Як говорить героїня книги “Анастасія” В. Мегре, прийде ще вчений в село на город до бабусі і попросить помідор, повернеться обличчям до землі. Бо не зброя нам потрібна, не армія і не заводи, що забруднюють навколишнє середовище, а треба очиститися від внутрішнього бруду – зла і агресії. З’єднатися з Богом, з Всесвітом, і ми одержимо Царство, що знаходиться в кожному з нас. Настав час розвитку особистості, час кожному знайти в собі скарб, даний Богом, скарб, який принесе радість життя. Адже не освіта нам допомагає бути добрими, чесними, скромними, любити все таким, як є, таким, як дав нам Творець.
Страх самотності страх перед життям часто породжує помилки, за які рано чи пізно доводиться розплачуватися. “Адже ми жили в суспільстві, виховувалися в ньому і тому зовсім забули, що можемо бути самотніми. В самій глибинній серцевині свого існування ви самотні. Тому піти на кілька днів в самотність просто, щоб відчути свою самотність – прекрасно. Потому йдіть у світ, але принесіть туди свою самотність”, - говорив Ошо.
Самотня людина – це людина, яка сприймає себе. Вона рада буде всім, хто поруч, і коли ви покинете її, і коли знову прийдете. Ця людина сприймає себе, свою значимість і неповторність. Вона знає, що, ніщо не зламає її, вона сприймає світ з любов’ю. В такої людини немає страху перед майбутнім, страху за своїх дітей, вона не травмує їх своїми повчаннями. “Дитина росте тільки тоді, коли вона опирається своїм батькам, коли вона бореться з своїми батьками, коли вона віддаляється від них, проти них, вона одержує своє власне его. Вона повинна піти в сторону – життя в цьому і є. Незалежність – біль. Це боротьба, а ви можете боротися тільки то, коли ви є… Запам’ятайте: ніхто для вас не є метою, крім вас самих. Ви – мета, і ви повинні досягти себе – ніщо більше не має ціни”, - говорив Ошо. “Знання себе стається з ясним розумом, а не з розумом, затягненим знаннями. Не намагайтесь нікого змінити, навіть свого сина, навіть свого брата. Ніхто не потребує ваших спроб, тому що ви небезпечні. Ви можете тривожити, ви можете вбивати, ви можете калічити, але ви не можете допомогти перевтіленню. Поки ви не змінитесь – не лізьте в чуже життя. Якщо ви наповнені світлом, ви можете допомогти. В дійсності, тоді немає необхідності в зусиллі допомогти. Допомога витікає з вас, як світло з лампи, або аромат від квітки; чи місяць, що сяє вночі – немає зусиль від місяця, він просто сяє. Ви любите когось, але ви хочете, щоб цей хтось поводився, як річ був повністю в ваших руках. Якщо цей хтось особистість, ви не можете ним володіти; якщо ви можете ним володіти, він більше не особистість, і ви не можете його любити. Тоді він просто мертва річ, а хто може любити мертву річ. Особистість повинна бути вільною і живою, і тільки тоді ви зможете любити її. (Ошо) Отже, бути особистістю – це бути одиноким. Одинокий не відчуває необхідності бути потрібним, вона зникла. Він не залежить від ваших поглядів, не просить надавати йому значення. Якщо ви даруєте йому любов, він буде вдячний, але якщо ні, немає ніякої різниці, він так само гарний, як завжди. він однаково буде щасливий чи прийдете ви до нього в гості, чи ні. Він буде радий жити в натовпі, але якщо він живе в самотності, він також буде радий.
Наберу сам
Я тільки трошки допоможу.
“Блаженні одинокі…” – люди, котрі можуть жити самі з собою так само легко, якщо б з ними був весь світ, котрі можуть насолоджуватись собою, як малі діти.
Одинокий стає вибраним, він вибраний Богом. Тому що одинокий наколи не бажає нічого з цього світу. Він вивчився з цього світу всьому, що можливо від нього навчитися; ця школа закінчена, він пройшов через неї. Він став подібний до високої вершини, яка залишається одинокою в небі” (Ошо)
Кожна людина рано чи пізно досягає цього стану і приймає, або не приймає його. “Рай, в дійсності, не місце. якого можна досягти, це – стан свідомості. Пекло і рай існують всередині вас.
