Теорія та практика менеджменту опрацювала декілька принципів побудови структури управління, які можна звести до наступних основних типів:
· лінійна організаційна структура
· функціональна
· лінійно-функціональна
· дивізіональна
· матрична
1. ЛІНІЙНА ОСУ
Являє собою систему управління, у якій кожний підлеглий має лише одного керівника і в кожному підрозділі виконується увесь комплекс робіт, пов’язаних з його управлінням. /див.рис.4.15.(13)/
Переваги:
· чіткість та простота взаємодії (відсутність суперечливих вказівок)
· відповідальність кожного за своє завдання
· оперативність підготовки та здійснення оперативних рішень
· чіткий контроль
· економічність (за умови невеликого розміру організації)
Недоліки:
· необхідність високої кваліфікації керівників
· значні витрати часу для проходження інформації поміж рівнями управління
· зростання кількості рівнів управління при збільшенні розмірів організації.
Різновидом лінійної ОСУ є ЛІНІЙНО-ШТАБНА ОСУ.
- для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого входять спеціалісти із різних сфер діяльності.
- штабні спеціалісти не можуть давати вказівки безпосередньо виконавцям (підлеглим лінійного керівника)
- їх повноваження стосуються порад та рекомендацій вищим керівникам та видачі вказівок за його дорученням /див.рис.14./
2. ФУНКЦІОНАЛЬНА ОСУ
Для виконання певних функцій управління створюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов’язкові для них рішення. Тобто функціональні керівники в межах своєї сфери діяльності здійснюють керівництво виконавцями. Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців, а отже, і зменшує кількість рівнів управління. До обов’язків вищого керівництва входить регулювання відносин поміж функціональними керівниками. /див.рис.15./
Переваги:
- сец.діяльність функціональних керівників
- скорочення часу на проходження інформації
- розвантаження вищого керівництва
Недоліки:
- можливість отримання суперечливих вказівок
- складність контролю
- порушення принципу одноначальства
3. ЛІНІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОСУ
Із схеми видно: функціональні керівники мають право безпосередньо впливати на виконавців. При цьому аби усунути можливість отримання виконавцями суперечливих вказівок:
а) вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника або
б) функціональному керівнику передається певна частина повноважень (влада) або
в) функціональному керівнику передається лише право рекомендації. /див.рис.16./
Переваги:
- поєднання переваг лінійної і функціональної ОСУ
Недоліки:
- складність регулювання відносин поміж лінійними та функціональними керівниками
- чинить опір здійсненню змін.
Лінійно-функціональна ОСУ ефективна при вирішенні задач, що постійно повторюються, забезпечуючи максимальну стабільність організації. Ефективна для масового виробництва з усталеним стабільним асортиментом продукції при незначних змінах в технології.
4. ДИВІЗІОНАЛЬНА ОСУ
/див.рис.17./
Групування видів діяльності за дивізіонально-організаційною структурою здійснюється із застосуванням принципу поділу праці за цілями. Це означає, що навколо певного виробництва формується організаційна єдність з автономією у здійсненні своєї повсякденної операційної діяльності.
Перехід до дивізіонально-організаційної структури означає подальший розподіл управлінської праці, який відбувається у децентралізації оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам…
(фінансова діяльність, розробка сратегії), що сконцентровані на вищому рівні управління у штаб-квартирі компанії.
Переваги:
1. невтручання в оперативну діяльність виробничих підрозділів
2. можливість вищого керівництва сконцентруватися на стратегії
3. підвищується якість рішень, що приймаються (завдяки наближенню до місця виникнення проблеми)
4. внутрішньо-фірмова конкуренція
Недоліки:
1. дублювання функцій управління на рівні підрозділів
2. збільшення витрат на утримання апарату управління
Сфера застосування:
Дивізіонально-організаційна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям з великою кількістю виробництв, життєвий цикл яких відносно довгий. /див……./
5. МАТРИЧНА ОСУ /див.рис.18(4.17)/
Матрична структура з’явилася у відповідь на підвищення ступеню динамічності середовища функціонування фірми.
Особливістю структур у такому типі середовища має бути високий ступінь адаптивності. Це можна забезпечити за рахунок тимчасового характеру функціонування структурних одиниць. В матричній ОСУ функціонують не лише постійно діючи підрозділи. Тут також формуються проектні групи, як тимчасові колективи. Співробітники проектних груп залишаються членами своїх функціональних підрозділів та повертаються в них після розформування своєї проектної групи.
Переваги:
1. цей тип ОСУ допомогає досягти високого ступеню адаптації до зовнішнього середовища
2. наявність гарних механізмів координації поміж багатьма складними та взаємопов’язаними проектами
Недоліки:
1. обмежена сфера застосування
2. виникнення конфліктів на грунті боротьби за владу поміж функціональними керівниками та керівниками проектів.
2. Вибір типу організаційної структури /основи проектування ОСУ/
Вибір типу організаційної структури підприємства може здійснюватись за допомогою використання наступних методів:
1) метод аналогії – полягає у використанні організаційних форм, які виправдали себе в організаціях з подібними організаційними характеристиками (середовище, стратегія, технологія, розмір, вік) по відношенню до проектуємої організації.
2) метод структуризації цілей – передбачає опрацювання системи цілей організації, включаючи їх кількісне та якісне формулювання і подальший аналіз організаційних структур з точки зору їх відповідності системі цілей.
3) метод організаційного моделювання – заснований на розробці різних варіантів можливих орг.структур для конкретних об’єктівуправління з наступною їх оцінкою по виконанню цих критеріїв для данного об’єкту. При цьому критерієм ефективності при порівнянні різних варіантів орг. структури виступає можливість найбільш повного і стійкого досягнення кінцевих цілей системи управління при відносно менших затратах на її функціонування.
Тема 5 : УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИМИ ЗМІНАМИ.
1. Сутність орг. змін.
2. Процес орг. змін.
3. Проведення орг. змін.
1. Організаційна зміна – це будь-яка зміна в одному або декількох елементах організації.
Зміни можуть торкатися будь-якого елемента процесу організації (рівень спеціалізації, діапозон контролю і способів групування, розподіл повноважень, створення механізмів координації тощо).
Причини, що викликають необхідність змін класифікують у дві групи:
Завантажити реферат