ОУН(б) і УПА розуміли, що потрібний надпартійний політичний орган, який об`єднав би всі національно-визвольні сили українського народу. Внаслідок кропіткої консолідаційної підготовки у липні 1944 р. біля села Недільна на Самбірщині під охороною загонів УПА за участю представників усіх частин України відбулися збори, на яких був створений тимчасовий підпільний український парламент — Українська Головна Визвольна Рада (УГВР).
Провід ОУН, керівництво УГВР великого значення надавали роз'яснювально-пропагандивній роботі серед населення. До цього було залучено ряд видатних українських публіцистів, які у 40-х роках підготували для тиражування у підпільних друкарнях ОУН і УПА науково-популярні праці, де висвітлювалися ідейно-політичні основи національно-визвольної боротьби, викривалася московська політика кривавого колоніального гніту і визиску поневоленої України.
Для консолідації широких народних мас навколо державницької ідеї ОУН(б) потрібен був час. Проте швидкий наступ радянської армії у другій половині 1943 р. не дав змоги українському рухові опору, очоленому ОУН(б), перетворитись на значну третю силу, реальну альтернативу нацистам і більшовикам.
На старорадянській території України місцевий рух опору залишився слабшим від Західної України, бо на Заході організована діяльність націоналістів тривала два десятиліття, а на Сході - здебільшого лише 2 роки. Звісно, страх "східняків" перед владою, вирощений десятиліттями нелюдської практики комуністичних каральних органів, не міг бути подоланий за такий короткий період. Широкі прошарки населення ще не повірили у свої сили, хоч як це не намагались довести бандерівці, та й активістів ОУН(б) на старорадянській території України було непропорційно мало до загальної кількості населення.
У суворих умовах підпілля склалася відповідна організаційна структура ОУН. На 1 січня 1946 р. діяло робоче бюро з трьох осіб Центрального проводу ОУН, 5 краєвих („Москва", „Одеса", „Буг-2", „Карпати", „Поділля"), 14 окружних проводів, 41 надрайонний, 200 районних, кущових, станичних організацій ОУН. Організації ОУН існували в багатьох вузах, технікумах, училищах, середніх школах.
Ще 12 листопада 1945 р. Провід ОУН надіслав інструкцію, в якій визначався ряд найважливіших завдань українського підпілля. Акцентувалася увага на підготовці кадрів підпільників, вихованні їх на героїзмі українських патріотів, які загинули у боротьбі за відновлення державності (Євген Коновалець, Ольга Басараб, Дмитро Білас, Василь Данилишин, Іван Климів-Легенда, Дмитро Мирон-Орлик та ін.). Вказувалось на необхідність посилення національно-роз'яснювальної роботи серед вояків УПА, молоді, особливо уродженців східних областей України: «Ми, щоб здобути Схід у 1942 році, вислали туди людей, які, пробиваючи цей рухомий кордон, платили життям. Сьогодні цих українців маємо тут. Ми мусимо пам'ятати, що, здобуваючи Схід, робимо більш як половину революційної роботи. Без Сходу української держави нам не здобути. Тому «Лицем до Сходу!» Агітувати робітників, інтелігентів, партійців, москалів, грузинів і всіх інших навіть енкаведистів. Останніх словом і кулею».
Важливою структурою у підпільній боротьбі була Служба Безпеки (СБ). В інструкції зазначалося: «Коли ми хочемо боротися з такою сильною і вишколеною поліційною інституцією, як НКВД — мусимо створювати такий самий сильний апарат із своєї сторони».
Збройна боротьба українського підпілля тривала до середини 50-их років. Така боротьба була можлива завдяки постійній допомозі повстанцям з боку населення, що засвідчено численними документами і матеріалами.
Сьогодні ОУН діє в Україні як громадська організація, зареєстрована Міністерством юстиції України 24 вересня 1993 року і налічує біля 1500 членів.
Вона видає газету-тижневик "Українське Слово", журнали -"Український засів", "Розбудова держави", "Самостійна Україна", "Смолоскипи" (молодіжний).
Із програми партії:
Націоналізм є свідомим і підсвідомим прагненням нації до самореалізації, до повного розвитку власних духовних і фізичних сил, що виявляється в зростанні націоналістичної свідомості народу і в тій жертовності та самопосвяті, з якої націоналістично свідомі одиниці і групи боролися у визвольних змаганнях і утверджують нині самостійну державу.
ОУН обстоює належне Конституційне забезпечення влади в Україні з метою запобігання непорозумінь і конфліктів між різними владними структурами вгорі і на місцях.
Сильна президентська влада у даному випадку є найбільш демократичною, тобто реально відповідає інтересам переважної більшості народу. ОУН вважає, що парламент повинен законодавче закріпити за Україною статус президентської республіки.
Вищі владні структури України повинні виробити глибоку продуману концепцію національної безпеки України, завданням якої була б як нейтралізація агресивних намірів суміжних з Україною держав, так і заходи щодо подолання байдужого ставлення до України важливих міжнародних організацій та окремих великих країн.
Україна мусить залишатися нейтральною державою, не повинна дозволити втягнути себе у військові структури СНД, що практично позбавило б Україну власної армії, а тим самим державної незалежності. Україна в перспективі повинна бути без'ядерною державою, однак її ядерне роззброєння повинно вестися паралельно із ядерним роззброєнням інших ядерних держав.
Кінцевою метою економічниих реформ, що впроваджуються в Україні, має стати створення потужного промислового комплексу з високою продуктивністю праці і закладеними в нього можливостями подальшого економічного зростання, який забезпечив би європейські стандарти життя і підніс би Україну на рівень високорозвинених цивілізованих країн світу.
Остаточним наслідком приватизаційних процесів на селі має бути новий переділ земель. Права власності на землю повинні мати виключно громадяни України.
Освіта в Україні має розвиватися на грунті українознавства, обов'язкового знання державної мови, історії, духовних надбань та народнх традицій України. Суть націоналізму - самовіддане служіння і самопосвята Батьківщині - повинні стати концептуальною основою українського освітянства.
Змістом і головною метою виховання та навчання повинна бути гуманістична орієнтація на окрему людину, на розвиток всебічно гармонійної особистості. Самореалізація індивіда, вибір ним власної життєвої дороги повинні починатися зі школи, з пізнання світу і Божих законів.
Духовне відродження нації неможливе без відновлення доброчинної, виховної, миротворчої ролі Церкви.
Програма ОУН не ставить на меті перетворення організації на партію і жодним своїм положенням не спрямована проти інших політичних угруповань, які теж визначають своїм програмовим завданням розбудову Української держави.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
Науково-дослідний центр історії національно-визвольних змагань України «Літопис Нескореної України» ---------------------------- Львів-1997
Завантажити реферат