Зміст
Вступ
Розділ І. Проблема вікових особливостей пам‘яті молодших школярів у психологічній літературі.
1.1. Проблема вікових особливостей пам‘яті учнів початкових класів у наукових джерелах
1.2. Методи діагностики пам‘яті.
Розділ ІІ. Методичні засади дослідження.
2.1. Методологічні засади експериментального дослідження опосередкованого та короткочасного запам‘ятання.
2.2. Методи, методики і процедури дослідження
Розділ ІІІ. Результати психодіагностичного дослідження вікових особливостей пам‘яті молодших школярів.
3.1. Результати дослідження опосередкованої пам‘яті учнів початкових класів.
3.2. Результати дослідження короткочасної пам‘яті учнів початкових класів.
Підсумок
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність дослідження.Вибрана дана тема, тому що слід приділити необхідну увагу розвитку пам‘яті учнів молодшого шкільного віку.
Багато відомих психологів займалися даною темою вивчаючи пам‘ять. Проблемами пам‘яті займалися нейрофізіологи та біохіміки, медики та зоологи. Питаннями: "Що таке пам‘ять?", "Як вона діє?", "Як її покращити?" – людство займалось давно. Вже в Древній Греції була розроблена мнемонологічна система. З древніх часів до нас надійшли поради щодо покращення пам‘яті. А.О. Смирнова, З.М. Істоміна, М.М. Шардакова, О. М. Леонтєва, П.І. Зінченко у своїх працях говорили, що запам‘ятовування не є відбитком предмета [3;42]. В.І. Самофанова, З.М. Істоміна, П.П. Пальцева, С.Г. Бархотова показали, що є певні відношення між повнотою, швидкістю і міцністю запам‘ятовування [2;114].
За даними С. Г. Бархатової міцність запам‘ятовування зростає в період від 2-го до 5 го класу. За А .Біне, А.А. Смірновим, Є.Мейманом, О.П. Нечаєвим змістова пам‘ять має великі переваги порівняно з механічною. Мене зацікавили такі аспекти вивчення даної теми, як опосередкована та короткочасна пам‘ять учнів молодшого шкільного віку. Так як ці процеси пам‘яті широко вивчено, але з більш старшими дослідженими.
Об‘єкт – процес розвитку пам‘яті у молодшому шкільному віці.
Предмет – особливості короткочасної та опосередкованої пам‘яті учнів молодших класів.
Мета. Проводячи методики для дослідження особливостей короткочасної та опосередкованої пам’яті у різних вікових групах молодших школярів (2 – 4 класи) порівняти їх результативність та зробити висновки. Виявити порушення пам’яті у її прийомах та функціях (якщо можливо, надати консультативну допомогу і зробити висновки щодо цього). Дослідити зорову, слухову, словесно логічну, емоційну та інші види пам’яті та запам’ятовування (зосереджуючи увагу на різні вікові групи молодших школярів, тобто з 2 по 4 класи). Розглянути в загальному форми і процеси пам’яті людини (короткочасну та довготривалу пам’ять; запам’ятовування, збереження і відтворення).
Гіпотеза – припускаю, що результати дослідження короткочасної та опосередкованої пам‘яті матимуть середній рівень розвитку пам‘яті навіть у порівнянні між 2, 3 і 4 класами.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати наукову літературу з питань розвитку пам‘яті в молодшому віці.
2. Вивчити види, типи, формита процеси пам‘яті.
3. Вивчити вплив пам‘яті на учнів 2-4 класів у навчальній діяльності.
4. Вивчити опосередковану та короткочасну пам‘ять учнів 2-4 класів.
Наукова новизна.
Вперше на матеріалі уроків математики та української мови у 2-4 класах було досліджено особливості функціонування опосередкованої та короткочасної пам‘яті.
Практичне значення.
Отримані в результаті курсової роботи дані щодо особливостей опосередкованої та короткочасної пам‘яті учнів молодших класів дозволять оптимізувати вивчення учнями деяких тем на уроках математики та української мови.
Розділ І. Проблема вікових особливостей пам‘яті молодших школярів у психологічній літературі.
1.1. Проблема вікових особливостей пам‘яті учнів початкових класів у наукових джерелах.
Відображення людиною раніш сприйнятого шляхом його зберігання і дальшого відтворення є функцією пам’яті.
Сучасні дослідження в галузі фізіології пам’яті показали, що механізми її дуже складні. Запам'ятання, а потім відтворення зумовлені особливою властивістю нервової тканини – пластичністю, що зв’язано з наявністю в нервовій тканині особливих білкових сполук рибонуклеїнової кислоти (РНК).
Роль асоціацій у діяльності пам’яті показав ще старогрецький філософ Арістотель, хоч під цим він розумів зв’язки, що їх суб’єктивно встановлює сама людина. Тобто такі, які вона вносить у навколишній світ, а не ті, що відображають суб’єктивні відношення між явищами.
Характеризуючи пам’ять вчені виділяють види, типи, форми, процеси пам’яті. Розглядаючи їх ширше можна визначити і підтипи, підвиди пам’яті. Це взагалі досить непростий психічний процес.
Відповідно до того змісту, який зберігає людина, розрізняють рухову, емоційну, змістовну пам’яті. Також залежно від особливостей зв’язків, що утворюються між частинами сприйнятого матеріалу, розрізняють так звану механічну, логічну пам’ять. Залежно від аналізатора, за допомогою якого щось сприймається є зорова, слухова і рухова пам’ять.
Охарактеризуємо пам’ять за її видами.
Два найголовніших види пам’яті – образна (сенсорна, перцептивна) та словесно логічна пам’ять.
Третій вид – емоціональна пам’ять, та четвертий – рухова.
Образна пам’ять – це пам’ять на образи. Вона характерна для художників, архітекторів, письменників.
Словесно логічна пам’ять – це пам’ять на думки, на хід розмірковувань, на значення слів, висловлювань. Вона переважає у науковців і вчених.
Під емоціональною пам’яттю розуміють пам’ять на почуття, переживання, та різні емоції. Вперше її ввів у психологію П. Станіславський. [3;68]
Рухова ж пам’ять – це відповідно пам’ять рухи, яка генетично виникає найпершою. Вона переважає у людей, які займаються спортом, танцями.
Залежно від протікання процесу пам’яті вона є мимовільна та довільна.
За тривалістю закріплення і зберігання виділяють короткочасну, довготривалу та оперативну.
Зі слів психолога П. П. Блонського процеси пам’яті подібні містку, перекинутому від порівняно простих психічних процесів (зір, слух .) до складних функцій мовлення, мислення, волі.[3;26]
Робота пам’яті людини залежить від характеру людини і від складених звичок, і від засвоєних нею способів роботи над собою.
У психології виділяють такі процеси пам’яті: запам’ятання, збереження, відтворення та забування.
Запам’ятання – це процес самого “народження”, відбивання згадувань. Або, як кажуть фізіологи, “виникнення слідів пам’яті” в мозку людини.
Процес збереження не досить вивчений, недосягнутий на сьогодні – процес збереження сліду. Наш сон – одна із форм цього процесу пам’ яті.
Завантажити реферат