проти злочинного оглуплювання дітей і молоді брехливою більшовицькою «наукою», газетою, радіом, театром, мітингами та всією безтолоковою агіткою сталінського режиму.
Боремося:
за гідність і свободу людини,
за право визнавати явно свої переконання,
за свободу всіх віросповідань,
за повну свободу совісті.
УІІ
Боремося:
проти тиранії і терору більшовицької кліки,
проти жахливого режиму НКВД у колгоспах, фабриках, заводах, армії, флоті, партії, комсомолі, школі і хаті.
Боремося:
за право працюючих виявляти відкрито свої політичні переконання словом і друком, відбувати прилюдні збори та творити свої політичні, громадські та професійні організації.
УІІІ
Боремося:
проти економічного визискування України та всіх поневолених Москвою народів,
Боремося проти колгоспів, котрі є найстрашнішою системою кольоніяльного визиску,
Боремося проти невільництва у фабриках і заводах,
проти ограблювання громадян із злиденних здобутків важкої праці,
проти насильного виселювання з рідної землі.
Боремося за те, щоб кожний поневолений Москвою нарід міг вповні користуватися багацтвами своєї землі та здобутками щоденної праці.
Боремося під кличем: уся земля селянам, без колгоспів і без поміщиків.
Боремося за те, щоб у Самостійній Українській Державі кожний селянин був самостійним заможним господарем, кожний робітник власником своєї праці, кожний громадянин вільною людиною.
ІХ
Боремося за те, щоб Український народ став повним, незалежним господарем своєї землі і щоб увійшов у велику сім'ю вільних, державних народів світу.
Встане Україна і розвіє тьму неволі!
Через повний розвал московської імперії, шляхом Української Націоналістичної Революції та збройних повстань усіх поневолених народів здобудемо Українську Державу та визволимо поневолені Москвою народи.
Валіть московську тюрму народів!
Свобода всім поневоленим!
Воля і Самостійність України — смерть Москві.
Постій, 1940 р.
Провід Організації Українських Націоналістів.
У квітні 1941 р. у Кракові відбувся II Великий Збір ОУН, який розробив програму боротьби з російською імперією - СРСР:
Із постанови Другого Великого Збору
Організації Українських Націоналістів
квітень 1941 р.
Ідея Суверенної Соборної Української Держави стала в нашому столітті основою українського світогляду та нового політичного руху, руху націоналістичного, що в вогні боротьби проти наїзників, оформився в окрему політичну організацію — в Організацію Українських Націоналістів.
II Великий Збір в 1941 р. являється на шляху нашої боротьби започаткуванням нового етапу дороги до тих же самих найвищих і незмінних ідей українського націоналізму, що за них боролись ми ввесь час. Другий етап боротьби не значить заперечення й перекреслення першого. Це дальший конечний ступінь вперед. Без досвіду минулої боротьби він не був би можливий. Нове політичне положення, відмінності умовин революційної праці й далекосяглі наслідки нашої роботи вимагають політичного дозброєння й найдоцільнішої тактики боротьби. Під кутом тих вимог II Великий Збір ОУН виносить свої постанови.
Програмові постанови
1. Організація Українських Націоналістів визнає, що боротьба за силу й добро української нації є основою нашого світогляду; всесторонній розріст, сила, здоров'я й добробут українського народу — це наша найвища ціль.
2. Тільки вповні Суверенна Українська Держава може забезпечити українському народові свобідне життя й повний всесторонній розвиток усіх його сил.
3. Тільки шляхом революційної боротьби з наїздниками здобуде український народ свою державу.
4. Тільки справедливий, націоналістичний суспільний лад буде основою сили Української Держави й основою вільного життя всього народу.
Тому Організація Українських Націоналістів бореться:
1. За Суверенну Соборну Українську Державу, за владу українського народу на українській землі.
2. За Організацію Української Держави на основах сильної влади, сильної національної армії й фльоти та одної політичної організації провідного національного активу.
3. За плянову організацію цілого господарського й суспільного життя на таких основах:
а) рівність усіх українців у правах і обов'язках супроти нації й держави;
б) поділ на рівні заняття й фахи та відповідно до цього виробничі й професійні організації, побудовані на засаді продукційного солідаризму й рівноправності всіх працюючих;
в) власником усієї землі й вод, підземних і надземних багатств, промислу й шляхів комунікації — є сам Український Народ і його держава;
г) українська земля українським селянам, фабрики й заводи українським робітникам, український хліб — українському народові, вільна ініціятива вільних людей;
загальне й повне право власности на продукти своєї праці; обмежене приватне, кооперативне й спілкове право власності на господарювання землею й верстатами для тих, які в них працюють;
державна власність важкого промислу й транспорту; вільна торгівля нижчих ступнів;
законне обмеження зисків, усунення всякої спекуляції та самоволі й недбальства в господарці;
інтенсивна розбудова всіх галузей народного господарства, щоб воно стало основою могутності Української Держави;
пов'язання в цілому житті вільної творчої ініціятиви праці й власності громадян — ініціятивою, власністю, організованістю її контролею держави — в одну нерозривну цілість;
д) законна участь робітників у кермі й зисках підприємств, — за кращу працю — краща платня; забезпечення законом найменшої платні за працю, вистарчальної на повне удержання робітника та його рідні; забезпечення здорових умовин праці в копальнях, фабриках, верстатах та всіх місцях праці; забезпечення платних відпусток і заспокоєння всіх потреб здоров'я й культури;
е) загальне й повне забезпечення на старість та в випадках каліцтва й нездібности до праці всіх громадян є основою багатства народу й у першу чергу здібности й праця всіх членів національної спільноти. Тільки праця й її видайність є мірилом вартості кожної одиниці та основою її суспільного становища.
4. За плянову організацію українською державною владою народного здоров'я, розросту й тугості української раси шляхом:
а) загальної, обов'язкової, безплатної лікарської опіки й використання всіх здобутків лікарських наук та лікувальних заведень для цілого народу;
б) допомоги багатодітним родинам;
в) опіки й охорони матерів і дітей;
г) піднесення стану народного відживлення, мешкання й рівня цілого життя;
д) плекання фізичного здоров'я народу.
5. За організацію шкільництва на основі загального, безплатної освіти для всієї української молоді й особливого виховання здібної дітвори;
за перевиховання цілого українського народу в дусі власних традицій української історії;
за усунення чужих розкладових впливів;