Позамовний метод обліку витрат на виробництві застосовують, в основному, в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об”єктами обліку при цьому методі є окремі замовлення. До таких виробництв належать: судно-,турбо-,авіабудівні та інші виробництва. Кожному замовленню надають окремий номер, який зазначають в усіх документах про витрати на це замовлення.
Синтетичний облік ведуть на рахунках, а для аналітичного обліку, відокремлюють по кожному замовленню прямі витрати й по кожному виду витрат- непрямі. Непрямі витрати щомісячно розподіляють між замовленнями. Фактичну собівартість окремих замовлень (виробів, робіт, послуг) визначають або після передачі на склад, або перед здаванням замовнику безпосередньо.
Нормативний метод обліку витрат на виробництво, застосовують для щоденного виявлення відхилень від діючих норм на виробництво з метою запобігання надмірних витрат коштів підприємства.
Суть нормативного методу зводиться до того, що витрати на виробництво обліковуються з поділом їх на три елементи обліку:
1. Витрати в межах норми (плану, кошторису, квот).
2. Зменшення (екологія) або збільшення (перевитрати) витрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом тощо) в наслідок зміни під впливом технічного прогресу.
3. Відхилення витрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом, планом тощо) у бік зменшення (екологія) або збільшення (перевитрати).
Важливим елементом нормативного методу обліку витрат на виробництво є складання нормативної калькуляції. Нормативна калькуляція складається на основі діючих на початку року норм витрат на конкретний вид продукції в розрізі витрат елементами собівартості.
Витрати на виробництво продукції (виробу) відображається у звітній калькуляції (спеціальному бланку). За змістом та будовою розрізнюють звітні калькуляції, в яких наведені:
Ø Планові та звітні (фактичні) дані про собівартість продукції.
Ø Планові, нормативні зміни норм та відхилення від норм і фактичні дані про собівартість продукції.
У звітній калькуляції можуть надаватись дані про собівартість продукції за минулі облікові періоди. Крім цього, доцільно врахувати інформацію про планову (прогнозну, перспективну) собівартість продукції.
V. ВИСНОВКИ.
Калькуляція собівартості продукції являє собою багатий матеріал для аналізу, пошуку резервів виробництва.
VI. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
1. Ткаченко Н.М. “Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України” Київ.2004р.
2. Кузьмінський А.М.Кузьминський Ю.А.“Теорія бухгалтерського обліку” Київ.1999р.
3. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16липня 1999р. зі змінами та доповненнями.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”. Затверджено наказом МФУ від 31.03.1999р., № 87.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”. Затверджено наказом МФУ від 31.03.1999р. № 87.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”. Затверджено наказом МФУ від 20.10.1999р. № 246.
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”. Затверджено наказом МФУ від 08.10.1999р.№ 237
8. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено Міністерством фінансів від 30.11.1999р.
9. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999р., зі змінами та доповненнями (від 24.09.2004р.).
Завантажити реферат