Правовий нігілізм в соціально-культурній сфері та шляхи його подолання

· по-четверте, особливий ступінь руйнівності, опозиційна і популістська спрямованість, регіонально-національне забарвлення, перехідне в сепаратизм;

· по-п'яте, злиття з державним, політичним, етичним, духовним, економічним, релігійним нігілізмом, що створюють разом єдиний деструктивний процес;

· по-шосте, зв'язок з негативізмом — ширшою течією, що захлеснула останніми роками спочатку радянське, а потім українське суспільство в ході демонтажу старої і створення нової системи, зміни способу життя.

Правовий нігілізм набув якісно нові властивості, яким він не володів раніше. Змінилися його природа, причини, канали впливу. Він заповнив всі пори суспільства, прийняв поголовний, несамовитий характер.

Основні шляхи подолання правового нігілізму — це підвищення загальної і правової культури громадян, їх правової і моральної свідомості; вдосконалення законодавства; профілактика правопорушень, і перш за все злочинів; зміцнення законності і правопорядку, державної дисципліни; пошана і всемірний захист прав особи; масова освіта і правове виховання населення; підготовка висококваліфікованих кадрів юристів; швидке проведення правової реформи і інші. Проте ясно, що правовий нігілізм неможливо ліквідовувати миттєво. Це важкий і тривалий процес.

Кінець кінцем всі форми і засоби боротьби з нігілізмом пов'язані з виходом суспільства з глибокої системної кризи — соціального, економічного, політичного, духовного, етичного. Проте багато що залежить і від активної позиції самої особи, її протидії силам зла.

Р. Ієрінг писав: «Кожен покликаний і зобов'язаний пригнічувати гідру свавілля і беззаконня, де тільки вона насмілюється піднімати свою голову; кожен, що користується благодіяннями має рацію, повинен в свою чергу також підтримувати у міру сил могутність і авторитет закону — словом, кожен є природжений борець за право на користь суспільства»[8].

Список використаної літератури

1. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н. И. Ма­ту­зова и А. В. Малько. — М.: Юристъ, 2001.— 776 с.

2. Скакун О. Ф. Теория государства и права: учебник.—Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000.— 704 с.

[1] Тургенев И.С. Собр. соч.: В 12 т. М., 1958. Т. 12. С. 389.

[2] Франк С.Л. Этика нигилизма // Вехи. Из глубины. М., 1991. С. 170, 172, 173.

[3] Мушипский И.О. Сумерки тоталитарного сознания // Сов. государство и право.,1992. № 3. С. 80.

[4] Хоймап СЕ. Взгляд на правовую культуру предреволюционной России // Госу­дарство и право. 1991. № 1. С. 121, 123.

[5] Фейербах Л. Философские произв. М., 1955. Т. 1. С. 643.

[6] Кистяковский Б.А. В защиту права. Интеллигенция и правосознание // Вехи. Изглубины. М, 1991. С. 122.

[7] Герцен А. И. Соч. Т.7. М., 1950, С. 251

[8] Иерипг Р. Борьба за право. М, 1991. С. 37.