В період сталінізму процвітав як правовий нігілізм, так і правовий тоталітаризм. Адже колесо репресій крутилося в юридичних формах, скрупульозно дотримувалися відповідні норми, інструкції. Право використовувалося як «палиця», за допомогою якої, як відомо, можна і нападати, і захищатися. Це значить, що право, залежно від того, в чиїх воно руках, здатне творити як добро, так і зло.
Сьогодні головне джерело даного зла — кризовий стан українського суспільства. Соціальна напруженість, економічні нелади, розпад ніколи єдиного життєвого простору, регіональний сепаратизм, дезинтеграція, конфронтація властей, морально-психологічна нестійкість суспільства і багато що інше не тільки не сприяють прояву правового нігілізму, але постійно відтворюють і примножують його.
Склалися ідеальні умови для тих, хто не в ладах із законом, у кого на першому плані егоїстичний інтерес. Розхлябаність, свавілля, свавілля, ігнорування правових і інших соціальних норм досягли критичної крапки, за якою починаються стихія, хаос, розлад. Втрата ж керованості, вихід ситуації з-під контролю створює тягу до «сильної руки», коли право взагалі відсовується убік. Люди випробовують страх, розгубленість, відчай. Саме тому країна потребує не тільки соціально-економічної і політичної стабілізації, але і в правовій. Більш того, правова стабілізація може неабиякою мірою сприяти зміцненню положення справ у всіх інших областях.
Нова Конституція якраз і покликана нормалізувати обстановку, забезпечити ефективну діяльність всіх державних і політичних інститутів. Проблема, проте, у тому, що прийнята на референдумі Конституція має недостатню (мінімальну) легітимність і соціальну базу, що утрудняє досягнення на її основі міцного цивільного миру і згоди.
Вона писалася і приймалася у великому поспіху, багато юристів, політологи, громадські і державні діячі вже тоді виказували серйозні заперечення проти пропонованого проекту. Проте їх голоси не були почуті. Потім саме життя підтвердило справедливість цих зауважень, виявило інші недоліки і пропуски. Тепер же все більш рішуче ставиться питання про зміну Конституції, внесення в неї поправок.
Хоча у англійців, наприклад, дотепер немає писаної Конституції. Проте це не заважає їм вважатися самою законопокірною нацією в світі. Тобто, це питання свідомості.
А на особовому рівні нігілізм виникає і як результат незадоволеності суб'єкта своїм соціально-правовим статусом, неадекватним, на його думку, власним можливостям. В цілому нігілізм виступає в теоретичній (ідеологічної) і практичній формі. Він різний в різних шарах і групах суспільства, залежить до певної міри від таких чинників, як вік, підлога, національне походження, віросповідання, посадове положення, освіта.
Не останніми причинами правового і етичного нігілізму, деформації правосвідомості є вади в слідчо-прокурорській і судовій практиці. Ще класики затверджували: є два способи розкласти націю — карати невинних і не карати винних. У нас допускається і те, і інше. Усунення цих ухилів — один з шляхів формування високої правової культури суспільства, відчуття законності і справедливості.
3. Форми виразу правового нігілізму
Правовий нігілізм багатоликий, витончений і підступний. Він здатний швидко видозмінюватися, пристосовуватися до обстановки. Існує безліч різних форм, сторін, граней його конкретного прояву. Ось лише на деякі з них, найяскравіші і очевидніші.
1. Перш за все, це прямі навмисні порушення діючих законів і інших нормативно-правових актів. Ці порушення складають величезний, важкоосяжний масив кримінально караних діянь, а також цивільної, адміністративної і дисциплінарної провини. Злісний, корисливий караний кримінал — найгрубіший і небезпечний вид правового нігілізму, завдаючий незліченної, непіддатливої точному визначенню шкоди суспільству — фізичний, матеріальний, моральний.
Криміногенна ситуація в країні оцінюється сьогодні за допомогою таких епітетів, як розгул, обвал, беззаконня. Злочинність за останні роки зросла в 8 разів і набула мафіозно-організованого характеру з переважанням жорстоких насильницьких форм. Відбулося зрощення її з корумпованою частиною держапарату, що, власне, є визначальною ознакою мафії. З'явилася «кримінальна юстиція».
Закони зневажаються відкрито, цинічно і майже безкарно. Злочинний світ диктує свої умови, веде настання на саму державу, претендує на владу. Він відстежує і частково контролює дії правоохоронних органів, використовує по відношенню ним методи шантажу, підкупу, загроз, не зупиняється перед розправою із законодавцями, журналістами, суддями, банкірами, підприємцями.
Злочинність — могутній каталізатор правового нігілізму, похмура зона якого стрімко розширяється, захоплюючи всі нові і нові сфери впливу. Крім тіньової економіки, яка була раніше, виникла тіньова політика, невидимі клани і групи тиску. Зловмисники не бояться законів, вміло обходять їх, використовуючи різного роду правові «діри» і «щілини», діючи цілком легально або напівлегально.
Слово «нігілізм» — дуже м'яке для віддзеркалення всього відбувається в даній області. Це — якась позамежна, «закони джунглів». Давно встановлені міжнародні злочинні зв'язки. Все це створює безпосередню загрозу національної безпеки країни.
2. Повсюдне масове недотримання і невиконання юридичних розпоряджень, коли суб'єкти (громадяни, посадовці, державні органи, суспільні організації) просто не співвідносять свою поведінку з вимогами правових норм, а прагнуть жити і діяти за «своїми правилами». Невиконуваність же законів — ознака безсилля влади.
Міжнародні організації і експерти оцінюють наше законодавство на «четвірку», а за його дотримання, виконання, втілення в життя ставлять «одиницю». Нижчий тільки нуль. Є над чим задуматися.
Закони легко переступають, блокують, на них не зважають, що означає свого роду соціальний бойкот, саботаж, обструкцію. Закон для багатьох став вельми умовним поняттям. Трапляється, що укази Президента України не признаються або тлумачаться на свій лад місцевими властями. Розхожа думка про те, що закони пишуться для того, щоб їх порушувати, нерідко у нас, на жаль, виправдовується. Деякі особи і структури вельми обмежено відчувають себе в конституційних рамках, вони постійно намагаються вийти з них.
Така загальна неслухняність — результат украй низької і деформованої правосвідомості, відсутність належної правової культури, а також слідство загальної розпущеності і безвідповідальності. У подібному каламутному середовищі, тобто в умовах «кримінальної демократії», вельми привільно відчувають себе всілякі ділки, нувориші, не звиклі жити згідно із законом. Легально і напівлегально відмиваються «брудні гроші», перерозподіляються матеріальні блага, суспільство розшаровується на «дуже багатих» і «дуже бідних».
3. Війна законів, видання суперечливих, паралельних або навіть взаємовиключних правових актів як би нейтралізують один одного, розтрачувавши марно свою силу. Нерідко підзаконні акти стають «надзаконними». Юридичні норми, що приймаються у великій кількості, не стикуються, погано синхронізовані. В результаті виникають щонайгостріші колізії.
Завантажити реферат