перед початком комунікації
2. з’ясовуйте дійсну мету комунікації
3. приймайте до уваги всі елементи середовища комунікації як фізичні, так і людські (запитання типу: Що сказати, кому, як і коли сказати? завжди впливають на ефективність комунікацій)
4. спробуйте отримати допомогу від інших в процесі комунікацій (консультації з іншими особами)
5. слідкуйте за інтонаціями голосу при передаванні інформації так само ретельно як і за змістом повідомлення
6. передавайте як умога більше корисної інформації (Люди запам’ятовують такі повідомлення, які є короисними для них!)
7. відслідковуйте процес комунікації (звертайте увагу на зворотній зв’язок через запам’ятовування, роз’ясненя)
8. підтверджуйте свої слова конкретними діями (коли менеджер вступає в протиріччє з самим собою, говорячи одне, а думаючи про друге і роблячи третє, він дискридитує свої власні вказівки)
9. враховуйте, що сучасні комунікації впливають і на майбутні комунікації
10. намагайтеся бути гарними слухачами (більше слухайте, менше говоріть)
Тема 7 : СИСТЕМА І ПРОЦЕС КОНТРОЛЮ.
1. Поняття та процес контролю.
2. Види управлінського контролю.
3. Параметри ефективної системи контролю.
1. Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають
Модель процесу контролю /рис.7.1.(22)/
Етапи процесу контролю:
1) вимірювання реального виконання процесів, що здійснюються в організації
2) порівняння результатів реального виконання із зазделегіть встановленими стандартами
3) реакція на порівняння (корегуючі дії або зміна стандартів)
Аналіз моделі процесу контролю свідчить, що власне процесу контролю передує встановлення цілей і стандартів.
Стандарти – специфічні цілі, за допомогою яких оцінюється прогрес щодо їх досягнення. Вони визначаються в процесі реалізації функції планування.
1.В процесі вимірювання виникають 2 запитання:
1) Як вимірювати?
2) Що вимірювати?
4 основні джерела інформації для вимірювання:
а) особисті спотереження
Завантажити реферат