Любити життя, приймати його таким, як є, і ви пізнаєте рай. Любов завжди поза законом. Для неї немає ніяких положень і правил, правила і настанови існують тому, що ви не можете любити. “Любов зв’язана з сутністю. Любов – це участь, це віддача, не лише того, що ви маєте, але й того, чим ви є.” (Ошо)
Головне, зберігати любов до Бога, як би не руйнувалося все людське. У всьому бачити Божу волю. Не шукайте винних, не звинувачуйте ні інших, ні себе.
Людина страждає, тому що немає іншого шляху дозріти, вирости. Людина страждає, тому що лише через страждання вона може стати більш свідомою. Коли ви страждаєте – не нарікайте, не створюйте з цього муки. Підіть до церкви, помоліться, прийміть причастя, і ви одержите ключ, тобто усвідомлення. Ви не грішник, ви можете бути невежею, але не грішником. Бог не проти вас. Ви можете бути проти Бога, Він вам не мстить.
Перевтілення проходить через здачу – здавайтеся тому, що сталося, змиряйтеся
“Всяка душа, що втратила мир, повинна покаятись, і Господь простить гріхи, і буде тоді радість на душі і мир, і не треба інших свідків, а Сам Дух свідчить, що гріхи прощені. Ось знак прощення гріхів: якщо ти зненавидів гріх, то простив тобі Господь Гріхи твої”, - писав Силуан.
Зустрічайте кожен день з усмішкою. Подивіться в дзеркало і скажіть: “Ти прекрасна(ний)! Це найпрекрасніший день в моєму житті! Я легко доб’юся успіху!”
Уявіть те, що вам найбільше хочеться – і ви одержите.
Ніхто в житті нічим вас не обділяє і нічого не забирає, крім вас самих.
Ніколи не думайте, що для вас все втрачено. Намагайтеся взагалі позбутися думок – вони заважають вам бути тут і зараз, помічати все, що оточує вас, насолоджуватись сьогоднішнім днем. Ви йдете по вулиці, а думка або повертає вас в минуле, або сягає в майбутнє, і ви не зразу помітите те, що може стати для вас дуже важливим.
Любіть себе, любіть життя, любіть все, що оточує вас.
Вдумуйтеся в слова молитви, коли молитесь, і поступово зайві думки покинуть вас. Моліться за своїх ворогів з любов’ю.
Ісус страждав, але молив Господа за тих, хто розпинав його, бо не відають вони самі, що творять.
Бог створив людину. І так полюбив її, як ще ніхто нікого не любив. Господь прагнув дати людині все необхідне, щоб вона стала дійсно Божим творінням, щоб життя її було радістю і насолодою. І дав Господь людині Любов – силу, яку ніщо не зможе здолати. Це почуття безкорисне, непідвладне ні закону, ні фізичній силі.
Гляньте на немовля, яке щойно з’явилося на світ. Воно ще не вміє розмовляти, не може навіть впізнавати своїх рідних, а любити і відчувати любов вже вміє. Аж потім, завдяки турботам батьків, дитина вчиться жити розумно і забуває про Божий подарунок - Любов.
Згідно Біблії, людина була в раю, поки жила Любов’ю. А тільки-но скоштувала заборонений плід, то одержала, як наслідок гріха – розум. Так в житті людини з’явилося “его”. “Его” почало розділяти на “моє” і “твоє”, виникло бажання стати вище когось. Як ми знаємо, егоїзм – себелюбство, перевага своїх власних інтересів над іншими, над суспільними, зневажання ними. Тобто людина обрала постійний страх, замість Любові. Але Любов прощає все. І Господь простив людей. Він дав їм можливість жити на Землі, керуючись розумом, не позбавляючи людей і Любові – дару Божого, щоб через свій розум людина сама зробила вибір і знову повернулася до Любові, до уготованого їй раю. Отже, рай – це батьківщина Любові.
Завантажити реферат