Норваск

Отже, проблема поліпшення лікування таких хворих залишалася відкритою. З появою в кардіологічній практиці Норваску було проведено цілий ряд клінічних досліджень з метою вивчення впливу препарату на виживання хворих із вираженою СН (ФВ менше 30%). Зокрема, було встановлено, що Норваск ефективно збільшував ФВ і зменшував периферичний судинний опір [29]. При застосуванні стандартної терапії серцевими глікозидами, діуретиками та інгібіторами АПФ у комбінації з Норваском при лікуванні СН виявилося, що препарат здатний, на відміну від інших дигідропіридинів, підвищувати толерантність до фізичного навантаження [30, 31,32].

У великих рандомізованих багато-центрових контрольованих клінічних дослідженнях PRAISE (Prospective Randomized Amlodipine Survival Evaluation, 1996) та PRAISE-2 було доведено безпечність включеня Норваску до комплексної терапії лікування пацієнтів з АГ та/або ІХС при супутній серцевій недостатності [33, 34, 35, 36, 37].

У дослідженні SOLVD (Studies of Left Ventricular Dysfunction, 1997) для лікування СН хворих із систолічною дисфункцією до стандартної терапії додавали ніфедипін, проте він не виправдав сподівань, бо збільшувався відносний ризик розвитку фатальних і нефатальних інфарктів міокарда з 8,4 до 13% (р<0,002) та госпіталізації зі стенокардією з 13,9 до 22,6% (р<0,001).

Таким чином, всі відомі препарати групи АК, за винятком Норваску, не довели свою безпечність при систолічній дисфункції ЛШ. Тільки Норваск з точки зору безпечності можна призначати при лікуванні СН на фоні стенокардії і АГ, особливо в тих випадках, коли інгібітори АПФ, діуретики і нітровазодилататори неефективні або непоказані.

Яке значення мають результати таких досліджень для кардіології нашої держави? Відповідь очевидна, якщо звернутися до статистичних даних і динаміки показників.В Україні у 2000 р. було зареєстровано 11261 пацієнтів із кардіоміопатією (27,72 на 100 тисяч дорослих та підлітків). Щороку виявляється більше 3 тисяч (7,82 на 100 тисяч), серед яких 79,5% випадків припадає на працездатний вік. Смертність серед усього населення при цій патології у 2000 р. досягала 25,507 (в містах - 22,029, у селах - 32,895), серед чоловіків - 35,890 (в містах - 32,963, у селах - 42,154), серед жінок - 18,466 (в містах - 12,469, у селах - 24,906) і продовжує зростати. Тільки за 1999-2000 рр. серед населення вона збільшилася на 11% (в містах - на 6,8%, у селах - на 17,6%), серед чоловіків - на 12,9% (в містах - 11,8%, у селах - 14,8%), серед жінок - на 20,6% (в містах зменшилася на 3,1, у селах збільшилася на 21,8%). Середній вік померлих чоловіків становить 52,4 років (працездатного віку - 45,8), жінок - 65,9 років (працездатного віку - 43,8, у віці до 60 років - 46,7).

Головними причинами летальних випадків при дилатаційній кардіо-міопатії (ДКМП) є СН, раптова смерть і смерть від аритмії, тобто ті причини смерті, на які можна ефективно впливати, включаючи до лікування Норваск. Втрати життєвого потенціалу при цій патології у 2000 р. досягли 143 248 потенційно втрачених років життя з розрахунку у віці до 65 років. Важливість такої думки полягає в тому, що вона відповідає принципам доказової медицини (evidence-based medi-cine). На відміну від АК дигідропіридинового ряду попередніх поколінь, Норваск вважається безпечним препаратом при СН неішемічного генезу, особливо при ДКМП. Про ефективність та переваги Норваску над іншими препарати групи АК свідчать клінічні дослідження і досвід вітчизняних вчених при лікуванні СН [39], ІХС з АГ [40]. Багато дослідників стверджують, що Норваск у вигляді монотерапії АГ ефективний при досягненні цільового артеріального тиску в 76,8-80% випадків. В інших випадках цільовий тиск можна досягти шляхом комбінації Норваску з b-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ [41, 42] або діуретиками [43, 44].

При амбулаторному моніторингу артеріального тиску встановлено, що Норваск через 1 і 6 місяців лікування достовірно знижує середньодобовий і середньоденний систолічний і діастолічний артеріальний тиск та нормалізує циркадний ритм артеріального тиску. Одночасно через 6 місяців лікування зменшувалася попередньо збільшена маса міокарда лівого шлуночка та поліпшилася діастолічна функція ЛШ [45]. При лікуванні АГ побічна дія Норваску зустрічалася у 2,5 раза рідше, ніж у ретардних форм ніфедипіну (5 і 12% відповідно). Норваск меншою мірою, ніж ніфедипін, викликав надлишкову вазодилатацію, що схиляє співвідношення «користь-ризик» у бік більшої ефективності та кращої переносності Норваску [46].

