Політична система суспільства

В Україні нині налічується більш як тисяча офіційно зареєстрованих гро-мадських організацій. Провідне місце серед них належить тим які виражають інтереси суспільних класів. Це об’єднання найманих працівників ( профспілки ) і підприємці. Головне завдання профспілок – захист інтересів найманих праців-ників у відносинах з підприємцями і державою. За соціалізму профспілки вис-тупали інструментом державної політики, діяли під керівництвом комуністич-ної партії, тоді як у демократичному суспільстві вони покликані бути не залеж-ним і рівноправним партнером у відносинах з державою. В Україні єдине у минулому й поки що найчисленніше міжгалузеве профспілкове об’єднання – Федерація профспілок України – все ще значною мірою продовжує залишатися інструментом державної політики і є далеким від назрілих за нових соціально-економічних умов потреб захисту інтересів трудящих.

У процесі розвитку підприємництва, формування класів власників засобів виробництва в Україні з’являються численні об’єднання підприємців. Як і профспілки, вони прагнуть до представництва відповідних інтересів на держав-ному рівні. Основними формами такого представництва є лобіз і зв’язки з політичними партіями.

Ще одним напрямом становлення громадянського суспільства в Україні є виникнення численних недержавних засобів масової інформації – періодичних друкованих видань, радіо-, теле-, відео програм та інших форм поширення ма-сової інформації. Однак ситуація з недержавними засобами масової інформації склалася так само, як і з політичними партіями – вони стали обслуговувати вузькогрупові і навіть персональні інтереси орієнтуватися на підтримку окре-мих політиків, замість того щоб бути „четвертою владою”, виражати інтереси громадянського суспільства у його взаємодії з державою.

Головний зміст процесу становлення громадянського суспільства у сфері духовного життя складає формування духовної культури на основі принципів ідейного й політичного плюралізму, національних і світових культурних над-бань. Особливе значення при цьому має формування громадянської політичної культури як культури активної політичної участі.

Нерозвиненість політичних інститутів і відсутність розвиненої демокра-тичної політичної культури громадянського суспільства в Україні поки що не дають йому можливості контролювати державу. Нинішній стан взаємодії гро-мадянського суспільства й держави характерний більшою мірою для авторитар-ного, ніж для демократичного, політичного режиму. Зміна співвідношення між державою і громадянським суспільством на користь останнього в подальшому залежатиме як від розвиненості самого громадянського суспільства, особливо його політичних інститутів, так і від становлення держави як правової і демо-кратичної. Провідною стороною в нерозривній єдності держави і громадянсь-кого суспільства є останнє. У кінцевому підсумку держава завжди є такою, яким її робить суспільство.

Висновки

Україна подолала початковий етап перехідного періоду — проголошення незалежності й набуття атрибутів державності — і перейшла до етапу розвитку демократи­чних процесів, політичного та економічного облаштуван­ня, обравши демократичний тип політичної системи суспільства. Все чіткішими стають кон-тури сучасної, по­вноцінної та цивілізованої країни з політичною та економіч-ною визначеністю. Але цей процес відбувається скла­дно, суперечливо, на тлі перманентних криз у політич­ній, економічній, соціальній та духовній сфері.

У процесі трансформації політичної та економічної систем в Україні три-ває пошук ефективної моделі розви­тку економіки. Очевидно, що нова економ-мічна система не може бути «чистим» капіталізмом, який переважав усе­редині XIX ст. Тим більше що в розвинених країнах домінують змішані суспільства. У них взаємодіють ринок як засіб підвищення ефективності економіки і система коригування ринку як засіб досягнення оптимально справедливого розподілу доходів через структуру соці­ального законодавства.

Модель економічного розвитку України передбачає поетапне здійснення цілеспрямованої, науково обґрунто­ваної програми виходу з кризи шляхом поєд-нання регу­люючого впливу державних органів на економіку і запро­вадження ринкових відносин. Ключовим чинником у створенні економічної сфери, спри-ятливої для підприєм­ницької діяльності, є держава, яка, не втручаючись у діяльність приватних підприємств, управляє ринком і підтримує його, стримує негативні тенденції через відпо­відні юридичні важелі — програми оподатку-вання, моне­тарну політику. Держава покликана дбати про поєднан­ня приватних і суспільних інтересів.

Здійснюючи стратегію виходу з економічної кризи, важливо брати до ува-ги, що перехід суспільства від тота­літарного устрою до демократичного не від-бувається за кілька років. Економіка України потребує суттєвих структурних змін, а це неможливо без формування меха­нізму відтворення цілісної націо-нальної економіки (за роки незалежності так і не вдалося його сформувати). То­му потрібні всебічно обґрунтована концепція економіч­них реформ, відповідні управлінські структури, профе­сійно підготовлені кадри, які б досконало воло-діли меха­нізмами перетворення сучасної економіки. У ситуації, коли першочер-говим завданням є розв'язання проблем модернізації економіки і прискорення темпів розвитку країни, існує спокуса встановити авторитарний режим.

Та застосування авторитарних методів управління мати­ме лише тимчасо-вий успіх. А формування соціально орі­єнтованої економіки неможливе без ут-вердження демо­кратичної, соціальної, правової держави.

З огляду на реалії й особливості суспільного життя в Україні, становлення та розвиток її політичної системи характеризуватимуть такі параметри:

— подальший розвиток і вдосконалення політичних відносин шляхом відкриття максимального простору для самоуправління суспільства на всіх рів-нях його соціаль­но-політичної організації;

— побудова справді демократичної, соціальної, право­вої держави з ефек-тивно діючим парламентом, професій­ним висококваліфікованим урядом, неза-лежними судо­вими органами;

— формування інститутів громадянського суспільства як співтовариства вільних людей і їх самодіяльних орга­нізацій, політичних партій, рухів, профспі-лок, коопера­тивів, асоціацій;

— розвиток політичної свідомості та політичної куль­тури суспільства й особистості як на загальнодержавно­му, так і на побутовому рівні;

— забезпечення необхідних умов для вільного розви­тку нації загалом і кожного етносу зокрема, формування та підвищення національної свідомості й самосвідомості, національної культури;

— удосконалення діяльності ЗМІ, підвищення їх ролі в регулюванні полі-тичних відносин, управлінні суспільс­твом, формуванні політичної свідомості та політичної культури суспільства і кожного громадянина;

— своєчасне самооновлення політичної системи з ура­хуванням внутріш-нього та міжнародного становища України (постійна самоадаптація).

Гармонізація політичної системи українського суспільства разом з ефек-тивними економічними перетво­реннями покликані забезпечити політичну та економічну безпеку держави, високий життєвий рівень її громадян.