Юридична платформа ОУН

Диявольський терор московсько-большевицького режиму не підірвав сил і прагнень українського народу до самостійницького державного життя. Боротьбу за відновлення Української Соборної Держави очолила створена у лютому 1929 р. Організація Українських Націоналістів на чолі з Євгеном Коновальцем.

Навколо ОУН об'єдналися люди, що хотіли бути творцями української історії, яких окриляла українська національна ідея. Вони були готові за неї віддати своє життя. З ОУН тісно співпрацювали або ж були її членами талановиті письменники, публіцисти, поети. Основними друкованими органами ОУН були часописи «Розбудова нації», «Сурма» та ін.

Хоч визначити кількість членів ОУН надзвичайно важко, за приблизними підрахунками напередодні другої світової війни вона налічувала від 20 до ЗО тисяч чоловік. Число симпатиків визначалося сотнями тисяч. Перевага в її рядах молодих, самовідданих людей зробила ОУН головним рушієм національно-визвольної політики.

Великим політичним екзаменом для ОУН стали події у 1938-39 рр. на Закарпатті. 26 жовтня прем'єром автономної Карпатської України став о.Августин Волошин. Тоді ж з ініціативи ОУН сформовано військову організацію — Карпатську Січ, яка у грудні 1938 р. налічувала 10 тисяч вояків.

Вся поневолена Україна стежила за подіями на клаптику незалежної української землі - Карпатській Україні. Незалежність Карпатської України було проголошено 15 березня 1939 р. на Першому Соймі. Президентом її став о.Августин Волошин.

23 травня 1938 р. українські національно-визвольні сили напередодні вирішних для України подій зазнали непоправної втрати: від рук кремлівського вбивці П. Судоплатова загинув полковник Євген Коновалець. Цей удар викликав глибоке стрясення та спричинив різні внутрішні ускладнення в ОУН, але сили Організації не знищив і не послабив. Провід ОУН видав відозву, в якій під­креслював: «Нас не злякає терор Кремля! Як довго житиме останній український націона­ліст, останній українець, так довго йтиме останній бій за Суверенну Соборну Українську Державу».

Головою Проводу ОУН став полковник Андрій Мельник. Однак нерішучість йо­го під час подій 1938-39 рр. в Карпатській Україні, орієнтація на гітлерівську Німеччи­ну, а не на власні сили привели до конфлікту з молодими діячами ОУН, а також Крайовим Проводом ОУН, який підтримував Степана Бандеру.

10 лютого 1940 р. С. Бандера скликав у Кракові конференцію, на якій стався розкол в ОУН. Ті, що стали на бік С. Бандери, а це була молодіжна більшість організації, почали на­зиватися ОУН (революційна), або просто бандерівцями; прихильників А. Мельника, що складалися переважно з представників старої генерації, називали ОУН-м, або мельниківцями. Тоді ж був сформований новий Революційний Провід ОУН на чолі з С. Бандерою.

Маніфест Організації Українських Націоналістів

грудень 1940 р.

Існуючий політичний уклад сил в світі, що насильно здавлює вартісні та життє­здатні народи, валиться від їх визвольних ударів.

Московська імперія — СРСР — сьогодні складова частина того укладу.

Ми, українці, підносимо прапор нашої боротьби за свободу народів та людини.

Розвалюючії назавжди жахливу тюрму народів — московську імперію — творимо новий справедливий лад і кладемо основу нового політичного укладу в світі.

І

Боремося за визволення українського народу та всіх народів поневолених Москвою.

Боремося проти всіх видів московського імперіялізму, а зокрема проти большевизму, що довів національно-політичний, релігійний, культурний, соціальний і госпо­дарський гніт до крайніх меж.

ІІ

Несемо новий лад Східній Європі й підмосковській Азії.

Несемо всім поневоленим Москвою народам свободу творити власне життя на рідній землі по своїй вольній волі.

ІІІ

Кличемо всі народи, поневолені Москвою, повстати до боротьби за свою волю і самостійність.

Лише повне відділення від Москви й повне державне усамостійнення поневолених Москвою народів Європи та Азії і свобідна співпраця між ними доведе їх до все­бічного розвитку.

Кличемо революціонерів усіх народів, поневолених Москвою, до одного спільного визвольного фронту, до спільної боротьби та до дружної співпраці з українськими ре­волюціонерами-націоналістами.

Кличемо всіх українців, що живуть на землях інших народів, поневолених Москвою — будити серед тих народів змагання до власної самостійности, помагати їм всіми силами у визвольній боротьбі та організувати всюди один спільний рево­люційний фронт проти Москви - за волю і самостійність народів та свободу люди­ни.

Україна є правдивим союзником усіх поневолених і загрожених Москвою народів та допоможе їм визволитися і збудувати свої самостійні держави.

ІУ

Кличемо всіх українців, де вони не жили б, ставати у бойові лави фронту Україн­ської Національної Революції, яку веде Організація Українських Націоналістів (ОУН) під проводом Степана Бандери.

Кличемо вояків усіх бувших українських армій,

Кличемо усіх козаків, стрільців, запорожців і гайдамаків,

Кличемо усіх українських повстанців,

Кличемо усіх українських політв'язнів і засланців,

Кличемо членів і прихильників усіх українських підпільних організацій, бувших і теперпшиіх — Центрального Повстаньчого Комітету, Центрального Повстаньчого Ко­зацького Комітету, Вільного Козацтва, Спілки Визволення України (СВУ), Спілки Української Молоді (СУМ), Українського Національного Центру, Української Військової Організації (УВО), Української Воєнної організації (УВО) та всіх інших організацій і гуртів.

Кличемо всіх Шумськістів, Хвильовистів, УКАПістів,

Кличемо всіх українських комуністів, членів і прихильників націоналістичної опо­зиції,

Кличемо всіх українських комсомольців — націоналістів,

Кличемо членів і прихильників усіх бувших українських партій,

Кличемо всіх українців-самостійників станути в одному революційному фронті до боротьби за самостійність і соборність України та за самостійність усіх народів, по­неволених Москвою, — яку організує й веде ОУН під проводом Степана Бандери.

У

Творимо в Україні один спільний фронт боротьби всіх селян, робітників і трудової інтелігенції проти московсько-більшовицького гніту й визиску.

За свою владу, за землю, за людське життя, за свою Самостійну Державу.

УІ

Боремося:

проти крайнього пониження людини в її праці та в її хаті,

проти ограблення її з усякої радості життя,

проти поголовного ожебрачування громадян,

проти колгоспів і проти повороту поміщиків,

проти обтяжування жінок найтяжчими обов'язками під брехливою заслоною «урівноправлення»,