Література

1. Fleckenstein A. History of calcium antagonists// Circulation Research 1983;52:I3-I16.
2. The sixth report the Joint National Committee on detection, evaluation, and treatment of high blood pressure (JNC-VI)// Arch Intern.Med.1997;157:2413-2446.
3. 1999 World Health Organization-International Society of Hypertension Guidelines for the Management of Hypertension //J. Hypertens 1999;17:151-183.
4. Васильева Н.Н., Лупанов В.П., Наумов В.Г. Оценка длительного лечения коринфаром, финоптином и их сочетанием у больных с постинфарктным кардио-склерозом с желудочковыми нарушениями ритма. // Рос. кардиол. журнал. 2000, # 4(24), с. 45-51.
5. Шлант Р.К., Александер Р.В. Клиническая кардиология. Руководство для врачей. Пер. с англ. М. - С.-Пб.: БИНОМ - Невский диалект. 1998, 576 с.
6. Toyo-Oka T., Nayler W. Third generation calcium entry blockers //Blood Press 1996; 5:206-208.
7. Регістр лікарських засобів України станом на 01.01.2001 р. Офіційне видання. 2000, 791с.
8. Маколкин В.И. Феномен «ускользания» при лечении гипертонической болезни .//Российский медицинский журнал. 2001, # 1, с. 14-16.
9. Abrams J. The brief saga of transdermal nitroglycerin discs: paradise lost //Amer. J. Cardiology 1984; 54: 220-224.
10. Коваль С.Н. Современные подходы к лечению больных с артериальной гипертензией. //Український терапевтичний журнал. 2001, 3;4, с. 64-68.
11. Chanine R.A,Feldman R.L.,Giles T.D et al. Randomized placebo-controled trial of amlodipine in vasospastic angina//J.Am.Cardiol.1993;21:1365-1370.
12. Сидоренко Б.А., Преображенский Д.В. Диапазон применения современных антагонистов кальция при сердечно-сосудистых заболеваниях. //Тер. архив. 1998, 70; 12, с. 80-84.
13. Терапевтический справочник Вашингтонского университета. 2-е русское издание. Под ред.Ч. Кэри, Х. Ли и К. Велтье. Пер. с англ. «Практика», Липпин Котт, 2000, 879с.
14. Beresford A.P., Mc Gibney D., Humphrey M.I. et al. Metabolism and kinetics of amlodipine in man //Xenobiotica 1988;18:245-254.
15. Mason R.P., Campbell S.F., Wang S.D., Herbette L.G. Comparison of location and binding for the positively charged 1,4-dihydropyridine calcium channel antagonist amlodipine with uncharged drug of this class in cardiac membranes //Nol. Pharmacol. 1989; 36: 634-640.
16. Burges R.A. Review of the pharmacology of amlodipine //J. cardiovasc. Pharmacol. 1992; 20; Suppl.A: S1-S5.
17. Nayler W.G., Gu X.H. The unigue binding properties of amlodipine: A long-acting calcium antagonist// J. Hum. Hypertens. 1991;5(suppl1): 55-59.
18. Hoise E., Bremner A.D., Fell P.J. et al. Comparison of early side effect with amlodipine and nifedipine retard in hypertension //Cardiology 1992; 80(suppl 1): 54-59.
19. Waeber B., Borges E.T., Chtisteler P. et al. Amlodipine compared to nitrendipine in hypertensive patients: The effects on toleration in relationship to the onset of action// Cardiology 1992; 80(suppl 1): 46-53.
20. Vagra K. Hypertensive effects of Tensiomin //Cardiol. Hungar 1998; 17(2):165-197.
21. Faulkner J.K., Mc Gibney D., Chasseaud L.F. et al. The pharmacocinetics of amlodipine in healthy volunteers after single intravenous and oral doses and after 14 repeated oral doses given once daily //Brit. J. clin. pharmacol.1986; 22: 21-25.
22. Frick M.H., Mc Gibney D., Tyler H.M. A dose-response study of amlodipine in mild moderate hypertension //J. Intern. Med. 1989;225:101-105.
23. Mroczek W.J., Burris J.F., Allenby K.S. et al.A double-blind evaluation of the effect of amlodipine in ambulatory blood pressure in hypertensive patients //J. cardiovasc. pharmacol. 1988; 12.Suppl.7: S79-S84.
24. Heber M.E., Bridgen G., Al-Khawaja L. et al. Twenty four hour blood pressure control with once daily calcium antagonist amlodipine //Brit. J. clin. Pharmacol.1989; 27: 359-365.
25. Deedwania P.,Cheitlin M., Das B.et al.Double blind crossover comparison of amlodipine at three doselebels and placebo in chronic stable angina //Amer.Heart J. 1989; 118:1132-1133.
26. Deanfield J.E., Detry J.-M., Lichtlen P.R. et al. Amlodipine reductes transient myocardial ischemia in patients with coronary artery disease: double-blind Circadian Antiischemia Program in Europe (CAPE trial)//J.Am.Coll.Cardiol.1994;24:1460-1467.
27. Davies R.F.,Habibi H.,Klinke W.P. et al. Effect of amlodipine, atenolol and their combination on myocardial ischemia during treadmil exercise and ambulatory monitoring// J.Am.Coll.Cardiol.1995;25:619-625.
