Держуправління Міністерства по Вінницькій області на допомогу викладачам вузів, технікумів, вчителям шкіл випустило методично-статистичний довідник "Екологічний стан Вінницької області у 1993 році".
Прикладів такої творчої роботи чимало. Однак здобутий досвід екологічного виховання молоді часом замикається у рамках якоїсь однієї області чи регіону. На сьогодні відсутня єдина система екологічної освіти населення. Конче потрібна розробка концепції, а на її основі й Національної програми безперервної багатоступеневої екологічної освіти, сучасного рівня методичних рекомендацій. Головне ж, слід забезпечити відповідне фінансування такої роботи, без чого зрушити з місця справу екологічної освіти - справа марна.
Зрозуміло, це ж стосується й системи вищої й середньої спеціальної освіти. Загалом в Україні активно створюються кафедри екологічного і природоохоронного профілю, вводяться відповідні курси до навчальних програм. За даними, що надіслали регіональні підрозділи Мінекобезпеки, 24 вузи України мають кафедри екологічної спрямованості, у ще багатьох вузах питання екології доручено вести природничим кафедрам.
Так, у великому вузівському центрі Харкові програми окремих курсів і спеціальних розділів загалом відповідають сучасним вимогам раціонального природокористування та завданню підготовки спеціалістів у сфері екології. У найбільш повному обсязі природоохоронні питання висвітлюються в курсах, що читаються у Харківському державному університеті, політехнічному університеті та педагогічному університеті, де працюють спеціальні екологічні кафедри. Зокрема у Харківському державному університеті діє три кафедри екологічного профілю:
раціонального використання природних ресурсів і охорони природи, геоекології і конструктивної географії, зоології і екології.
Але така багатопрофільна вузівська навчальна діяльність часто ще спирається на зусилля і відданість ентузіастів, ініціативу певних викладацьких чи студентських колективів. Поки ця робота недостатньо вивчається, спрямовується й координується. Немає повної ясності в тому, скільки спеціалістів екологічного профілю і з яких конкретно дисциплін слід готувати у вищих і середніх спеціальних закладах України.
Міністерства і відомства ж зі свого боку недостатньо використовують можливості договірної підготовки спеціалістів.
З огляду на це Міністерство охорони навколишнього природного середовища України в 1994 році узагальнило матеріали, що надійшли з вищих учбових закладів щодо наявності кафедр, факультетів з викладанням екологічних дисциплін. Опрацьовано також відомості, що надійшли з галузевих міністерств та відомств щодо наявності та потреб народного господарства у спеціалістах екологічного профілю. Узагальнені дані використано для підготовки матеріалів до Національної стратегії екологічної освіти України.
У 1994 році Міністерство відповідно до угоди з ЮНЕСКО, продовжувало роботу по організації перекладу, тиражування та розповсюдження бюлетеня ЮНЕСКО-ЮНЕП "Контакт". Підготовлені 6 випусків тиражем 1200 примірників кожний були розповсюджені по школах, вузах, курсах підвищення кваліфікації педагогів, а також серед працівників природоохоронних служб України. Міністерство надало також фінансову допомогу Саксаганському природничому ліцею Кривого Рогу на проведення у березні 1994 року екологічного фестивалю "Еко-94".
ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Важливою передумовою становлення екологічної свідомості населення, формування його активної громадської позиції є налагодження державної системи екологічного інформування. За Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" цю функцію виконує Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки. Міністерство видало чергову Національну доповідь про стан навколишнього природного середовища за 1993 рік, скорочений її виклад українською та англійською мовами.
У Міністерстві регулярно проводяться прес-конференції для представників преси, радіомовлення і телебачення, громадських організацій. У 1994 році на прес-конференціях, зокрема, було розглянуто питання організації вирішення гострих екологічних проблем ріки Дніпро й Придніпров'я, припинення експлуатації Чорнобильської АЕС, результати конференції міністрів охорони довкілля країн Центральної та Східної Європи, підсумки українсько-німецької робочої наради з проблем техногенно-екологічної безпеки в промисловості. Прес-центр надає засобам масової інформації оперативні прес-релізи та щоквартальні інформаційні бюлетені.
Чільне місце у поширенні відомостей екологічного характеру посідають друковані та електронні засоби масової інформації. Постійний аналіз публікацій преси, передач телебачення й радіомовлення, що здійснюється інформаційною службою Мінекобезпеки, показує, що в 1994 році, порівняно з кількома попередніми роками, помітно зросла увага журналістів до визначальних аспектів природоохоронної діяльності. Причому дедалі помітніше простежується прагнення інформаційних агентств, редакцій преси, радіомовлення й телебачення не лише відслідковувати поточну хроніку подій, а й аналізувати причинно-наслідкові зв'язки сучасного стану довкілля з соціально-економічними передумовами, з непростим ходом соціальних реформ у молодій незалежній українській державі, із гарантуванням її безпеки у найширшому розумінні.
Це засвідчує аналіз газетних публікацій за 1994 рік, проведений Прес-центром Мінекобезпеки України. Так, стабільно злободенними для України залишалися проблеми гарантування ядерної безпеки, насамперед ті, що пов'язані з Чорнобильською АЕС.
Про численні її проблеми - з різними, звісно, підходами й оцінками - писали практично всі газети, як центральні, так і периферійні. Зокрема, серйозний аналіз сучасної ситуації в атомній енергетиці, її місця й значення в розвитку економіки, впливу на здоров'я і умови проживання населення, стан природного середовища прозвучав у газетах "Голос України" ("Чи потрібне Україні законодавство про ядерну безпеку?"), "Всеукраинские Ведомости" ("Минприроды и ядерная безопасность"), "Вечірній Київ" ("Вартість мирного атому. Дорога в прірву") та ряді інших.
Помітну питому вагу серед природоохоронних публікацій мають проблеми, тісно пов'язані з урахуванням екологічних інтересів суспільства у процесі реалізації економічної реформи. Йдеться, насамперед, про проблему забезпечення України енергоносіями - власними й імпортними, утвердження режиму енергозбереження.
Своєрідним лакмусовим папірцем тут став проект спорудження нафтового терміналу поблизу Одеси. Як у самому суспільстві, так і серед журналістського корпусу відбулося чітке розмежування на прихильників і противників будівництва нафтотерміналу.
У численних публікаціях і виступах з цього приводу наводилися найрізноманітніші аргументи "за" і "проти" цього будівництва - аргументи не тільки суто енергетичного, а й економічного, екологічного, політичного, навіть глобально-стратегічного характеру. Весь хід цієї принципової дискусії показав:
Завантажити реферат