Особливості застосування уніфікованих норм. З розглянутого вище випливає, що уніфіковані норми взагалі і міжнародного приватного права зокрема, діють як національно-правові норми. Однак ні колізійні уніфіковані норми, ні матеріальні приватноправові уніфіковані норми не скасовують аналогічних норм внутрішнього права, а діють паралельно з ними. При цьому вони не зливаються з нормами внутрішнього права в єдиний масив, а зберігають у ньому відособленість, обумовлену їх договірним походженням.
Передбачається це тим, що уніфіковані норми зберігають зв’язок з міжнародним договором, в рамках якого вони були створені. Зв’язок з міжнародним договором породжує ряд особливостей їхнього застосування. Насамперед, договір визначає сферу дії застосування уніфікованих норм. Вона завжди відповідає сфері застосування відповідних внутрішніх норм права. Наприклад, колізійна норма Радянсько-польського договору про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і кримінальних справах 1957 р. (у редакції 1980 р.), що встановлює застосування до спадкових відносин законодавства держави, громадянином якого був спадкодавець в момент смерті (ст. 42), призначена тільки для рішення колізій між російським і польським законами. Просторова сфера застосування внутрішніх колізійних норм (наприклад, п. 1 ст. 169 Основ 1991 р., що передбачає застосування для регулювання спадкових відносин закону останнього постійного місця проживання спадкодавця) практично нічим не обмежена вони застосовуються, навіть у відношенні невизнаних держав.
Міжнародний договір визначає і предметну сферу застосування уніфікованих норм, і вона буде відрізнятися від предметної сфери аналогічних норм внутрішнього права. Так, норми Віденської конвенції 1980 р. призначені для регулювання зобов’язань за договором купівлі-продажу за умови, що сторони мають комерційні підприємства на території різних держав.
Договірне походження уніфікованих норм визначає специфіку їхнього тлумачення. Уніфіковані норми повинні тлумачитися у світлі цілей, принципів і змісту відповідного міжнародного договору, також повинні заповнюватися пробіли в комплексі уніфікованих норм відповідного договору. Часто дане положення включається в текст самого договору. Наприклад, згідно ст. 7 Віденської конвенції 1980 р. при її тлумаченні слід враховувати її міжнародний характер і необхідність сприяти досягненню однаковості в її застосуванні, пробіли підлягають дозволу відповідно до загальних принципів, на яких вона заснована. Але навіть, якщо розглянуте правило тлумачення не включено в текст міжнародного договору, що уніфікує, його застосування випливає з Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. Ст. 31 установлює положення, застосовуване до будь-якого міжнародного договору він повинний тлумачитися «у світлі об’єкта і цілей договору».2
Метою будь-якого міжнародного договору, що уніфікує, є забезпечення однакового регулювання визначеного виду трансграничних приватноправових відносин. Для її досягнення недостатньо наявності однакових (уніфікованих) колізійних чи матеріально - правових норм. Необхідна однакова практика їхнього застосування, що припускає однакове тлумачення. Сказане підтверджується тим, що багато договорів прямо дають тлумачення термінів і понять, що входять в уніфіковані правові норми, встановлюючи їхній зміст. Наприклад, ст. 3 Сеульської конвенції про установу багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій, 1985 р. «для цілей дійсної Конвенції» розкриває зміст деяких термінів і понять. Таке тлумачення є обов’язковим у національно-правовій практиці договірних держав, що сприяє однаковості застосування уніфікованих норм.3
Договірне походження визначає і тимчасові рамки дії уніфікованих норм. Вони здобувають на території держави, що бере участь в договорі, юридичну чинність не раніше того моменту, коли договір набирає сили. Навіть якщо держава ратифікувала договір (чи іншим способом виразило свою згоду на його обов’язковість), але він не набрав сили (зокрема, коли договір не набрав необхідне число ратифікацій), уніфіковані норми не діють. Припинення дії договору веде до припинення дії відповідних уніфікованих норм. Односторонній вихід держави з договору також припиняє дія відповідних уніфікованих норм на території даної держави.
На зміст і практику застосування уніфікованих норм впливають зміни, внесені державами в текст договору у процесі його здійснення. Приведені випадки зв’язку уніфікованих норм з їх міжнародним договором не є вичерпними. Але вони в достатній мірі підтверджують специфіку розглянутих норм, що визначає їхнє особливе місце в системі міжнародного приватного права.
В результаті, у національному праві України по тому самому питанню можуть існувати різні правові норми - уніфіковані (колізійні, матеріальні і процесуальні, регіональні і двосторонні, внутрішні) тобто, які містяться в законах і підзаконних актах.
5. Органи уніфікації міжнародно – правових норм
Головну підготовчу роботу по уніфікації норм міжнародного приватного права здійснюють під егідою спеціалізованих установ ООН.
1. Існує така міжнародна інституція як Гаазька конференція з міжнародного приватного права 1893 року. Після другої світової війни було прийнято статут цієї конференції 1955 року. Цією конференцією розроблено близько 35 конвенцій, це:
- міжнародна купівля – продаж товарів;
- сімейні відносини;
- відносини, які виникають із спадкування;
- міжнародний цивільний процес.
2. Міжнародний інститут з уніфікації приватного права 1926 року, штаб квартира в Римі. Під егідою цієї організації було створено Конвенцію про однаковий закон міжнародної купівлі – продажу товарів, 1954 р., Міжнародний туристичний контракт, Конвенція про міжнародний факторинг, 1988 р.
3. Комісія ООН з права міжнародної торгівлі, було розроблено Віденську конвенцію ООН про міжнародну купівлю – продаж товарів, 1980 р.
4. Спеціалізовані установи ООН, Міжнародна морська організація, Всесвітня організація інтелектуальної власності і інші.
Існують міжнародні організації, що спеціалізуються на уніфікації права: Гаазька конференція по міжнародному приватному праву, Римський інститут по уніфікації приватного права, Комісія ООН по праву міжнародної торгівлі. Частіше міжнародні організації, створені для організації співробітництва між державами в конкретних областях, займаються також уніфікацією права в цих областях, наприклад, Міжнародна морська організація (ІМО), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна організація праці (МАРНОТРАТ), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) і ін. Використання структур і механізмів міжурядових організацій полегшує і прискорює процес підготовки і прийняття міжнародних договорів, спрямованих на уніфікацію права.
ВИСНОВОК
Уніфікація правових норм в міжнародному приватному праві має велике значення. По – перше, договірне походження визначає і тимчасові рамки дії уніфікованих норм. Вони здобувають на території держави, що бере участь в договорі, юридичну чинність не раніше того моменту, коли договір набирає сили. Навіть якщо держава ратифікувала договір (чи іншим способом виразило свою згоду на його обов’язковість), але він не набрав сили (зокрема, коли договір не набрав необхідне число ратифікацій), уніфіковані норми не діють. Припинення дії договору веде до припинення дії відповідних уніфікованих норм. Односторонній вихід держави з договору також припиняє дія відповідних уніфікованих норм на території даної держави.
Завантажити реферат