Політична система суспільства

Відокремленість громадянського суспільства від держави не означає, що воно перебуває поза сферою державного впливу. Так чи інакше держава регу-лює всі суспільні відно­сини — від сімейних до політичних, однак це регулю-вання може здійснюватись як на основі закону, котрий у правовій державі є результатом суспільного консенсусу, так і шляхом довільної регламентації з боку різних державних структур і посадових осіб, нерідко всупереч суспільним інтересам. Громадянське суспільство перебуває поза межами такої довільної регламентації з боку держави. Воно повинно мати певну автономію щодо держави як політичного інституту.

Конкретизації уявлень про громадянське суспільство сприятиме з'ясуван-ня його структури.

Громадянське суспільство має таку саму структуру, як і суспільство в цілому. Її складають багатоманітні суспільні від­носини — економічні, соціаль-ні, полі­тичні, соціокультурні тощо та їх суб'єкти, за винятком держави.

Економічною основою, фундаментом громадянського сус­пільства є не-державна власність на засоби виробництва. Вона може існувати в індиві-дуальній і колективній формах. Суб'єктами різновидів індивідуальної власності виступають індивіди та домашні (сімейні) господарства. Колективною є Влас-ність акціонерних товариств, кооперативів, релігійних і громадських об'єднань та організацій, трудових колективів різних форм господарювання тощо. Наяв-ність у громадян власності на засоби виробництва робить їх незалежними від держави в економічному відношенні. І навпаки, тотальне одержавлення влас-ності, наприклад за соціалізму, ліквідує економічну основу громадянського сус-пільства, ставить гро­мадян у повну залежність від держави як роботодавця.

Поряд з правом приватної власності важливе значення для громадянсь-кого суспільства має гарантована державою свобода підприємницької, трудової і споживчої діяльності.

Соціальну структуру громадянського суспільства скла­дають різноманіт-ні соціальні спільності — класові, етнічні, демографічні, професійні тощо та відносини між ними. Такі спільності є в будь-якому суспільстві. Особливість громадян­ського суспільства полягає в наявності у ньому класів власників засо-бів виробництва, економічною основою існу­вання яких є недержавна, перед-усім приватна, власність. Характерною рисою соціально-класової структури сучасного розвиненого громадянського суспільства є переважання в ній так званого середнього класу як прошарку людей з відносно високим рівнем мате-ріального достатку.

Первинний соціальний осередок громадянського суспіль­ства — сім'я. Це — заснована на шлюбі або кровній спорід­неності мала група, члени якої пов'я-зані спільністю побуту, взаємною відповідальністю і взаємодопомогою. Як со-ціаль­ний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, що регламентують взаємовідносини подружжя, батьків, дітей та інших родичів. Сім'я є найбільш сталим інститутом громадянського суспіль­ства, який зберігає певну автономію стосовно держави навіть у тотально одер-жавлених суспільствах.

Елементами політичної структури громадянського сус­пільства виступа-ють недержавні політичні інститути, основ­ними з яких є політичні партії, гро-мадські організації і суспільні рухи, органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації. У політологічній літературі нерідко висловлюється думка про неполітичний характер громадян­ського суспільства, тобто про відсутність у ньому політичних інститутів і відносин. Така позиція необгрунтовано залишає поза межами громадянського суспільства, зокрема, політичні партії, громадсь-ко-політичні організації, засоби масової інформації, які є найважливішими засо-бами впливу грома­дянського суспільства на державу.

Політичні відносини як відносини з приводу влади притаманні і грома-дянському суспільству, однак у ньому вони не є державно-політичними і висту-пають як відносини між недержавними політичними інститутами. Найважливі­шим політичним інститутом громадянського суспільства є політичні партії. Це — добровільні об'єднання громадян, що виконують у громадянському суспіль-стві низку важливих функцій: вираження соціальних інтересів, ідеологічну, по-лі­тичної соціалізації, формування громадської думки тощо. Водночас політичні партії є найважливішою ланкою, яка з'єднує громадянське суспільство з держа-вою; передусім саме завдяки їм здійснюється представництво багатоманітних соціальних інтересів на державному рівні. У разі оволодіння державною вла-дою та чи інша партія стає суб'єктом дер­жавно-політичних відносин і в такій якості не виступає інститутом громадянського суспільства. Це стосується не лише правлячої партії, а й усіх інших тією мірою, якою вони є носіями держав-ної влади.

Інституціональними елементами структури громадян­ського суспільства є багатоманітні громадські організації. Політичними інститутами є ті з них, які тією чи іншою мірою впливають на здійснення державної влади, тобто висту-пають як групи інтересів. Групами інтересів є передусім громадсько-політичні організації — професійні, жіночі, молодіжні, ветеранські тощо. Інші громадські організації як групи інтересів виявляють себе лише ситуативно — у разі без по-середньої чи опосередкованої взаємодії з політичними інститутами.

Управлінська діяльність в адміністративно-територіальних одиницях дер-жави — областях, районах, містах тощо — поділяється на місцеве управління і місцеве самоврядування. Місцеве управління є державним управлінням, що здійсню­ється центральною владою або адміністрацією вищестоящого тери-торіального рівня управління, як правило, через призна­чувані вищестоящою владою адміністративні органи. Місцеве самоврядування — це діяльність самого населення терито­ріальної одиниці — територіальної громади — та її виборних органів з управління місцевими справами. Місцеве самовря­дування є не управлінською діяльністю взагалі, а лише діяльністю самого населення з управління власними спра­вами. Лише в цьому значенні місцеве самоврядуван-ня є інститутом громадянського суспільства.

На органи місцевого самоврядування можливе покладення завдань дер-жавного управління. Під час виконання цих завдань відповідні органи діють уже не як місцеве само­врядування — інститут громадянського суспільства, а як органи державного управління.

Важливим політичним інститутом, за допомогою якого громадянське суспільство справляє істотний вплив на державу, є засоби масової інформації. Інститутом громадян­ського суспільства можуть бути лише недержавні засоби масової інформації, а саме політичним інститутом вони виступають тоді, коли виконують політичну функцію, взає­модіючи з політичною владою, державою.

Структуру духовної сфери громадянського суспільства складають соці-окультурні відносини, а її елементами є школа, церква, різноманітні культурно-мистецькі заклади — тією мірою, якою вони виступають як недержавні утво-рення. Духовне життя громадянського суспільства характеризується ідеологіч-ною багатоманітністю. Воно несумісне з пануванням єдиної ідеології, з так званою державною ідеологією, насад­жуваною ідеологізованою державою.