28. Лутай М.І., Ванжура В.М. Досвід клінічного використання амлодипіну антагоніста кальцію з унікальними фармакологічними властивостями. // Ліки. 1998, N2, с. 114-117.
29. Воронков Л.Г. Антагоністи кальцію та серцева недостатність: амлодипін як засіб вибору?// Ліки. 1998, N2, с.118-120.
30. Tonkon M.J. Beneficial long-term hemodynamic and clinical effect of amlodipine in chronic heart failure// Calcium Antagonists and Heart Failure.-Cologne, Germany.-May 25.1997.-P.7.
31. Udelson L. Amlodipine - well tolerated in heart failure/ 2nd European Meeting on Calcium Antagonists.-Amsterdam, 25-27, Oct. 1995 (Congress Highlights) - P.2.
32. Packer M., Nicod P., Khandheria et al. Randomized, multicenter, double-blind, placebo-controlled evaluation amlodipine in patient with mild-to-moderate heart failure //J Am Coll Cardiol 1991;17: Suppl A: 274A.
33. Smith W.B., DcAbate A.C., Gollub S.R. et al. Beneficial long-term hemodynamic and clinical effects of amlodipine in chronic heart failure: Result of a multicenter randomized, double-blind, placebo-controlled, dose-ranging study //Circulation 1994; 90: Suppl 1:1-603).
34. No benefit of amlodipine in PRAISE-2. Available аt www. the heart.org. accessed on March 16, 2000.
35. Packer M., O’Connor M., Ghall J.K. et al. Effect of amlodipine on morbidity and mortality in severe chronic heart failure //New Engl J Med 1996;335:1107-1114].
36. Pressler M.L., Carson P.E., Miller A.B et al. Safety of amlodipine in severe heart failure: reduction of sudden death in non-ischemic heart disease //J Am Coll Cardiol 1996; 27: Supll: 281A.
37. RAISE-2: Prospective Randomized Amlodipine Survival Evaluation. Available at www.medscape.com, accessed on March 21,2000.
38. Sacata Y., YamamotoK., Mano T. Amlodipine Prevents Transition to Diastolic Heart Failure with Preserved Systolic Function in Hypertensive Rats //Circulation 2000; Suppl.: II-625:3030.
39. Cohn J.N., Ziesche S., Smith R. et al. Effect of the calcium antagonist felodopine as supplementary vasodilator therapy in patients with chronic heart failure treated with enalapril: V-HeFT III. Vasodilator-Heart Failure Study Trial (V-Heft) Study Group //Circulation 1999; 96: 856-863.
40. Сабадашин Р.О., Гашинська О.С., Шумлянський І.В., Гашинський І.В. Оцінка гіпотензивної дії амлодипіну, фелодипіну та ніфедипіну тривалої дії у лікуванні пацієнтів з гіпертонічною хворобою та хронічною серцевою недостатністю.// Нові напрямки профілактики і лікування ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії. Матеріали об’єднаного Пленуму правління Українського наукового товариства кардіологів та Асоціації лікарів-інтерністів. К., 2001, с. 178.
41. Бичко М.В., Прокоп М.М., Бичко Я.М. Сравнительная оценка эффективности применения нифедипина и амлодипина у пациентов со стенокардией, ассоциированной с гипертонической болезнью. Там же, с. 60.
42. Гусейнова Р.К., Казанбиев Н.К., Атаева З.Н. и соавт. Лечение артериальной гипертензии антагонистами кальция пролонгированного действия. //Кардиология: эффективность и безопасность, диагностика и лечение. Российский национальный конгресс кардиологов. М., 2001, с. 111.
43. Сабадашин Р.О., Гашинська О.С., Шумлянський І.В., Гашинський І.В. Оцінка гіпотензивної дії амлодипіну, фелодипіну та ніфедипіну тривалої дії у лікуванні пацієнтів з гіпертонічною хворобою та хронічною серцевою недостатністю.// Нові напрямки профілактики і лікування ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії. Матеріали об’єднаного пленуму Правління Українського наукового товариства кардіологів та Асоціації лікарів-інтерністів. К., 2001, с. 178.
44. Barris J.F., Ames R.P., Applegate W.B. et al Double blind comparison of amlodipine and hydrochlortiazide in patients with mild moderate hypertension // J. Cardiovascular Pharmacol. 1988; 12: Suppl. 7: S98-S102.
45. Glasser S.P., Chrysant S.G., Graves I. et al. Safety and efficacy of amlodipine added to hydrochlortiazide therapy in essential hypertension //Amer. J. Hypertens. 1989; 2: 154-157.
46. Купчинская Е.Г., Лизогуб И.В. Антигипертензивная и гемодинамическая активность амлодипина при его длительном применении.// Нові напрямки профілактики і лікування ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії. Матеріали об’єднаного пленуму Правління Українського наукового товариства кардіологів та асоціації лікарів-інтерністів. К., 2001, с. 172.
47. Викторов А.П., Митченко Е.И., Шараева М.Л. Эндотелиальная дисфункция как маркер побочных реакций дигидропиридиновых антагонистов кальция. Там же, с. 162.