Стан довкілля в Україні в 1994 році

Викладені вище та інші численні факти, що мають місце у Збройних Силах України, свідчать про те, що відсутність у структурі Міністерства оборони України чітко визначеної системи дотримання природоохоронного законодавства, або його формальне існування - головна причина того, що екологічний стан об’єктів оборонного призначення в 1994 році не тільки не покращився порівняно з 1993 роком, а наблизився до критичного.

Проте сьогодні екологічний стан об’єктів оборонного призначення не перетинає критичну межу тільки завдяки різкому зниженню інтенсивності учбово-бойової та оперативної підготовки військ (навчань, польотів, походів, маршів та ін.).

Багаторічний дефіцит цільових асигнувань на природоохоронні заходи, залишковий принцип їх фінансування, низький рівень екологічної освіченості керівних кадрів, неадекватність відповідальності військового керівництва наслідкам шкідливого впливу військової діяльності на природне середовище, відсутність профілактики порушень норм екологічної безпеки - логічні похідні вказаної головної причини важкого екологічного стану гарнізонів, низького рівня природоохоронної діяльності та природокористування у частинах Збройних Сил України.

Мінекобезпеки України за останні роки вжило ряд заходів, спрямованих на покращання ситуації, що склалася, зокрема:

· до проекту Військової доктрини України розроблено розділ “Екологічні концепції військово-технічної політики” (направлено до Ради національної безпеки у 1993 році);

· до тимчасових Статутів ЗС України введені положення та статті, що визначають обов’язковість впровадження природоохоронних заходів у повсякденну службу військ;

· Міноборони та іншим воєнізованим міністерствам та відомствам надані пропозиції щодо вдосконалення відомчих природоохоронних структур, базової та курсової підготовки і перепідготовки кадрів, а також щодо активізації взаємодії та взаємоінформування про стан природоохоронної діяльності між Мінекобезпеки та оборонними організаціями;

· розроблена та направлена “Примерная методика проверки экологического состояния объекта (в/части, гарнизона)” з переліком всіх базових керівних документів;

· з Міноборони погоджені організаційні документи щодо створення принципово нових, якісних природоохоронних структур у ЗС України, розроблені відповідні положення;

· розроблені заходи щодо екологічного забезпечення реалізації п’яти комплексних програм роззброєння та конверсії ВПК та програми будівництва Державного кордону України.

Екологічні проблеми військової діяльності та її вплив на навколишнє природне середовище, а також шляхи мінімізації негативного впливу на довкілля відображені в проекті Національної програми охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів України” у розділі “Військова діяльність та конверсія ВПК”.

У той же час Мінекобезпеки України вважає, що каpдинальне вирішення проблем, пов’язаних з охороною довкілля у військовій діяльності, можливе і необхідне. Навіть за існуючого важкого економічного стану та недосконалої нормативно-правової бази, сил та засобів, що є у військах, а, головне, - важелів впливу на особовий склад, можна значно поліпшити природоохоронну роботу на об’єктах оборонного призначення, здійснивши ряд перетворень. Для цього потрібно:

· Визначити реальні потреби МО України щодо полігонів, танкодромів, аеродромів, учбових баз, підсобних господарств, баз зберігання ПММ та боєприпасів. Усю іншу інфраструктуру та землі передати у господарське викоpистання.

· Оцінити реальний екологічний стан оборонної інфраструктури, починаючи з конкретного гарнізону, об’єкта тощо, проаналізувати та розробити відповідну програму екологічного відновлення довкілля.

· Не гаючи часу вжити практичних заходів щодо створення затвердженої структури природоохоронних органів у військах, посилити правові норми та ступінь адміністративної відповідальності керівництва частин, гарнізонів за їх недотримання.

· Припинити хибну практику фінансування за залишковим принципом природоохоронних заходів, як важливішої складової соціальної політики у військах.

· Введення в гарнізонах природоохоронного режиму, близького до режиму заповідної зони. При жорсткій централізації управління та військовій дисципліні дотримання такого режиму цілком під силу майже кожному окремому гарнізону.

· Переглянути програму та плани підготовки керівного та всього особового складу Збройних Сил України з метою забезпечення неухильного дотримання природоохоронного законодавства (базова підготовка майбутніх офіцерів, курсова підготовка керівного складу та кадрів природоохоронних органів, гуманітарна підготовка особового складу).

· Доповнити статути Збройних Сил України статтями та положеннями, що конкретизують обов’язки кожного військовослужбовця щодо охорони природи в процесі учбово-бойової піготовки та персональну відповідальність за порушення природоохоронних норм.

Вимоги природоохоронного законодавства не виконуються в належному обсязі і на підприємствах військово-промислового комплексу (ВПК), які безпосередньо підпорядковані Мінмашпрому України.

Це проявляється перед усім у недотриманні екологічної політики держави під час розробки та реалізації тих чи інших дослідницьких та виробничих технологій, в тому числі вимог Закону України “Про екологічну експертизу”, у відсутності чітких напрямків діяльності та структур по утилізації (знешкодженню) промислових відходів.

Мінмашпром до останнього часу не знаходить шляхів інформування і тіснiшої взаємодії з Мінекобезпеки для більш успішного вирішення проблем охорони навколишнього середовища та природокористування в процесі виробництва продукції оборонного призначення. Традиції минулого досвіду, а саме - під маркою режимності підприємств не показувати справжню екологічну собівартість продукції, що випускається (або утилізується), - виявились набагато сильніше, ніж сучасні екологічні вимоги до будь-якого виду виробничої діяльності.

Становище, що склалося, можна виправити тільки шляхом суворого дотримання вимог природоохоронного законодавства України, використовуючи при цьому значний науково-технічний потенціал Мінмашпрому та можливості конверсії військово-промислового комплексу, а також більш жорсткі екологічні вимоги.

МІЖНАРОДНІ ПРОЕКТИ І ПРОГРАМИ

Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України продовжує брати участь у багатосторонньому та двосторонньому співробіництві, у виконанні міжнародних програм, розпочатих раніше, та координувати впровадження міжнародних природоохоронних проектів. Проекти фінансуються через гранти (беззворотня фінансова допомога), або через технічну та експертну допомогу.

Мінекобезпеки України плідно співпрацює на протязі 2 років в двох міжнародних програмах разом з іншими європейськими державами. Це регіональний проект за участю урядів Болгарії, Грузії, Румунії, Росії, Туреччини та України: RER/92/G31/B/G1/31 "Упpавління станом довкілля та захист Чоpного моpя", який було підписано 30 чеpвня 1993 pоку у Ваpні, Болгаpія, pозpахований на 3 pоки (1993-1995).