Зміст
Вступ
1. Біографія Президента Мексики Вісенте Фокса
2. Прихід Фокса до президентства
2. „Касетний” й інші скандали
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Сімдесят один рік тривало в Мексиці панування інституційно-революційної партії, яка виявилася після повалення КПРС найстаршим у світі довгожителем у державного керма. І от нарешті її владі прийшов кінець: на президентських виборах проти кабінету Франсіско Лабастіди проголосували більшість виборців. Наступним президентом країни стає Вісенте Фокс, кандидат Партії національної дії, глава альянсу за зміни.
У Мексиці з’являється не просто новий президент. Ще не надягши президентську стрічку, Вісенте Фокс входить в історію як перший опозиційної президент змін. Він переміг кандидата правлячої партії, висуванці якої 12 разів підряд займали вищий державний пост. Контраст між яскравим, харизматичним, емоційним, настроєним на перемогу Фоксом і сірим, млявим статичним Лабастідой був очевидним. Але не тільки цим "переграв" новий президент колишню систему. "Мій проект - це заклик до мексиканців почати разом просуватися до демократії, до розвитку на загальне благо. Я пропоную уряд, діяльність якого будуть визначати найкращі люди країни. Я пропоную уряд, що буде діяти відкрито, ясно, чітко", - говорив він своїм виборцям.
1. Біографія Президента Мексики Вісенте Фокса
Вісенте Фокс Кесада народився 2 липня 1942 року в Мехіко в багатодітній родині заможного підприємця.
Середню освіту В.Фокс одержав у школі єзуїтів у місті Леон. В 1964 році закінчив економічний факультет Іберо-американського університету в мексиканській столиці, в 1970 році - аспірантуру Гарвардського університету за фахом "Управління бізнесом".
В 1964 році влаштувався на роботу в мексиканську філію компанії "Кока-Кола" як диспетчер по доставці готової продукції. Працездатність, неабиякі організаторські здатності й інші ділові якості дозволили В.Фоксу за короткий строк зробити запаморочливу кар'єру. В 1965 році його призначають окружним адміністратором, в 1966 році - районним адміністратором, в 1968 році - регіональним менеджером. В 1970 році він зайняв пост директора по маркетингу, а в 1975 році став наймолодшим в історії компанії "Кока-Кола" президентом її мексиканської філії.
В 1979-1988 роках В.Фокс - генеральний директор з питань стратегічного планування групи підприємств "Фокс" й одночасно - радник Мексикано-американської торговельної палати.
В 1988 році він почав свою політичну кар'єру як активіст правоцентристської Партії національної дії (ПНД). Після свого обрання депутатом В.Фокс активно виступав проти корупції в правлячій у той час Інституційно-революційні партії (ІРП) і структурах державної влади, став відомий як активний прихильник розвитку в Мексиці конкурентноздатного сільського господарства, малого й середнього бізнесу.
В 1991 році брав участь у виборах на пост губернатора штату Гуанахуато, однак зазнав поразки від кандидата ІРП. Виявивши властиві йому наполегливість і послідовність, В.Фокс в 1995 році вдруге балотувався на пост губернатора штату й переміг з більшою перевагою.
В 1999 році був висунутий кандидатом у президенти від коаліції "Альянс за зміни", у яку, крім ПНД, увійшла також Екологічна партія "зелених" Мексики. Проводив передвиборну кампанію під гаслами демократизації політичної системи країни, боротьби з 70-літньою партійною гегемонією ІРП, викорінювання корупції й підтримки підприємництва[1].
На президентських виборах 2 липня 2000 року Фокс здобув перемогу з перевагою в 7 % над кандидатом від ІРП й 1 грудня 2000 року став на посаду глави держави.
В.Фокс виступає за зміцнення позицій Мексики в міжнародних і регіональних справах. При цьому його відрізняють прагматизм, прагнення зберегти в зовнішній політиці країни її традиційні установки й самостійну спрямованість, гнучко враховувати міжнародні справи як США й Канади, так і ведучих держав Латинської Америки.
У внутрішній політиці В.Фокс взяв курс на проведення перетворень, спрямованих на подальшу демократизацію мексиканського суспільства, вирішення назрілих соціальних проблем. Він є прихильником проведення реформ виборчої системи країни, у сфері фінансів й енергетики.
Добре володіє ораторським мистецтвом. Говорить спокійно, з розстановкою, чітко й переконливо. У полеміці стриманий і неагресивний. Демонструючи близькість до простого народу, у виступах схильний до імпровізації, вживання образних порівнянь, прислів'їв і приказок. Разом з тим, на офіційних заходах воліє суворо дотримуватися заздалегідь підготовлених текстів.
В.Фокс має якості харизматичного політика, що проявляються в спілкуванні з людьми - увага й доброзичливість. Твердо відстоює власну думку. Енергійний, відрізняється високою працездатністю, вміє організувати роботу колективу в складних умовах.
Захоплюється верхівковою їздою. Улюблений відпочинок - кінні прогулянки на околицях приналежного йому ранчо Сан-Крістобаль (штат Гуанахуато). Однак, перенесена в 2003 року складна операція на хребті обмежує в цьому плані можливості президента.
Фокс став засновником благодійного фонду для дітей-сиріт "Каса Куна Аміго Даніель", заснував популярний в штаті Гуанахуато загальноосвітній навчальний заклад "Інстітуто Лукс".
У липні 2001 року вдруге одружився з Мартою Саагун, що була секретарем президента. Вона народилася в 1953 року, пройшла курс навчання в університетах Дубліна й Кембриджа, має веселий і товариський характер. В.Фокс ніжно ставиться до дружини, прислухається до її порад, заохочує активну суспільну діяльність.
У Президента Мексики четверо дітей, усиновлених у попередньому шлюбі.
2. Прихід Фокса до президентства
Звикати до президентського крісла Вінсенті Фоксу напевно не довелося. Змінився лише характер завдань - протягом досить тривалого часу він обіймав посаду президента компанії "Кока-Кола" у Мексиці й Латинській Америці. Можна скільки завгодно абстрактно стверджувати, що в керуванні великою компанією й державою багато загального. Проте порівнювати навіть такий гігантський концерн, як "Кока-Кола", з будь-яким, навіть самою маленькою державою, некоректно. До того ж говорити, наскільки успішно застосовував менеджерські навички Вінсенте Фокс, можна буде тільки після певного проміжку часу.
Слід зазначити, що шлях Фокса-бізнесмена був значно менш тернистим, чим його політичний шлях. Для того щоб здійнятися від простого експедитора, що об’їздив всі дороги країни, до регіонального президента, йому треба було всього десять років, тоді як сходження від рядового члена Партії національної дії до президента зайняло 24 роки.
Мабуть, уперше він змусив заговорити про себе в загальнонаціональному масштабі, досить своєрідно відреагувавши на перемогу в президентських виборах 1988 року Карлоса Салінаса. Тоді він став перед телекамерами із прикріпленими до вух обгорілими виборчими бюлетенями. Так він виразив свій протест проти маніпуляцій у ході виборчої кампанії. Не виключено, що саме ця витівка стала причиною поразки Фокса, що висував свою кандидатуру на губернаторських виборах у рідному штаті - його успішно "прокотили". Офіційно, - виборці, хоча існує чимало натяків, що перемогу, як говориться, у нього попросту "украли". Голосний протест, затіяний Фоксом, змусив президента Салінаса звільнити "узурпатора". Проте губернатором тоді Фокс так і не став - президент своїм рішенням поставив на цю посаду іншу людини. Добре хоч – однопартійця Вінсенте.
Завантажити реферат