Друга класифікація заснована на предметному критерії, в залежності від того, до якого виду приватноправових відносин відносяться уніфіковані норми. За цим критерієм виділяються комплекси уніфікованих норм (колізійних і матеріальних), призначених для регулювання відносин, що є предметом галузей, підгалузей, інститутів приватного права. Наприклад, уніфікація зобов’язального права, права власності, інтелектуального права, спадкового права, сімейного права, транспортного права і т.д. Сюди ж відноситься й уніфікація цивільного процесуального і господарсько-процесуального права. За предметним критерієм зручніше за все показати реальний стан уніфікації міжнародного приватного права, її досягнення, і навпроти, відставання в будь - яких областях.
Найбільш високий ступінь уніфікації права, особливо матеріального, досягнуто в області зовнішньоекономічних відносин. Головним чином уніфіковані правові норми, що регулюють договір міжнародної купівлі-продажу (Віденська конвенція 1980 р., Нью-йоркська конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 р., Конвенція про право, застосовному до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів, 1986 р. і ін.), нові види договірних зобов’язань (Оттавські конвенції про міжнародний фінансовий лізинг і міжнародний факторинг 1988 р.), міжнародні розрахунки, міжнародні перевезення. Великі досягнення досягнуті в уніфікації правових норм регулюючих інтелектуальну власність, міжнародний арбітражний процес. Навпроти, в таких сферах, як сімейно-шлюбні відносини, спадкові відносини, що тісно зв’язані з національними історичними, культурними, релігійними особливостями, успіхи уніфікації незначні.
Особливе положення в класифікаційному ряді уніфікації занижують договори про надання правової допомоги. У них містяться уніфіковані норми по цивільному процесі (підсудність, виконання судових дорученні, визнання і виконання судових рішень і ін.) і, виходить, їх можна включити в класифікацію за предметним критерієм. Однак часто такі договори містять уніфіковані колізійні норми по широкому колу приватноправових відносин і окремі матеріальні приватноправові норми. Отже, їх можна віднести до змішаної уніфікації в широкому змісті слова, що включає і першу, і другу класифікацію.
Третя класифікація зв’язана з класифікацією міжнародних договорів, насамперед заснованої на їхньому суб’єктному складі. По суб’єктах міжнародні договори поділяються на багатобічні (у тому числі універсальні і регіональні), двосторонні. В залежності від цього розрізняють уніфікації універсальну, регіональну, двосторонню.
Універсальна уніфікація призначена для всіх держав, відповідно міжнародні договори, які втілені в таку уніфікацію, відкриті для загальної участі. Наприклад, Віденська конвенція 1980 р. відкрита для приєднання всіх держав (ст. 91). Регіональна (чи локальна) - це уніфікація, здійснювана в межах обмеженого кола держав (наприклад, держав одного географічного чи району в рамках інтеграційних утворень).
Результати регіональної двосторонньої уніфікації, як правило, більш істотні. Так, Україна за рідкісним винятком не приймає участі в універсальних договорах, спрямованих на уніфікацію колізійних норм у різних сферах приватноправових відносин, в основному розроблювальних Гаазькою конференцією по міжнародному приватному праву. Відзначимо, що ці договори взагалі не одержали великого поширення й універсальними їх можна назвати лише формально, виходячи з їхнього призначення для всіх держав. Реальний результат їх дії дуже далекий від «універсальності». Разом з тим, Україна є учасницею великого числа партикулярних договорів про правову допомогу. В результаті, у нашій країні діють уніфіковані на двосторонній основі колізійні норми по широкому колу приватноправових відносин, що створює більш сприятливі умови для співробітництва між відповідними державами.
Україна бере активну участь і в регіональній уніфікації, здійснюваної в рамках СНД.
Міжпарламентська Асамблея прийняла спеціальний документ «Основні (напрямку зближення національних законодавств держав-учасників Співдружності». У ньому зазначено широке коло областей, в яких необхідне зближення законодавства: економічні зв’язки, транспорт, статус суб’єктів господарювання, трудові права, інвестиції, патентне право та ін. Відзначимо найбільш важливі договори, прийняті державами членами СНД в області уніфікації приватного права. Це - Угода про загальні умови постачань товарів між організаціями держав-учасників СНД 1992 р., Угода про порядок вирішення спорів, зв’язаних зі здійсненням господарської діяльності 1992 р., і Угода про порядок взаємного виконання рішень арбітражних, господарських судів на територіях держав-учасників СНД 1998 р., Угода про співробітництво в області інвестиційної діяльності 1993 р., і Угода про захист прав інвесторів 1997 р., Конвенція про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р., Євразійська патентна конвенція 1994 р.
Істотних результатів досягла уніфікація права, здійснювана між країнами Латинської Америки. Насамперед - кодекс Бустаманте 1928 р. Дотепер цей договір залишається (неперевершеним актом, що уніфікує, в області колізійного права. Крім кола держав - юридичних учасників Кодексу його положення застосовуються й в інших латиноамериканських державах в силу «розумності і доцільності». Починаючи з 1975 р., кожних п’ять років проводяться конференцій по міжнародному приватному праву, на яких було прийнято більш 20-и конвенцій, що уніфікують і колізійні, і матеріальні, і процесуальні норми. На конференції в Мехіко в 1994 р. була прийнята Міжамериканська конвенція про право, застосовному до міжнародних контрактів, що зайняла важливе місце в системі колізійного регулювання зобов’язань по міжнародних комерційних контрактах.
3. Форми застосування наслідків процесу уніфікації
Таких форм чотири:
1. укладення міжнародних договорів, які містять уніфіковані норми, щодо інститутів міжнародного приватного права;
2. прийняття державами так званих примірних законів чи інших рекомендацій, які вироблені спеціально створеними для цього органами;
3. застосування міжнародних торгівельних звичаїв;
4. прийняття рекомендованих міжнародними організаціями зразкових форм договорів.
4. Значення процесу уніфікації
Процес уніфікації відіграє одну з головних ролей в міжнародному приватному праві, а саме:
1. Цим процесом створюється єдина регулювання цивільних та інших відносин з іноземним елементом (зовнішньоторгіваельні угоди), беруться до уваги особливості міжнародних економічних зв’язків, які є суттєвими але не завжди можуть бути враховані в нормах національного законодавства;
2. У процесі уніфікації враховуються інтереси учасників зовнішньоторгівельного обороту (покупця - продавця) і виробити загально прийняте рішення яке є обов’язковим для всіх суб’єктів міжнародного приватного права;
3. Уніфікація міжнародного цивільного процесу посилює охорону прав учасників зовнішньоторгівельного обороту та полегшує процесуальну діяльність суду.
Завантажити реферат