створення замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції, зокрема, військової техніки та озброєння;
вирішення державою соціальних проблем (безробіття, бідність, злочинність, житлове забезпечення і т.д.) та інші.
VII. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА.
Україна самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території Республіки та порядок використання природних ресурсів. Україна має свою національну комісію радіаційного захисту населення. Україна має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.
Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління.
У сучасних умовах екологічний аспект економічної безпеки України має надзвичайно велике значення і вимагає посиленої уваги з боку держави.
Екологічні загрози за масштабністю негативного впливу можуть перевищувати наслідки будь-якої агресії. В системі економічної безпеки екологічні загрози зумовлені як зовнішніми, так і внутрішніми причинами.
Зовнішні економічні загрози мають умисний або неумисний характер. Наприклад, екологічна агресія, яка має умисний характер, може здійснюватися шляхом маніпулювання природними процесами та руйнуванням екологічно небезпечних об'єктів – атомних електростанцій, дамб, хімічних заводів тощо.
Транскордонні переміщення забруднюючих речовин завдають величезних економічних збитків, збільшують техногенне навантаження на екосистему України, призводять до поширення епідемій та різних захворювань. Під виглядом сировини, добрив та іншої продукції на територію України завозяться різного роду відходи, а відсутність дієвої системи регулювання та контролю за ввезенням відходів загрожує перетворенню України у загальноєвропейський смітник.
Однак критичний стан навколишнього середовища зумовлений здебільшого внутрішніми причинами. Це пов'язано насамперед з тим, що продуктивні сили України протягом тривалого часу розвивалися без врахування екологічних наслідків. Нині до 10 % втрат валового внутрішнього продукту відбувається внаслідок зменшення продуктивності та передчасної втрати основних фондів, природних і людських ресурсів.
Вітчизняна промисловість є однією з найнебезпечніших у світі. Це пов'язано з несприятливою структурою промислового виробництва, високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв, застарілими технологіями та обладнанням, відсутністю відповідних природоохоронних систем.
Нині обсяги відходів видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, які до того ж містять цінні корисні копалини і мають промислове значення, перевищують 25 млрд тонн, займаючи при цьому площу понад 160 тис. гектарів. Таким чином, в Україні створено сотні техногенних родовищ різних корисних копалин потенційною вартістю в десятки мільярдів доларів США придатних для промислового освоєння.
Досвід розвинених країн свідчить, що існують два основних важелі, які стимулюють екологізацію виробництва та енергозбереження. Це плата за використання природних ресурсів та природоохоронні заходи. В Україні надзвичайно важливе значення має застосування нового економічного механізму природокористування та
забезпечення природоохоронної діяльності. Сутність цього механізму полягає у впровадженні плати за користування надрами, земельними, водними та іншими природними ресурсами і насамперед за забруднення навколишнього середовища. Також слід економічно заохочувати підприємства, які застосовують маловідходні та
ресурсозберігаючі технології. Забруднення довкілля повинно стати економічно невигідним.
Основна мета запровадження еколого-економічного механізму - формування суто економічних відносин у сфері використання природних ресурсів, стимулювання раціонального і комплексного їхнього використання і відтворення, що є вкрай важливим на шляху до зменшення ресурсомісткості кінцевого національного продукту.
Ефективність зазначеного еколого-економічного механізму суттєво посилюється за умови створення відповідної системи природокористування, яка враховує також стратегічні інтереси держави та потреби майбутніх поколінь. Сприятиме цьому дотримання європейських стандартів, узгодження національного екологічного законодавства з міжнародним.
Завдяки деградації виробничого потенціалу зростає кількість аварій, катастроф, надзвичайних ситуацій, що завдає значної шкоди економічній безпеці України. Запобіганню таким катаклізмам сприятиме здійснення обов'язкової державної екологічної експертизи відповідних проектів та програм. Також необхідно створити дієву систему запобігання і реагування на аварії, катастрофи та надзвичайні ситуації.
Наслідки Чорнобильської катастрофи, в результаті якої постраждало 3,2 млн громадян, у тому числі 942 тис. дітей, ще досить тривалий час негативно впливатимуть на екологічну ситуацію в Україні, здоров'я та генофонд нації. Величезні втрати, пов'язані з мінімізацією наслідків катастрофи, соціальним захистом населення, що постраждало, забирають щорічно з Державного бюджету 10-15 % усіх коштів. Крім цього, вилучення з господарського користування значних територій вкрай негативно впливає на економічну безпеку України.[9. 121][10]
У зв'язку з цим надзвичайно важливого значення набуває створення надійної системи державного регулювання безпеки використання ядерної енергії. Негайного вирішення вимагає перетворення в екологічно безпечну систему об'єкту "Укриття" і поховання радіоактивних відходів на атомних електростанціях. Відсутність національних центрів з переробки, зберігання та поховання відходів стає серйозною перешкодою для безпечної роботи АЕС. Наявність цих проблем пов'язане з відсутністю стратегії, науково-технічної підтримки та відповідної інфраструктури, тобто інтегрованої системи безпечного поводження з радіоактивними відходами. Створення такої системи і забезпечення належних умов її функціонування є необхідною умовою подальшого розвитку ядерної енергетики.
Державна політика спрямована на охорону і раціональне використання мінерально-сировинних, земельних, водних, лісових, біологічних та інших ресурсів. Здійснення належного фінансування природоохоронних заходів сприятиме підтриманню екологічної рівноваги, відтворенню природно-ресурсного потенціалу і забезпеченню насамперед сировинно-ресурсної, енергетичної, продовольчої безпеки.
VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК.
Україна є самостійною у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку. Україна забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя.
Україна виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами країни. Національні, культурні та історичні цінності на території України є виключно власністю народу Республіки. Україна має право на повернення у власність народу України національних, культурних та історичних цінностей, що знаходяться за межами України.
Завантажити реферат