Стан довкілля в Україні в 1994 році

· організації незалежної служби нагляду;

· розробці форми і змісту звітної документації по безпечному поводженню з радіоактивними речовинами і відходами для аналізу ефективності впроваджуваних заходів.

ДЖЕРЕЛА ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ В НАРОДНОМУ ГОСПОДАРСТВІ

В Україні близько 5000 підприємств, установ та організацій, що використовують у своїй роботі джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ). Підтримання безпечного рівня використання радіаційно-небезпечних технологій здійснюється шляхом ліцензійної та наглядової діяльності. Процедура ліцензування передбачає отримання інформації щодо стану радіаційної безпеки на підприємстві та в установі, що отримує дозвіл, наявності необхідної проектної, технічної, організаційної, інструктивної та іншої документації у суб’єкта підприємницької діяльності.

За результатами проведення в 1994 році інспекційного нагляду за використанням джерел іонізуючого випромінювання виявлені порушення норм і правил радіаційної безпеки. Найбільш характерними серед них є:

· відсутність в проектній документації вимог (умов) радіаційної безпеки;

· відсутність дозволів регулюючих органів на використання ДІВ;

· втрата контролю над ДІВ або наявність неврахованих джерел;

· відсутність обліку джерел;

· використання ДІВ, термін експлуатації яких минув;

· незадовільна якість радіаційного контролю при поводженні з ДІВ;

· низький рівень кваліфікації обслуговуючого персоналу і пов’язана з цим незадовільна готовність до ліквідації радіаційних аварій.

Як наслідок вищезазначених недоліків — велика кількість радіаційних інцидентів, що виникають в результаті втрати контролю за ДІВ або їх викрадення. Частина джерел з часом була виявлена, але невідомі місцеперебування, стан та наслідки втрати контролю над іншою частиною ДІВ.

Послаблення контролю з боку МВС (не реєструються в органах внутрішніх справ замовлення-заявки) за придбанням і зберіганням джерел та “прозорі” кордони СНД створюють умови для контрабанди ДІВ. Необхідно зазначити, що кількість випадків збільшується.

За інформацією, що отримана від ФРН та Швейцарії, в цих країнах в 1992 році зафіксовано 15 випадків нелегальної торгівлі радіоактивними речовинами, а за два місяці наступного — 6. На початку 1994 року агентство з атомної енергії Польщі надало інформацію щодо спроби контрабанди з України до Польщі 7 джерел іонізуючого випромінювання, які були виявлені в багажному відділенні автобуса. Потужність експозиційної дози гама-випромінювання у пасажирському салоні у сотні разів перевищувала допустимі значення.

Таким чином, встановлення радіаційного контролю на державному кордоні України є актуальною проблемою сьогодення. Необхідно також підвищити ефективність та дієвість державних регулюючих органів в галузі поводження з джерелами іонізуючого випромінювання. Для цього вже існує відповідна правова база, у 1995 році було прийнято Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”.

ПОВОДЖЕННЯ З РАДІОАКТИВНИМИ ВІДХОДАМИ

Складовою ядерної та радіаційної безпеки є нормативи і технології щодо безпечного поводження з радіоактивними відходами (РАВ). Проблема РАВ полягає у накопиченні великих обсягів та у відсутності технологій, які б гарантували надійну ізоляцію РАВ від навколишнього середовища і не допускали шкідливого впливу радіації на протязі великого проміжку часу.

Обсяг РАВ на українських АЕС становить:

· рідких—близько 125000 куб.м

· твердих—близько 25000 куб.м

Щорічний приріст РАВ на АЕС становить:

· по рідким—близько 5800 куб.м

· по твердим—близько 5000 куб.м

В промисловості, сільському господарстві, медицині та наукових закладах накопичено більше ста тисяч відкритих та закритих радіоактивних джерел. За даними Міністерства охорони здоров’я України розрахункова активність твердих РАВ, що утворюються щорічно в Україні, становить близько 194 кг-екв. Ra. Майже половину з них “виробляє” м.Київ. Понад 70 мільйонів кубометрів РАВ зосереджено у відвалах та хвостосховищах гірничодобувної та переробної промисловості.

З Чорнобильською аварією пов’язана величезна кількість РАВ, точний обсяг яких ще не визначено. Існуюча практика поводження з РАВ не гарантує радіаційну безпеку населення та довкілля, що зовсім неприпустимо для України, перенасиченої об’єктами атомної промисловості та енергетики, користувачами радіоізотопної продукції, і значна територія якої зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС.

З метою забезпечення безпеки людини та навколишнього природного середовища в Україні створюється інтегрована система поводження з РАВ. Складовими цієї системи є: планування галузі, безпечне поводження на стадіях до захоронення, приповерхневе і глибоке геологічне захоронення, безпечне видобування і збагачення уранових руд, зняття з експлуатації ядерних об’єктів та відновлення довкілля. Планування галузі полягає у науковому обгрунтуванні поводження з РАВ, прийнятті законодавчих актів та нормативів, розробці національних програм, ліцензуванні, організації системи нагляду і контролю, інвентаризації та державному регістрі.

Державне регулювання безпеки поводження з РАВ здійснюється шляхом нормування, ліцензування і нагляду. На сучасному етапі важливим елементом державного регулювання є надання дозволів на здійснення діяльності, пов’язаної з РАВ. Ліцензії отримали підприємства, організації і установи, які виконують роботи в галузі поводження з радіоактивними відходами. Діапазон діяльності зазначених ліцензіатів досить широкий і охоплює галузь від проектно-конструкторських розробок до надання експертно-конструктивних послуг щодо безпеки об’єктів атомної енергетики в частині поводження з РАВ та зняття з експлуатації.

Відсутність єдиної інфраструктури галузі і належного науково-технічного її супроводу гальмують вирішення багатьох проблем, зволікання з якими може призвести до небажаних екологічних наслідків.

Аналіз, наглядова діяльність та заходи щодо підвищення рівня безпеки при поводженні з РАВ дозволяють зробити висновки щодо основних напрямків розвитку галузі. Пріоритетними повинні стати: скорочення кількості утворюваних РАВ, система якості, створення та впровадження технологій, пов’язаних з переробкою, кондиціюванням і контейнеризацією РАВ. Одночасно повинен відбуватися процес створення національної нормативно-правової бази. Основою для цього має стати основоположний у ядерному законодавстві України Закон “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”. Серед першочергових заходів, що потрібно здійснити в галузі ядерної і радіаційної безпеки, доцільно відзначити удосконалення нормативної бази, а саме:

· розробку та прийняття Закону України “Про радiацiйний захист населення”; пiдзаконних актiв до Закону України “Про використання ядерної енергiї та радiацiйну безпеку”;

· доопрацювання проектiв законiв та iнших нормативних актiв, якi розробляються безпосередньо Мiнекобезпеки України (Закон “Про зони надзвичайних екологiчних ситуацiй”, “Правила вiдшкодування шкоди, заподiяної порушеннями законодавства по охоронi навколишнього природного середовища” та iнші);