Якщо ми щось пригадуємо, згадуємо, впізнаємо, то це працює на процес пам’яті – відтворення.
Усі ці процеси відносяться до будь-якого виду пам’яті, до будь-якої форми. Запам’ятання проходить ціле направлено, але може йти і саме по собі. Збереження проходить під час сну уночі, а під час неспання не бере ніякої участі у нашому особистому я. Цей процес має такі форми: пізнавальна, згадування, пригадування, спогади.
Молодший шкільний вік характеризується значними якісними змінами, які відбуваються в розвитку пам’яті дитини. Під впливом навчання в неї формується логічна пам’ять. Дослівність запам’ятання, що спостерігається в дітей цього віку зумовлюється не віковими особливостями, а рядом факторів їх життєвого досвіду.
Позитивне в дослідженні запам’ятання – важливий засіб нагромадження словникового запасу і культури дитячого мовлення, розвитку довільної пам’яті.
У молодшому шкільному віці значно підвищується здатність заучування і відтворювання. Зростає продуктивність запам’ятання. У цьому віці продуктивність запам’ятовування підвищується – конкретного матеріалу на 28%, абстрактного – на 68%, емоційного – на 55%. [8;54]
Ефективність запам’ятовування матеріалу зростає за рахунок оволодіння учнями досконалішими мнемічними прийомами. Порівняно менше зростає продуктивність запам’ятання конкретного матеріалу, його зображення. Інтенсивність розвиває точність запам’ятовування тексту.
Розвиток пам’яті молодших школярів полягає в зміні співвідношення мимовільного і довільного запам’ятовування (у бік зростання ролі довільного), образної та словесно – логічної пам’яті.
При вмілому керуванні учні можуть виділяти у зрозумілому для них матеріалі опорні пункти, головні думки, пов’язувати їх між собою і завдяки цьому успішно їх запам’ятовувати.
У молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток довільної пам’яті, довільне запам’ятовування, відтворення.
Розвиток довільної пам’яті не означає послаблення мимовільних видів запам’ятовування. Вони відіграють важливу роль у збагаченні досвіду молодших школярів. У дітей довільне запам’ятовування буває найбільш продуктивним тоді, коли запам’ятовуваний матеріал стає змістом їх активної діяльності, хоч ця діяльність і не має спеціального мнемічного спрямування.
Дослідження С. Г. Бархатової, П. П. Пальцевої, В. І. Самохванової, З. М. Істоміної показують, що є певні але дуже варіативні відношення між повнотою, швидкістю і міцністю запам’ятовування та їх зміною на різних вікових ступенях розвитку дітей. [8;63]
Спеціальні вивчення міцності і швидкості запам’ятання показують, що в цілому за цими показниками пам’ять школярів поліпшується з віком. Проте за даними Є. Меймана, здатність до заучування з віком зростає, а міцність запам’ятання спадає. За даними С. Г. Бархатової міцність запам’ятання зростає в період від 2 до 5 класу. [8;67]
У молодшому шкільному віці істотні якісні зміни відбуваються в тому що і як зберігає пам’ять. Переважання в навчальному матеріалі словесного змісту починає швидко розвиватися в них уміння запам’ятовувати словесний, часто абстрактний матеріал.
Переважання запам’ятання наочного матеріалу зберігається протягом усього періоду початкового навчання.
Найбільш різко зростає можливість запам’ятання словесного матеріалу внаслідок застосування спеціальних мнемічних прийомів. Найменш різко зростає продуктивність пам’яті при запам’ятанні конкретних предметів і їх зображення.
Змістова пам’ять має великі переваги порівняно з механічною і виявляється в особливостях відтворення засвоєного матеріалу (А. Біне, Е. Мейман, А. А. Смирнов, О. П. Нечаєв та інші). [2;102]
Ці особливості зводяться до таких:
1) діти змінюють малознайомі важкі слова або поняття більш звичними (будова – будинок, огорожа – тин);
2) пропускають деякі деталі, подробиці, передають основне;
3) можуть змінити порядок викладу, послідовність окремих епізодів, не порушуючи логіки;
4) доповнюють сприйнятий текст від себе рядом подробиць і деталями, які прикрашають відтворюване;
5) можуть узагальнено викладати факти, подробиці, характеристики, доповнюючи власним міркуванням, оцінками.
Змістове запам’ятання підвищує процес пам’яті. Час збереження матеріалу подовжується, тобто міцність пам’яті підвищується.
Змістова обробка сприйнятого матеріалу істотно змінює й хід процесу забування. Якщо матеріал заучується але не осмислюється, він швидко забувається, і до кінця латентного періоду учень зберігає в пам’яті лише безладні клапті сприйнятого тексту.
Перехід до змістової пам’яті здійснюється в процесі загального розумового розвитку школяра.
Зберігається в пам’яті такий конкретний матеріал, який закріплюється в пам’яті з опорою на наочність, яка є необхідною для розуміння того що запам’ятовується.
Абстрактний матеріал дає краще запам’ятовувати загальний ряд факторів (наприклад взаємозв’язки між окремими географічними явищами).
Конкретно – образний характер пам’яті молодших школярів виявляється в тому, що діти вирішують з такими складними завданнями як співвідношення, ділення тексту на частини, якщо при цьому є опора на наочність .
Щодо довільного та мимовільного запам’ятання в учнів молодшого шкільного віку, то мимовільне запам’ятання, яке здійснюється в активній розумовій діяльності дітей, продуктивніше, ніж довільне запам’ятання, що відбувається в звичайних умовах і не має мнемічної спрямованості.
Деякі психологи вважають, що у дітей молодшого шкільного віку на першому місці стоїть механічне запам’ятання. С. Мейман вважає, що логічна пам’ять починає переважати тільки в 13 – 14 років. В. Штерн думав, що розуміння слів для дітей не має великого значення.[1;96]
Відтворення представляє труднощі у зв’язку з тим, що воно потребує уміння ставити – ціль, активізувати мислення, яким молодші школярі починають користуватися при заучуванні. З віком діти при відтворені підсилюють мислительну обробку в плані систематизації та узагальнення. В результаті вони відтворюють навчальний матеріал більш вільно та зв’язно.
Процес забування залежить від того як діти запам’ятовують, які прийоми використовують.
1.2. Методи діагностики пам‘яті.
Досліджуючи опосередковану та короткочасну пам’ять учнів молодшого шкільного віку проводились такі методики як “Піктограма“, “Асоціації“ (для дослідження опосередкованої пам’яті), “Запам’ятання геометричних фігур“, “Запам’ятання слів“ та “Запам’ятання чисел“ (для дослідження короткочасної зорової пам’яті).
Методика "Піктограма" була розроблена радянським психологом А.Р. Лурією у 30х роках 20го століття. Цю методику мною було взято із джерела №7. За допомогою даної методики досліджуються особливості опосередкованого запам‘ятання та його продуктивності.
Слідуюча методика "Асоціації" була розроблена мною на снові подібної методики яка розроблена у джерелі №7. Її суть у тому, що до кожного із 15 слів слід підібрати якусь із сорока карточок де зображено предмети.
Методики "Запам‘ятання слів" та "Запам‘ятання геометричних фігур" були розроблені мною для дослідження короткочасної зорової пам‘яті. Їх суть у тому, що відразу після пред‘явлення дев‘яти геометричних фігур на окремих карточках та десяти слів також на окремих картках, діти відтворюють те, що запам‘ятали.
Завантажити реферат